У дитинстві батьки віддають нас на різні гуртки. Вони часто аргументують свої дії так: «У тебе було багато енергії, яку треба було кудись подіти». Переважно вибір невеликий. Для дівчат — танці, гімнастика, малювання або музична школа. Для хлопців — футбол, карате, бокс, плавання. Це стандартний набір. А на питання, чому саме цей спорт, батьки відповідають: «Голова ціліша буде». Та вже дорослими ми можемо обрати для себе нове хобі, нові відчуття й поринути у світ екстремального спорту. До вашої уваги пропонуємо декілька його видів.
Слеклайн
Суть слеклайну полягає в ходьбі по канату. Уперше випробували свою рівновагу американські альпіністи, коли не змогли займатись у звичних для себе умовах і почали ходити по ланцюгах у Національному парку Йосеміті в Каліфорнії. Саме тоді, на початку 80-х років XX століття відбулося зародження нового спорту. Згодом Адам Гросовський та Джеф Еллігтон створили цілий табір для скелелазів, де практикували досвід своїх попередників.
Слеклайн є гарним способом тренування концентрації та рівноваги. Головне у ходьбі — це стропа і станції (об’єкти між якими прив’язують ланцюг). Спеціального одягу не існує. Фахівці рекомендують новачкам починати ходити босими й підкреслюють, що навчитися ходити можливо хвилин за 15, більшої концентрації потребує подолання всієї дистанції.
У світі існують такі види слеклайну, як лоулайн, лонглайн, хайлайн, джамплайн, вотерлайн, фрістайл-лайн і найтлайн.
Лоулайн («низький ланцюг») передбачає, що канат натягують нижче лінії стегна, а страховкою може бути будь-яка м’яка поверхня.
У лонглайні ланцюг довгий, більше ста метрів. Основне, що має зробити спортсмен, — це втримати рівновагу та ні в якому разі не розгойдати канат.
Хайлайн відрізняється висотою, яка починається від трьох метрів. Тож таким видом займаються дійсно сміливі люди.
Джамплайн — стрибки на двох канатах, що задіяні під час виконання трюків. Цей вид є доволі молодим, існує приблизно шість років.
У вотерлайні ланцюг натягують над водою. Тут важливу роль відіграє глибина річки. На концентрацію спортсмена може впливати характер річки, рух її вод.
Головне завдання спортсмена, який займається фрістайл-лайном, — пройти по канату. Ланцюг натягнуто досить слабко, тому про трюки навіть не йдеться. Під час ходіння важко втримати сам канат.
У найтлайні дистанція долається в темряві. Допомогти в цьому може лише слух і рівновага.
Серфінг
Це водний спорт, де мета серфінгіста — спіймати хвилю й підкорити її, проїхавшись на її гребені. Батьківщина серфінгу — Гаваї, де після винайдення про цей спорт згодом забули. Відродити його вдалося лише в 20-х роках ХХ століття, коли Дюк Каханамоку заснував клуб серфінгістів на пляжі Вайкікі.
Виокремлюють п’ять видів серфінгу: на довгих дошках (близько трьох метрів), на коротких (від 180 см); tow-in-серфінг (на дошках зі спеціальними петлями для ніг), бодібординг (серфінгіст лежачи на короткій дошці підкорює хвилі) та бодісерфінг. У бодісерфінгу тіло спортсмена утримується на поверхні, а за рахунок ласт на ногах і печаток на руках, він має можливість піднімати голову до гори.
Більшість людей вважають, що серфінгом можливо займатися лише влітку. Проте вони помиляються. Наприклад, серфінгісти з Каліфорнії запевняють, що похолодання їм лише на руку. Важливо мати при собі якісний гідрокостюм та пару кращих друзів. А хвилі? Вони якраз і приходять із півночі та заходу до самих берегів.
Якщо ви новачок у цьому виді спорту, маємо кілька порад. Завжди тримайте дошку обома руками носом до хвилі, інакше дошка перекинеться. Коли падаєте, прикривайте голову руками, аби уникнути удару. І найважливіше — зберігайте спокій у будь-якій ситуації.
Дайвінг
Ті, кого заворожує підводний світ, мають можливість бути ближчими до нього за допомогою дайвінгу. Цей спорт передбачає занурення під воду зі спеціальним оснащенням, яке забезпечує постачання повітря. Наскільки вистачить його вам, залежить від глибини, але в середньому термін складає від кількох хвилин до дванадцяти годин.
У 1943 році Жак-Ів Кусто та Еміль Ганьян винайшли перший у світі прилад відкритого циклу для дихання. До того люди користувалися різними підручними засобами: тростинки, наповнений повітрям мішечок, дзвони. Згодом у Франції зробили костюми зі шкіри та шолом. Вони надали змогу охочим зануритися на глибину до 18 метрів.
Під час занурення потрібно дотримуватися правил, які допоможуть зберегти ваше життя. Досвідчені дайвери зазначають, що фізична форма має значення, ваше здоров’я має бути в повному порядку. Важливо, де і з ким занурюєтеся. Ви маєте бути впевненими, що у важливий момент вам допоможуть і не покинуть вас. І найголовніше — кожен, хто вперше у своєму житті вирішив підкорити підводний світ, має пройти інструктаж. Ніколи не нехтуйте ним, уважно слухайте, що вам говорять, приділяйте увагу будь-яким дрібницям аби дайвінг не став останньою пригодою.
Відомо чотири види дайвінгу: спортивний, професійний, технічний та рекреаційний.
Скелелазіння
Цей вид спорту передбачає підняття на скелю. Скелелазінням можна займатися також на скалодромі (штучно створені умови, імітація скелі). Зародженням скелелазіння можна вважати змагання серед інструкторів табору альпіністів «Блискавка» у 1947 році, які організував Іван Антонович.
Перед тим, як почати рух на гору, місцевість ретельно перевіряють, аби передбачити можливі ризики для життя групи. Потім прикріплюють болти й починається рух на скелю. Перед кожним підняттям проводять інструктаж, неважливо, чи це вже досвідчена група, чи новачки.
Видів скелелазіння є кілька: підняття на швидкість, підняття за складністю та боулдеринг.
Підняття на швидкість нагадує таку собі дитячу гру наввипередки. Адже спортсмен має швидше за всіх подолати визначену дистанцію.
Підняття за складністю поділяється на такі підвиди, як On-sight та Afterwork. Перший полягає в подоланні дистанції з першого разу без особливих ускладнень, а другий передбачає попередню спеціальну обробку.
Боулдеринг не передбачає ані страхування, ані великих маршрутів. Зазвичай дистанція складає 5-6 метрів, а замість звичного канату, що забезпечує підтримку, мати.
Скайдайвінг або стрибки з парашутом
Кожен, хто хоч раз прагнув підкорити небо або побороти страх висоти, чи то відчути себе вільним і навчитися літати, має спробувати цей вид спорту. Скайдайвінг із самого початку передбачав порятунок людей, потім став невід’ємною частиною підготовки десантів, а сьогодні стрибнути з парашутом може кожен охочий.
Існує купа різновидів цього авіаційного спорту. Назвемо декілька.
У класичному парашутизмі спортсмен має два головних завдання. Перше — виконати комплекс трюків із шести фігур під час вільного польоту. Друге, вдало приземлитись у визначеному місці.
Повітряна групова акробатика передбачає створення різних за складністю фігур під час вільного падіння.
Під час фрістайлу парашутист має виконувати складні рухи. Опорою для нього виступає потік повітря.
У свупі свою майстерність слід проявляти не в небі, а безпосередньо на землі. Суть полягає у зниженні під час посадки, тоді швидкість може сягати ста кілометрів на годину.
Катерина Сторончак