Молодь завжди прагне гострих відчуттів. Щоб присмак життя не сходив із вуст, сучасне покоління робить багато екстремальних та подекуди божевільних речей. Одним із таких шалених хобі є руфінг або прогулянки дахами.
Магія даху
Екстрим приваблює багатьох людей. Стрибки з парашутом, рафтинг, паркур — список немає кінця. Відносно новим, порівняно з іншими екстремальними хобі, є руфінг або «дахолазання».
Ще 5 років тому на дахах можна було зустріти або безхатченків, або місцеву молодь, про яку не дуже то гарно відгукувалися. Сьогодні руфінг — це модний екстремальний відпочинок. Своїй популярності він завдячує ЗМІ. Що більше виходить статей про підкорення дахів, то більше молодих людей прагнуть подивитися на місто очима птаха. Після побаченого та відчутого підкорювачі вершин викладають у соціальні мережі оригінальні фото з дахів, чим несвідомо «вербують» нових екстремалів.
Кожному Карлсонові — свій руфінг
Багатоповерхівки, мости та інші високі споруди мають особливу владу над охочими до екстриму. Побачити місто зверху, відчути себе вищим за усі проблеми, заглибитися у власну філософію — усе це можна зробити на даху.
Милуватися навколишніми пейзажами — основна мета кожного руфера. Та на цьому вони не зупиняються. Дехто з сучасних Карлсонів любить проводити творчі заходи на дахах. Цей напрямок називається арт-руфінг. Тихий руфінг є найбільш популярним видом підкорення багатоповерхівок. При цьому любитель незвичайного відпочинку фотографує, малює, пише вірші, занурюється у себе та робить інші «нешкідливі» речі для власного життя та здоров’я. Це — дуже романтичний різновид «дахолазання».
Протистоїть спокійній течії неспокійного хобі екстремальний руфінг. Його прихильники опиняються на даху не зовсім традиційним шляхом. Для того, щоб підкорити нову висоту, Карлсони нашої епохи використовують пожежні драбини, труби та інші деталі споруд. Спеціальної страховки руфери не мають, тому їм часто доводиться довіряти своє життя ненадійним частинам будівлі.
Люди, у яких «знесло дах» від даху, говорять, що після потрапляння на місце призначення боятися вже нічого. На їхню думку, «шапки» домів досить безпечні, адже це бетонні поверхні, покриті руберойдом. Зовсім інша справа — дахи «хрущовок». Вони часто бувають ненадійними, та й руферам такі дахи не до вподоби, адже вони занадто низькі.
Правила підкорення висоток
Для того, щоб зайвий раз не ризикувати своїм здоров’ям, Карлсони сьогодення створили декілька простих правил поведінки на даху. По-перше, не пити алкоголь на дахах. Міцні напої та руфінг — речі несумісні. Поєднувати їх вкрай небезпечно. По-друге, не ризикувати, якщо ризик не виправданий. По-третє, не водити на дах велику кількість людей. Новачків руфери беруть із собою тільки коли споруда, яку вони збираються підкорити, невисока. В інших випадках новачок залишається поза грою. Звісно, дехто з любителів екстремального відпочинку порушує неписані правила, забуваючи, чим це може обернутися.
Добрий день, пане поліцейський
Деякі руфери нехтують не тільки своїм здоров’ям, а й спокоєм мешканців будинку, який вони прагнуть підкорити, адже шлях на дах часто буває непростим. Самі шукачі пригод стверджують, що для проникнення на дах треба мати особливий талант. Наприклад, руфер має знати, як розговорити консьєржа так, щоб після цього спокійно потрапляти до будівлі, або як пройти непоміченим повз камеру спостереження. Інколи, щоб пробратися на омріяне місце, шукачам екстриму доводиться зламувати замки на горищах, використовувати відмички, пролазити між решітками та долати небезпечні перешкоди, що виникають перед ними. Ті, хто живе на верхніх поверхах, подекуди чують, як над ними відбувається якесь «дійство». Реакція мешканців не забариться і постане перед сміливцями у формі поліцейського.
Руфери стверджують, що боятися поліцейських на даху не варто, адже вони навряд чи почнуть бігти за «дахолазом». Шукачам екстриму, яким не вдається прослизнути повз пильного правоохоронця, досвідчені Карлсони радять вигадувати цікаву причину появи на даху. Наприклад, сказати, що ти малюєш, або шукаєш папугу, яка вилетіла з клітки, а тоді показати на небо і викрикнути: «Ось моя пташка!». Поки поліцейський відвернеться, можна встигнути втекти з даху. Сміх сміхом, та бувають «дахолази», які хуліганять не на жарт — ламають антени чи влягаються засмагати без одягу. За такі витівки можна і штраф отримати.
Руфінг світового масштабу
Доки одні всіляко хуліганять на дахах, інші стають знаменитими завдяки власним рекордам. Досить відомим серед руферів став британець Джеймс Кінгстон, який сам себе називає професійним шукачем пригод. У його інстаграмі можна знайти безліч фотографій, зроблених на дахах будівель багатьох країн світу. Також Кінгстон любить підкорювати підйомні крани. Його не лякає те, що іноді вони сягають 250 футів (трохи менше 80 метрів). Крім цього, шукач пригод любить висіти над містом на одній руці.
Віталій Раскалов, відомий російський руфер, підіймався на безліч хмарочосів світу. Серед його підкорень — зірка МДУ, Шанхайська вежа, піраміда Хеопса та інші.
Звичайно, хлопців серед руферів набагато більше, ніж дівчат, проте є винятки, як от Карлі Патріс. Дівчина сміливо позує на фотографіях із найвищих будівель світу.
Є і українці, які внесли своє ім’я до списку найшаленіших руферів планети. Серед них — Mustang Wanted. Він став відомим серед підкорювачів дахів завдяки своїм небезпечним трюкам, які виконує на великій висоті практично без жодної страховки. Усесвітню славу хлопець отримав після того, як перефарбував у кольори українського прапору зірку на московській багатоповерхівці та встановив біля неї синьо-жовтий стяг.
Світове визнання — одна з переваг «гуляння по дахах», та, як-то кажуть, не славою єдиною. Руферами стають не задля популярності, а за покликом серця.
Багато українських руферів починають свій шлях із малих будівель, а потім поступово ускладнюють собі завдання. 17-річний киянин Фелікс займається руфінгом близько року і каже, що з кожною підкореною вершиною він боїться все менше.
«Уперше я заліз на дах на Майдані Незалежності. Спочатку мені було неймовірно страшно. Я боявся подивитися униз, у голові виникали погані думки. Я поступово намагався здолати свої страхи, залазячи на один, другий, третій дах і так далі. Зараз майже не переживаю. Я отримую від руфінгу невичерпний заряд адреналіну. Без підкорення дахів вже не можу уявити свого життя», — поділився юний руфер.
Таких людей, як Фелікс, сьогодні в Україні тисячі. Часто вони організовують інтернет-спільноти, у яких діляться своїми підкореннями, знаходять однодумців та обговорюють руферські новини.
Популярну Карлсонівську спільноту в соціальній мережі створили шукачі екстриму з Дрогобича. Її адміністратор Ростислав Овчар вважає, що руфінг — це, перш за все, свобода.
«Коли ти стоїш на краю або висиш на одній руці сотні метрів над землею, закипає кров у венах, ти відчуваєш прилив адреналіну та перебуваєш у стані ейфорії. У такий момент ти вільний від усього на світі. Це як наркотик. З’являється залежність від висоти», — говорить хлопець.
Уже півроку Ростислав не мислить себе без «дахолазання». А наблизив майбутнього руфера до цього виду екстремального відпочинку патріотизм.
«Руфінгом я почав займатися зі своїм другом Юрою. Це було спонтанне рішення. Ми вирішили вивішати на вишках Дрогобича прапори України і прапори УПА. Таким чином ми хотіли показати, як неймовірно сильно любимо свою країну. Можна сказати, що це був наш перший досвід у підкоренні висот. Нам сподобалося, і ми вирішили займатися цим надалі. Зараз у нас навіть є свої кумири-руфери. Це Mustang Wanted, Віталій Раскалов та інші», — додав відчайдух з Дрогобича.
Зі слів тих, хто не з чуток знає про підкорення дахів, руфінг — це не просто хобі або екстремальний відпочинок. Руфінг — це життя згори.
Анастасія Биковська