Чому варто витрачати свій час на гігантську кам’яну брилу, понад два мільйони квадратних кілометрів завбільшки, яку називають островом Гренландія? Що може привабити людей там, де вічно холодно? Повірте, Гренландії є чим здивувати туристів. До того ж вона зовсім крихітна за чисельністю населення – тут живе навіть менше людей, ніж в Ісландії: 56 000 проти 364 000. Тож місця тут точно вистачить на всіх.
Якщо коротко, то тут чимало цікавинок: фйорди зовсім як у Норвегії, автентична інуїтська культура, гарні скандинавські невисокі будиночки на поодиноких пасовищах (більшість острова вкрита вічною мерзлотою), багатовікові рибальські традиції, подорожі каяками та довгі білі ночі, протягом яких сонце може дарувати місяцями цій землі свої промені. Але про все це слід розповісти детальніше.
Як доїхати
Варто додати, що в країні немає міжміського наземного сполучення – ні автомобільного, ні залізничного. Дороги є в самих населених пунктах, але вони закінчуються на околицях, і для того, щоб дістатися, скажімо, з Нуука до Сісіміута – другого за величиною міста Гренландії – потрібно скористатися літаком, гелікоптером, човном, снігоходом або собачою упряжкою. Немає навіть дороги від аеропорту до столиці.
Жваве місто
У самому Нууці багато цікавих місць, які варто відвідати. Тут живе чверть усього населення Гренландії. Проте всупереч віддаленості від мегаполісів, тут працюють модні бутики, респектабельні кав’ярні та музеї. І це звучить дивно, враховуючи, що кількість мешканців головного міста Гренландії зіставна з населенням українського райцентру.
Обов’язково завітайте до Національного музею Гренландії, будівлю якого зведено ще у XVIII столітті, Культурного дому Катуак, збудованого в модерному стилі, та Нуукського художнього музею. В останньому можна побачити чудову виставку картин данського пейзажиста першої половини XX століття Еммануеля Петерсена, що зображують усю красу гренландської природи в усі пори року: її гори, сніги, галявини, море навкруги тощо. Місцевими сувенірами та одночасно витворами мистецтва є фігурки з мильного каменя. Також можна побачити на власні очі, як люди зводять каяки з дерева і відправляються на них у відкрите море.
Природа краю
Нуук розташований на березі Девісової протоки, що з’єднує море Баффіна і Лабрадорське море, в гирлі фйорду Доброї Надії. Якщо казати про фйорди, то їх тут багато, вони довгі, простягаються далеко вглиб західного та східного узбереж. Їх краєвиди величні, хоч і пустельні. Уздовж багатьох частин узбережжя льодовий щит виходить у самісіньке море великими брилами, що потім відколюються та відпливають у море, як айсберги.
Здається дивним, але Гренландія, попри невідповідність своєї назви суворим арктичним умовам, раніше була зеленою. Вчені знайшли сліди ґрунту, замороженого під двокілометровим шаром льоду 2 мільйони років тому. Сьогодні ж «зеленою» є лише невеликий шмат землі на півдні острова, найбільш віддаленому від Північного полюсу. Та невеликим його можна назвати відносно: адже за розмірами він усе одно дорівнює території Швеції.
Полярний день
Щороку з огляду на близькість Гренландії до Північного полярного кола, тут можна спостерігати цікаве явище: сонце два місяці (!) не заходить за обрій – з 25 травня по 25 липня. До того ж у Гренландії вони навіть трохи довші. Принаймні хоч раз на все життя з таким незвичним природним феноменом потрібно зустрітися кожній людині. Враження від цілодобового споглядання гренландських пейзажів при денному світлі залишаться надовго. День літнього сонцестояння (21 червня), до речі, є національним святом Гренландії. Також тут можна побачити північне сяйво – Нуук вважають його батьківщиною.
Рибальство
Гренландія імпортує абсолютно все, крім риби та морепродуктів, що виловлюються неподалік, а також наземних тварин, на яких ведеться полювання. З усім цим на острові дуже суворо: там діють чіткі квоти на кількість виловлених китів, тюленів та риби, які не можна перевищувати. На рідкісних тварин (наприклад, синього кита) полювати не можна. Експорт м’яса китів і тюленів теж заборонений – вони споживаються лише всередині країни.
Корінне населення
Інуїти або нащадки змішаних дансько-інуїтських шлюбів становлять абсолютну більшість населення Гренландії – їх тут 88 відсотків. Вони не люблять, коли їх називають «ескімосами», як заведено й досі, принаймні на пострадянському просторі. Вони чітко себе ідентифікують з корінними народами Канади та Аляски: в їхніх мовах є багато чого спільного. Серед традиційних занять, окрім риболовлі, – барабанні танці, вирізання маленьких кам’яних статуеток тощо.
Гренландія – дійсно чудове місце. Можна про неї справедливо сказати, цитуючи слова видатного поета Йосипа Бродського, що «справжня краса – це краса при низьких температурах». Тут на вас чекають дивовижні природні явища, підкорення води та незайманої суші, а також самобутня локальна культура.
Дмитро Мойсеєнко
Головне фото: 24tv.ua