Столицю Австрії часто називають архітектурною перлиною Європи. Здебільшого Відень дивує туристів розкішшю барокових палаців та позолотою пам’ятників. Помпезність історичного форпосту династії Габсбургів, безумовно, захоплює та дивує. Проте як роздивитися за усім шиком імперської епохи справжнє сучасне обличчя міста?


Уявіть собі, що Відень з його бароковими палацами та соборами − великий шматок торта «Захер». Його Вам треба з’їсти за дуже обмежений період часу. У цьому випадку архітектурні рішення Гундертвассера — це філіжанка меланжу, яка додає гіркуватості до солодкого, часом навіть приторного Відня.

Для того, аби побачити різноманіття австрійської столиці, вирушайте на вулицю Льовенгассе (Löwengasse). Саме тут розташоване творіння неординарного архітектора, відоме як дім Гундертвассера, або Гундертвассерхаус. Ви точно не зможете пройти повз: яскраві барви та незвичні форми будівлі неабияк вирізняються на фоні класичного Відня. Строкаті візерунки на будинку викладені сріблястим та кольоровим кахлем. Проте особливістю стилю Гундертвассера є не лише поєднання геометричних форм в екстер’єрі. Неможливо не помітити численні зелені насадження. Рослини буквально проростають з вікон та даху. Річ у тому, що австрійський художник та дизайнер Фріденсрайх Гундертвассер активно виступав за збереження навколишнього середовища. Тож митець своїми архітектурними концепціями виражав позицію «проти» не лише щодо раціонального мистецтва, але й щодо забруднення планети.

Будівля цього оригінального архітектора є третьою у туристичному рейтингу за відвідуваністю пам’яткою Австрії після палацового комплексу Шенбрунн (теж у Відні) та міста Зальцбург, що на заході країни. Попри це, Гундертвассерхаус є повноцінним житловим будинком, де окрім звичайних квартир розташовані офіси, пральня, кав’ярня та ресторан, а також дитяча кімната.

До речі, це перша архітектурна робота Гундертвассера, який був відомий до цього як художник та графік. Усе змінило замовлення віденської мерії у 1986 році.

Неподалік від будинку архітектора знаходиться Дім Мистецтва (Kunsthaus), де працюють музей та сувенірна крамниця. Виставка робіт митця займає два поверхи. Тут можна не лише ознайомитися із живописом та графікою Гундертвассера, а й випити кави у дворику біля невеличкого декоративного фонтану.

Не складно зрозуміти, що архітектор навмисно уникає гострих кутів та прямих лінії. Така особливість творчості тісно пов’язана із переживаннями митця під час Другої світової війни, коли він і його родина були вимушені тимчасово покинути Австрію через своє єврейське походження. До прикладу, форма квадрату нагадувала Гундертвассеру колону солдатів на марші.

До речі, прізвище архітектора, яке він взяв собі за псевдонім, означає «мирна країна сотень вод». Справжнє ім’я митця — Фрідріх Штовассер.

Не менше вражає вигляд сміттєспалювального заводу Шпіттелау. Золоті кулі на головній вежі та по кутах споруди виблискують на сонці здалека. Розташований на березі Дунайського каналу, він більше нагадує кондитерську фабрику, аніж генератор теплопостачання. Сучасного вигляду завод набув у 1971 році, коли після пожежі його реконструкцію доручили Гундертвассеру. Архітектор не зрадив своєму фірмовому стилю, тому на фасаді з’явилися різнокольорові вікна та мозаїки. Сміттєспалювальний завод архітектор також декорував зеленими насадженнями. Варто зазначити, що теплоелектростанція обладнана сучасними фільтрами, які дозволяють скоротити шкідливі викиди в атмосферу.

Туристка з України Іванна Тригук ділиться своїми враженнями від незвичної архітектурної творчості: «Відень дещо втомлює палацами та будинками у стилі бароко. Тому проекти Гундертвассера осучаснюють місто, створюють його новий образ. Особливо вразила теплоелектростанція. Це чудовий спосіб популяризувати екологію і серед населення, і серед гостей міста».

Відень — це не лише палаци Габсбургів та пам’ятники видатним композиторам. Це — найкраще місто для життя відповідно до авторитетного рейтингу Mercer Quality of Living Survey. Поєднання екстраординарної архітектури та екологічної ідеї у творчості Гундертвассера — це і є символ того нового Відня, міста для вільних людей, а не для забаганок панівної верхівки.

Наталя Станько