Що перше спадає вам на думку, коли ви чуєте слово «Грузія»? Сацебелі, червоне вино, хінкалі, хачапурі, чурчхела – цей список, відомий усьому світові, можна продовжувати дуже довго. Все це – Грузинська кухня.


Грузинська кухня, незважаючи на значні впливи європейських країн, зберегла свою самобутність та неповторний смак страв.

Напевно найочевидніша їх відмінність полягає в особливій любові до спецій – від солодкавих до пекучо-гострих! В чому полягає «родзинка» кожної страви – читайте в матеріалі!

Харчо – трохи гострий національний суп з яловичини і рису, обов’язково заправлений великою кількістю різноманітної зелені, часником і горіхами, що надають йому особливий насичений аромат.

Харчо в перекладі означає «яловичий суп». І, дійсно, спочатку в рецепті використовувалася виключно яловичина, але зараз можна готувати харчо і з баранини, і з курки. Він зазвичай густий, насичений, ароматний – причому містить не тільки такі дивні інгредієнти, як горіхи, але навіть і сливи ткемалі.

До речі, це є основою страви – спеціально засушене на сонці сливове пюре з ткемалі, яке доповнює вишуканий смак кислинкою.

Хінкалі – не ображайте грузинів, порівнюючи цю вишукану страву з пельменями. Хінкалі – поєднання пружного тонкого тіста з пряною і соковитою м’ясною начинкою.

Страву їдять виключно руками! Попередньо трошки надкушуємо, потім випиваємо м’ясний сік зсередини і тільки тоді розпочинаємо дегустацію м’яса. До речі, хвостик залишаємо на тарілці.

Хінкалі можуть бути як дуже гострими, так і не дуже. Наприклад, високо в горах вони не жирні, не гострі і відрізняються дуже тонким тістом.

Хачапурі – ця страва має кілька видів в залежності від регіону походження. Основних видів існує три: імерулі, мегрулі, аджарулі. Треба відзначити, що найпопулярніший вид – імерулі, який є закритим коржиком із сиром.

Мегрулі – це коржик з сиром не тільки всередині, а й зовні.

Аджарулі – його роблять відкритим, у формі човника. Сам човник містить не тільки сир, а й вершкове масло з яйцем (воно в рідкому стані). Цей хачапурі особливо ситний, пам’ятайте про це!

При цьому відзначимо цікавий факт: аджарулі їдять руками, як і всі інші види хачапурі. Але у аджарулі є свої особливості вживання: спочатку необхідно перемішати виделкою начинку, а потім відламати хрусткий гарячий кінчик «човника» і ним же черпати її.

Сациві – ще одна національна страва, основою якої є неперевершена курочка під соусом.

Шматочки м’яса подаються під ніжним соусом з терпким горіховим ароматом. Важливу роль тут традиційно відіграють спеції: кориця, гвоздика, імеретинський шафран – вони доповнюють страву дійсно грузинським звучанням.

Сациві є невід’ємним атрибутом будь-якого свята.

Аджапсандалі – готується з обов’язкових інгредієнтів: баклажани, помідори, солодкий перець, ріпчаста цибуля, часник, пучок кінзи, базилік, рослинна олія і сіль, перець за смаком. Іноді додаються картопля і гострий перець.

Всі ці овочі для цієї страви тушкують у великому чавунному казані без додавання води.

Особливо смачна страва – наступного дня.

Національних грузинських страв, включаючи спеції, соуси і закінчуючи солодощами, дуже багато. Але кожну страву безсумнівно варто спробувати, для чого радимо завітати до Грузії!

 Юлія Холод