«Людина, яка чемна з тобою, але не чемна з офіціантом, насправді нечемна людина,” – сказав якось один мудрець. Взагалі, ресторан або кафе – дивовижне середовище проживання, в якому, як ні в якому іншому, прекрасно розкриваються характер і відмінні риси людини, не завжди приємні для оточуючих.
Якщо паралельний світ і існує, то за доказами далеко ходити не треба. Ось він, за рогом, за дверима з масивною ручкою. Потягніть на себе і переступите поріг іншого середовища проживання, зі своїм повітрям, своєю природою, своїм планом евакуації. А разом з тим – новими відмінними особливостями та характеристиками.
Хочете того чи ні, але Ви вже об’єкт новітньої селекції відвідувачів ресторанів, доктрину якої склали співробітники підприємства «виделки та ножа» задовго до першого чеку. І на якій би станції еволюції Ви не знаходилися, і в якій далекій галактиці Вас не звали б «сонечком», «котиком» або «ведмедиком», тут у Вас окремий проїзний квиток та свідоцтво про походження. Ресторан – це цілий світ!
Ми з моїм колегою вирішили поспостерігати за відвідувачами ресторанів. Галерею образів можна розкласти приблизно так:
Скнари
Не знаю, на яких олімпіадах з математики цей загін рахівників отримав друге місце і так розлютився, але, судячи з його чисельності, доречне запитання про доцільність дитячих змагань. Індивідуумів цього сорту можна зустріти в ресторанах будь-якої категорії, і особливо – на корпоративних заходах. В останньому випадку спостерігається якийсь патологічний зв’язок дозвілля мас зі звичаєм провести вивчення замовлення на молекулярному рівні і, як наслідок (побічне явище), – з бажанням поскандалити. Варто відзначити, що такі клієнти вираховуються не з першого погляду. Їх меню часто обширне, вони не відмовляться від рекомендацій офіціанта і уважно поставляться до побажань сомельє, але при розрахунку згадають тільки про цінник за блюдо (пляшку), аж до сотих після коми, але ні про що більше. Невиправні скнари!
Дівчина – латте
Виняткова популяція гастро-візитерів, і її утворюють тільки дівчата. Не впевнена, чи знають вони, що латте – це тільки молоко в Італії, але у нас вони надають перевагу однойменному кавовому напою, переважно з соломинкою, скрізь і завжди. Вражає і те, що у цього напою ніби відсутня кількісна величина. Деякі дівчата примудряються надпити всього лише півкелиха за годину. Зазвичай, вони приходять з подругою, і мета зовсім не кава, а – світська бесіда. Латте замовляється для певного антуражу.
«Дуже часто такі дівчата – невтомні інстаграммери. Кава, яка не зафіксована на телефоні, кавою не вважається. Ну і, звісно, ще 10 «селфі» кадрів з подружкою, а потім без» – коментує Олена, що розуміється на типажах відвідувачів ресторанів.
Залипали
Представники фауни «біолюмінесцентних» – рід шкідників за баром або за кращим столиком. Відрізняються досить дрібними замовленнями, з числа «довгих» коктейлів без закусок. З чаєм, кальяном, ковдрою на плечах, льодом в зубах і «язиком без кісток» зустрінуть світанок, а коли обслуговуючий персонал наважиться все ж таки на радикальні заходи, в тому числі прибиральниця тітка Люба попросить підняти ноги для вологого прибирання, не забудуть замовити «американо». Так що ті, хто з якихось причин не обзавівся літньою терасою, тіште себе відсутністю такого ось сімейства в гостях.
Юристи
У злободенній типології завсідників ресторанів, ця, мабуть, сама антипатична група, що складається в основному з офісних працівників середньої ланки. Пихата, нахабна і примхлива аудиторія, звички і манери яких ще не відшліфовані високим становищем в компанії або рівнем зарплати, але вже нарочито карикатурні. Свою домінантність, як правило, хочуть продемонструвати обізнаністю у всьому, показушні володіння предметами побуту і туалету. Вдаючись до англіцизмів або просто іноземним словами, не упустять можливості посперечатися, дати пораду або прочитати коротку лекцію про права та обов’язки. Штатній одиниці ресторану в такій ситуації залишається тільки одне: при слушній нагоді спокійно і навіть догідливо, але з іронічною дзвінкою інтонацією, відомої колегам, уточнити у оратора: «А ви, бува, не юрист?».
Матусі
Мами – це святе! Але хто сказав, що з ними завжди просто і задушевно? А якщо вона виховала сина відомого-журналіста, доньку-суперзірку або сколотила немаленький стан, то її візит не залишиться непоміченим. Ці жінки – просто ходячі гейзери, фонтануючі не тільки водою і парою, але нескінченними питаннями, проханнями і зауваженнями. «Яка вага у страви, скільки калорій в моцареллі, як ви ріжете помідори, в якій воді миєте салат, а чому у вина така неприваблива етикетка, лід – не потрібної температури, м’ясо сьогодні готував су-шеф – чому?». І так далі. Тут влучним є приклад Гомера Сімпсона в розмові з Недом Фландерсом – просто відпустити мозок на прогулянку в космос, поки ти в зоні дії джерела.
Туристи
Люб’язні та довірливі, наче діти. Їм даруєш посмішку і свою прихильність, хоча й часто не тямиш їхньої мови, не розраховуючи, в принципі, ні на що. І нехай замовлення буде скромним, але чайові залишать, іноді узгодивши їх розмір прямим питанням. Однак, все перетворюється і починає іскрити, як у казці про Вовка в тридев’ятому царстві, якщо ефір стрясає російська мова з характерним акцентом. І не важливо, звідки гість – з Сочі або Сибіру – це москвич! Тут вже політика відходить на другий план. Москвичам раді. Москвичів обожнюють. Оскільки вони люблять відпочивати на широку ногу і бути щедрими.
Володар дисконтів
Їх можна віднести до горезвісної касти постійних гостей. Переважно мешкають вони по сусідству з рестораном: живуть або працюють.
В заклад заходять на чай, каву, але частіше на бізнес-ланч за спеціальною ціною, happy hour, etc. До них же можна віднести особливий підвид, яких турбує тільки різниця чисел. Це різноманітні купоно-утримувачі, акція-переслідувачі та знижка-вимогливі. Може, це якось пов’язано з нумерофобіей, але от вже точно від кого не чекай дивідендів! Частіше за все заходять вони або зовсім без компанії, або з колегою. Замовлення роблять швидко, іноді навіть не відкриваючи меню, адже все вже вивчили напам`ять. Цей типаж має ще один підвид – безкінечно телефонує або приймає виклики. «О, привіт, звісно, зручно. Я просто сиджу в ресторані з колегою. Почекай, у мене друга лінія…»
Зазвичай, такі відвідувачі весь обід «висять» на телефонах, звітуючи мамі, що вони поїли, тепло вділися і нікуди не запізнилися.
Такі інші
Це товариство людей не має спеціального заголовка в класифікації, але, головне, воно існує. Можна було б обізвати їх неоригінально «Хороші гості», і, по суті, не помилитися, зазначивши лише, що кожного учасника цієї відомості знають по імені. Але їх індивідуальні та оригінальні риси часто заслуговують додаткової уваги, а тому – персональної слави. Наприклад, чому вони надають перевагу в їжі або напоях. «Дивись, твій «гаві ля скільки завітав! », – Радісно доповість хостес. Або «качина грудка» – це так про приємного чоловіка, який має звичку годувати цим блюдом свого карликового шпіца. Або «дорадо» – мила огрядна жінка на дієті.
Наступні ж отримають своє реноме і прізвисько у зв’язку з професійною діяльністю. Серед банкірів, кадрових телеведучих (крім світських левиць за сумісництвом), чиновників спостерігається високий відсоток доброзичливих клієнтів. Причому, останні в ресторані тим дружелюбніші, товариські та простіше, чим вище їх звання чи суворіше публічний образ.
Між тим, авторитетна компанія, про яку теж варто було б згадати, з плеяди спортсменів, глав великих корпорацій, експатів, в тому числі дипломатів, міліцейських «шишок», в силу своїх окремих іменитих учасників не можуть зайняти місця в «бізнес-класі» нашого «чартеру». Причин тому достатньо. Хтось може за це «подякувати» гравцям «Динамо» Київ, у когось похід у ресторан не відрізняється від угоди по злиттю і поглинанню, хтось не звик розраховуватися грошима зі свого гаманця тощо. Начебто всіх поставлено на облік?!
Хоча ось останній, навіть може бути найкращий і щедрий відвідувач. Власною персоною – працівник готельно-ресторанного бізнесу. З порога дізнається про всі косяки та тлін, але вигляду не подасть. Відзначить про себе деякі мінуси, а про плюси і заслуги обов’язково повідомить в пристрасній манері. Ну, і, звичайно, не забуде про хороші чайові.
Сумніваєтеся? Що ж, якщо Ви дочитали до цих пір, то Вам, напевно, вистачить терпіння перевірити цю теорію на практиці. Пропоную провести свій експеримент. Виберіть затишне місце в улюбленому ресторані або кафе, розташуйте конспект під рукою і спробуйте зрозуміти, хто тебе оточує. Можливо, Вам пощастить не тільки відобразити багатьох з числа виявлених «хомо ресторанікус», а й відкрити новий вид «відвідувача незвичайного» і вписати його повадки у всенародну «гостьову книгу». Прошу лише в таких дослідженнях і спостереженнях зберегти проілюстровану частку іронії та самоіронії, потім, щоб у цьому новоявленому світі Ви раптом по-іншому глянули на себе.
Бакаржиєва Діана