Багато хто запитує себе: де провести вихідні? Але ж так, щоб не дорого коштувала мандрівка, щоб було цікаво, щоб знайти таке місце, де ніколи не був. І ще, бажано, щоб людей там було небагато (адже хочеться відпочити від шумного міста з одвічними заторами на дорогах і натовпом людей у метро). У пошуках такої “гавані” ми вирушили до Карпат і знайшли містечко під назвою Дземброня.
Нас чекають гори
Перед подорожжю треба добре продумати маршрут, адже до Дземброні добратися не так легко, як хотілось би…
По-перше, це найвисокогірніше селище в Україні. Тобто, Ви повинні розраховувати, у кращому випадку, на декілька пересадок (змін транспорту). Якщо є свій автомобіль – круто! Але в самому селі немає заправок, а ближчий населений пункт кілометрів за 10 (не факт, що там буде, де заправитись). Тож зробіть список необхідних речей. Для тих, хто на громадському транспорті: маршрутки, наприклад зимою, туди ходять всього два рази на день. І то тільки з Верховини, до якої, на радість всім, легко доїхати – з Івано-Франківська ходять кожний час автобуси. Саме тому більшість туристів зупиняється в Верховині, що грає нам на руку. Адже, за офіційними даними, Дземброня нараховує всього 240 постійно проживаючих селян (коли ж ти там, здається що взагалі майже нікого немає). Це ідеальне місце для усамітнення, для того, щоб в повній мірі насолодитись красою гірського лісу, річок та природою загалом.
По-друге, найцікавіші туристичні маршрути Чорногорою починаються в Дземброні. Наприклад, в південно-західному напрямку знаходиться струмок Мунчель, на якому Ви побачите Дзембронський водоспад – їх ще називають Смотрицькими через близькість вершини Смотрич. Загальна висота водоспаду досягає 100 м, а найвищий його каскад – 10 м. На північ від села розгортаються полонини, з яких відкривається вид на Чорногірський хребет – це відмінне місце для фотозйомки (проведення фотосесії). Також там можете зустріти привітних вівчарів, які залюбки пригостять сиром, бринзою та вурдою. (Вурда – це варений сир, який виготовляють на Гуцульщині з сироватки та овечого молока).
Йой, тре їхать
Жителі Дземброні – люди привітні, але якщо Ви погано володієте українською мовою, то зрозуміти їх буде складно. Адже селище знаходиться біля кордону з Румунією, тому й мова, на якій розмовляє корінне населення, дуже різниться від звичної нам української (яку викладають у школах). Багато запозичених слів та вже своїх власних “Дзембронських” колоритних висловів, наголосів тощо. Наприклад, найчастіше Ви можете почути “Йой” – це і “ой”, і “так”, і “та невже”, і “не може бути”. Краще один раз почути, аніж довго про це читати.
Більшість жителів села залюбки приймають туристів, за окрему плату звичайно. Так у середньому за добу – 150-300 грн, це залежить від господарів. Оскільки деякі заселяють туристів в окремі будиночки, а інші ж пропонують кімнату у спільному домі разом із господарями (у перших навіть сайти є, де можна легко забронювати житло заздалегідь). Також при в’їзді в селище є велика територія хостела, який на вигляд нещодавно побудований, але ціни там приємні від 100 грн за сутки. Ціна всюди (і за хостел, і за хатину в хазяїв) змінюється залежно від сезону: літо, осінь, зима, весна; як на всіх курортах.
В самому селищі є тільки один магазин, окрім продуктів харчування та засобів гігієни, там продають сувеніри: магніти на холодильник із зображенням Дземброні, підкови, фартухи та інше (тож окрім фото буде що забрати на пам’ять). А свіже молоко, сметану, сир Ви легко придбаєте, за бажанням, постукавши майже в кожну хатину. Тож голодними та холодними не залишитесь.
Відмічу, що всі хатини з дерева та схожі між собою – це додає колориту селищу. По вулицях гуляють коні (які, видно, вже звикли до туристів, тому не проти, що їх фотографують і йдуть на контакт), трохи далі від дороги пасуться корови, а ще далі – вівці.
Будьте готові
Крім Дзембронської мови (про яку згадувалось раніше), треба насамперед налаштуватись до дороги… Адже дорога до села вузька: з одної сторони річка, з іншої – стіною гора. А взимку вона (дорога) покривається “моцним” льодом. (Моцний – ще одне цікаве слово, яке можна почути на Гуцульщині, у значенні “міцний”, “сильний”, “дужчий”).
Приготуйтеся до зміни погоди (а точніше до зміни температури). Вдень сонце високо, тому навіть зимою стає жарко. Але, як тільки настає вечір – різко холоднішає. Тому друга пара теплих шкарпеток зайвими не будуть. Тим паче зимою там (в селищі, та й взагалі в Карпатах) снігу по коліно, тож і взуття повинно бути відповідне.
І найважливіше, будьте готові злитись із природою та поринути у світ казок. Бо Дземброня настільки відірвана від звичного нам світу шумних міст, що навіть не всюди мобільний зв’язок ловить. (До речі, чомусь якщо і ловить, то тільки Київстар. Тож я на три дні зовсім залишились “у не зоні доступу”).
Нажаль, мій фотоапарат не розрахований на нічну фотозйомку, але запевняю, там таке неймовірно зіркове небо, що ладен забути про все на світі.
У вихідні та на свята – не сидіть вдома! Мандруйте! В нашій країні ще стільки нерозвіданих і невідомих міст, які нічим не поступаються відомим курортам.
Марія Карпенко
