Гуляти карпатськими заповідниками – можна і варто!

Статті

Дехто каже, що екотуризму в Україні немає. Насправді ж його надто багато: ми стільки часу проводимо в родичів у селі чи на заміських пікніках, що навіть не згадуємо про справжні дива української природи. А вони зовсім недалеко – і ви про них знаєте, адже це старі-добрі заповідні території Карпат. 


Природно-заповідний фонд України презентує вісім природних див – наразі не дуже “туристичних”. Про це повідомили в межах виставки TourExpo, що напередодні відбулася у Львові. Організатори не просто інформують українців про ще один привабливий напрямок – для розвитку туризму самих туристів недостатньо, та чи йдеться тільки про це?

Учасники проекту “Підтримка природно-заповідних територій в Україні”, або SNPA, констатують: інфраструктури немає, фінансування недостатнє, та й увага до української культурної спадщини – мізерна: що в суспільстві, що в самих заповідниках. Гаслом презентації фонду на виставці невипадково стало “Там, де ще не були. Невідома природа України”. Проблематика полягає в тому, що, простою мовою, – всі знають про українські заповідні території, але навіть не уявляють, як там гарно.

Варто віддати належне: туристична інфраструктура в більшості презентованих місць таки є. Але для якого туризму? Карпатські заповідники асоціюються з двома доволі вузькими напрямами: оздоровчим та пізнавальним. А як щодо нового тренду, який охоплює значно більше аудиторії, зокрема молодої, – екотуризм?

Саме тому проект SNPA взявся до роботи, заручившись підтримкою Німеччини. Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку надало грант для оновлення вісьмох територій Закарпаття: Верховинського, Вижницького, Карпатського, Яворівського, Ужанського національних природних парків; Карпатського біосферного заповідника, природного заповідника “Ґорґани”, національного природного парку “Синевир”.

І, звичайно, задля піднесення рівня наших заповідників до європейських стандартів насамперед необхідно, щоб про них згадали насамперед українці. А це цілком можливо – адже згадувати є про що.

Тож чим цікава кожна з обраних для модернізації територій?

Верховинський національний парк, що на Івано-Франківщині, славиться не лише рідкісними природними об’єктами. Парк пролягає центром Гуцульщини, тож тут можна сповна відчути місцевий колорит. Особливо мандрівників приваблюють народні промисли верховинського краю: різьбярство, ткацтво… Якщо любите привозити з подорожей аутентичні сувеніри у стилі “етно” – вам сюди. Верховинський парк – для тих, хто любить якісний відпочинок: не лише надзвичайна локація, а й цілковита зміна оточення, побуту й культури. Словом, цікавий досвід і розширення світогляду гарантовані!

Вижницький національний парк – для тих, хто влітку прагне сховатися від спеки й задухи. Це – майже суцільний ліс із мальовничими скелями і водоспадами. Розташований Вижницький парк у Чернівецькій області. Для туристів ця локація не нова: стежок і маршрутів тут достатньо. Є притулки, турбази, пансіонати – словом, якщо вам раптом стане незатишно сам на сам із природою, можна швидко повернутися до людей. Район не безлюдний, бо, крім національного парку, тут є затишне місто Вижниця зі своїми культурними пам’ятками – музеєм-садибою Назарія Яремчука та Музеєм прикладного мистецтва.

Карпатський біосферний заповідник – найбільший і, мабуть, найвідоміший серед усіх. Простягнувся він Закарпатською областю. Тут безліч скель, печер, водоспадів – завжди знайдеться щось цікаве, куди б ви не попрямували. Площа заповідника охоплює аж 32 об’єкти природно-заповідного фонду України, а ще – гору Говерла (щоправда, не всю, а лише південний схил). З численних мальовничих куточків пересічному українському туристові знайомі нарцисова долина та водоспад Труфанець – місця гарні, але далеко не найцікавіші. Над усе заповідник славиться потужними пралісами: буковими, смерековими і ялицевими. Таких нема ніде в Європі!

Карпатський національний природний парк – гірська місцина на Івано-Франківщині, від якої просто перехоплює подих. Жодна камера не відтворить безмежжя та величі краєвидів, що розкриваються з гір – тому просто відкладіть усі гаджети і насолоджуйтеся. До національного парку належать вершина Говерли, Говерлянський водоспад і мальовниче озеро Несамовите. Цікавими для екотуристів стануть не лише природні пам’ятки, а й гірські гуцульські поселення з унікальним місцевим колоритом.

Національний природний парк “Синевир” розташований у хвойних лісах Закарпатської області. Локація відома завдяки однойменному озеру, що є одним із семи природних чудес України. Та, крім озера, тут іще є чим помилуватися: смарагдові пейзажі, прозорі джерельця та водоспади. З культурних цікавинок на мандрівників чекають аутентичні пам’ятки бойківського краю. А ще в Синевирі є унікальна установа – центр реабілітації бурих ведмедів!

Заповідник “Ґорґани” на Івано-Франківщині – це незаймані гори і праліси. Зустріти тут можна скоріше дослідників, ніж туристів. Тож якщо ви не боїтеся повністю безлюдних місць прагнете повного усамітнення, ця локація – для вас! Але будьте пильними: більша частина території заповідника закрита для мандрівників.

Ужанський національний парк простягнувся Лемківщиною, що на Закарпатті. Тут можна помилуватися і легендарними буковими пралісами, і поодинокими тисячолітніми дубами, і збереженими в первісному вигляді дерев’яними храмами, збудованими 300-400 років тому. Туристична інфраструктура в Ужанському парку є: місця відпочинку, готові маршрути тощо. Щороку чимало людей приїздить сюди помилуватися магічними зеленими краєвидами, які крізь тисячоліття несуть у собі незбагненний дух лемківського краю.

Яворівський національний парк на Львівщині – екозупинка на всі смаки: тут – і мальовнича природа з рідкісними видами флори і фауни, і історико-археологічні пам’ятки, і народні промисли розточанського краю, і зони відпочинку, де можна смажити шашлик. А на прилеглих до національного парку територіях є навіть місця для мисливства і рибальства!

Звичайно, можна нарікати на відсутність чи брак зручної і сучасної інфраструктури. Але ж екотуризм на те і є, щоб відпочити від усього – навіть від так званих благ цивілізації. Ми поступово втрачаємо інтерес до супер-комфортного відпочинку, бо це справді нудно! Інша справа – забути про все буденне і деякий час просто дивитися на світ зовсім з іншого боку.

Та в України – величезний потенціал для розвитку екотуризму. Колись у місцях, що зараз занедбані й безлюдні, виростатимуть цілі “зелені” курортні комплекси для гостей з усього світу. Буде купа людей, а з ними – цілковите відчуття безпеки і комфорту, як у рідному місті: не буде відчуття усамітнення та повної свободи. Зникнуть таємничість і адреналін, за якими нині молоді компанії вирушають у походи – без турфірм, маршрутів та екскурсоводів. Тож цінуйте можливість “диких” мандрівок Карпатами, поки вони ще такі доступні!

Людмила Подобна