Пориньмо у світ декоративного мистецтва

Краса розлита скрізь: у природі, мистецтві, людських відносинах й у самій людині. Щоб оцінити красу, ми теж повинні перебувати у стані внутрішньої гармонії. Мистецтво має потужний вплив на розвиток людини. Найбільше уваги приділяють живопису, літературі й музиці, проте не варто забувати про декоративно-прикладне мистецтво. Про нього і поговоримо.


Кераміка

«Земля. Вода. Повітря. Вогонь. Саме ці чотири стихії становлять основу життя. Коли вони поєдналися, народилося диво, що зветься керамікою. Глина — першоматеріал, з якого почалося життя. За біблійною легендою, саме з глини Бог виліпив першу людину — Адама (це ім`я означає «червона земля»). Земля породжує життя, і вона ж, врешті-решт, забирає його знов у свої обійми, перетворює тіло на глину. Так обертається вічне Колесо Життя», — розповідає художниця-кераміст Оксана Москаленко.

Кераміка настільки міцно увійшла до побуту людини, що важко уявити собі життя без неї. Кераміка — це не тільки порцелянові вази, фаянсовий посуд та глиняні горщики. Кераміка — це гончарне мистецтво, коріння якого проростає з глибини століть.

Майстер-гончар робить зі звичайної грудки глини рівну кулю і кладе на гончарний круг. Слухняна глина в досвідчених руках на очах починає витягуватися і через деякий час перетворюється на витягнуту посудину. Як тільки майстер знайде бажані контури, за допомогою тонкого дроту він зріже виріб із кола і дуже обережно, щоб не пошкодити стінки, поставить його сушитись. Далі у черзі піч для випалювання. Там посудина набуде остаточної форми. Потім вона може бути розписана, глазурована, оздоблена дерев’яними елементами або мідним карбуванням.

Є давня легенда про створення керамічних виробів. Художниця-кераміст коротко її переповіла, щоб стало більш зрозуміло, як і чому взагалі з`явилася кераміка: «Першим надбанням людства в опануванні нового матеріалу став посуд. І його винайшла жінка. Це частина домашнього господарства. У процесі розглядання своїх слідів на землі вона зрозуміла властивості глини. Удосвіта, коли трави сповнені особливої чарівності, жінка збирала їстівні плоди. І тут, вражена мальовничою картиною, завмерла. У чашечці кожного дзвіночка погойдувалася краплина роси. Жінка замислилася. Чашечка квітки, утворена пружністю пелюсток, здатна тримати в собі часточку води, не даючи їй розтектися. Сяйнула думка: а якщо як самій спробувати зробити таку чашечку?»

У масовому сучасному виробництві кераміка — це різноманітний за своїми властивостями матеріал, сировиною для якого слугують камені різних порід, глина і її мінеральні сполуки. Все це ретельно перемелюється у дрібний порошок і змішується з необхідною кількістю води до утворення однорідної і достатньо пружної маси. Потім відбувається випалювання цієї суміші в печі за різних температур. Частинки каменів і глина сплавляються і спікаються разом, в результаті чого виходить тверда речовина з різними властивостями, що використовується для виробництва керамічних виробів.

У кераміки багато облич. Груба кераміка — це знайома всім будівельна і шамотна цегла, яка широко використовується у будівництві, також облицювальна плитка, черепиця. Дрібнозерниста і дуже міцна структура відома як порцеляна. Коалін високої якості з температурою плавлення більше 1250°С дозволяє створювати вишуканий порцеляновий посуд, що так подобається багатьом господиням. Звичайно, він поступається китайській порцеляні, яка нині є одним з найдорожчих і витончених матеріалів. Китайські порцелянові вази, посуд, предмети інтер’єру часто мають художню цінність.

Пориста структура керамічної субстанції, яку отримують за температури випалювання близько 800-1000°С, використовується для створення міцних фаянсових і теракотових виробів. Оригінальні, яскраві, зазвичай розписані вручну предмети для повсякденного вжитку з легкістю знаходять місце в побуті багатьох країн із різноманітною культурною спадщиною. Статуетки, вази, свистунці сьогодні є у кожному домі та кожній українській родині. Та під час майстер-класів, які пані Оксана іноді проводить, люди для виготовлення власноруч найчастіше обирають саме свистунець: «Ми навчаємо всіх бажаючих ліпити за старими трипільськими технологіями: посуд і свищики для діток. У давнину вважалося, що свист та інші шумові ефекти відганяють від дітей злих духів. Як у минулому, так і нині свистунець — одна з найпоширеніших та найулюбленіших іграшок в Україні».

Гончарство з трипільськими орнаментами

У давнину потреба в керамічному посуді була великою. У переважній більшості трипільських поселень знайдено ремісничі печі, часом і двоярусні, у яких випалювалось глиняне начиння. Очевидно, виробництво кераміки із часом стало справою професіоналів, спеціалізованою галуззю общинного ремесла.

Масштаби керамічного виробництва вражають, однак справжньої майстерності та довершеності трипільці, зокрема племена Придністров’я, досягли в оздобленні посуду. Можна спостерігати щонайменше десять типів візерунка: однобічний, двобічний, статичний, динамічний, перемінний, в основному геометричний.

«Жінки були першими гончарами. Сучасні художники й досі захоплюються чарівними, неперевершеними витворами мистецтва і запитують учених: невже людина так відчувала й розуміла красу, хоча була майже дикою? У горщиках зберігали харчі та воду, необхідні для життя, і тому горщик вважався священним. Багато народів ліпили горщики і глечики, схожі на жіночу фігуру. Бо жінки народжували дітей, давали продовження роду. Горщик символізував достаток та добробут у сім`ї. Духовна діяльність трипільців спрямовувалася передусім на підсилення існуючого Світового ладу і протистояння Хаосові. У цій неперервній діяльності визначальним було підтримання могутньої потуги безсмертної людської душі, якій заповідалося зрівнятися з Богом. У сюжетах трипільських орнаментів людина є складовою одвічних космічних процесів та носієм Божественної Дії. На думку багатьох дослідників, трипільська орнаментика мала релігійно-магічне навантаження і використовувалась як своєрідна документація світогляду», — продовжує свою розповідь художниця.

Трипільська орнаментика

Найпопулярнішими елементами орнаменту були спіраль, меандр та канелюри, поширеним був поліхромний розпис чорною, білою та червоною мінеральними фарбами. Виділяють такі найуживаніші способи орнаментації: ямки, гребінцеві вдавлення, рельєфні композиції, відбитки шнура або текстилю, рельєфні шишечки, валики по шийці або плечиках, наліпні дужки, насічки, прокреслення зигзагоподібних ліній із кольоровим розписом чи без нього. Часто вплітаються реалістичні зображення рослин, тварин, людини або частин її тіла. У ранньому періоді орнамент наносили іноді й на сиру глину за допомогою керамічних штампиків. Трипільці також використовували локальні способи орнаментації посуду. Наприклад, різне поєднання смугових (фриз, облямування, бордюр), хвилястих та ламаних ліній. У межиріччі Південного Бугу та Дністра кольоровий розпис був звичайним явищем, а от у Середньому Подніпров’ї не знайдено жодного розписаного черепка.

Для орнаментації трипільської кераміки характерні трьох’ярусні композиції, що свідчать про потрійний поділ світу на землю, небо та «небеса» (або «верхнє небо»), якими керувала велика космічна володарка. Вона зображалася на посуді у вигляді «личин» з очима-сонцями. Орнаментація трипільців була суспільним явищем, яке давало можливість розповісти про ставлення до світу та об’єднати людей заради спільної мети. Вона складалася з окремих знакових систем, розвивалася самостійно, була одним із центрів розвитку піктографії й існувала передусім як засіб магічного спілкування з вищими силами.

За символами-знаками трипільців криється їхня духовність, сонцепоклонницькі обряди, тотеми. Що ж ушановували і кого задобрювали трипільці? Які сакральні об’єкти найчастіше зафіксовані у їхній орнаментиці? За даними багатьох дослідників, найчастішими символами носіїв трипільської культури були Сонце і тур-бик. На символи води в окремих групах трипільських поселень припадає 33% від усіх відомих знаків, на символи дощу — 16%, тварин — 14%, дерева — 16%.

Серед найрозповсюдженіших трипільських знаків-символів дослідники виділяють символи Сонця і його колообігу. Ось що пише про цей трипільський символ М. Відейко: «Одноярусні композиції найчастіше складалися з таких елементів, як коло, овали з “променями”, спіралі. Напрям руху композиції — зліва направо… Таким чином утворюється орнамент, названий Б. Рибаковим “безперервний біг Сонця”, що може бути витлумачений як відображення плинності часу».

Цінність вивчення трипільської культури не підлягає сумніву. Науковці з усього світу вважають пам’ятки культури Кукутені-Трипілля (а саме так вона «офіційно» називається) свідченнями розбудови першої міської цивілізації.

Вікторія Москаленко