Трускавець: відгомін Радянського Союзу

Статті

Позаду – нічна подорож у задушливому вагоні, непривітні провідники та занадто голосні сусіди по купе. І от ваша нога вже ступає на землю залізничного вокзалу міста Трускавець.


Де оселитися?

Якщо Ви їдете до Трускавця в розпал туристичного сезону – з травня до середини вересня – подбайте про житло заздалегідь. Адже на місці його знайти нелегко. Де ж зупинитися в Трускавці? Є кілька варіантів: санаторій чи пансіонат, готель чи хостел, орендовані в місцевих мешканців квартира чи будинок. Причому найдешевше Вам обійдеться останнє. Навіть у санаторіях класичного радянського зразка ціни невиправдано завищені. Один день проживання (включно з харчуванням) коштуватиме близько 700 гривень. А зручності, які Ви отримаєте, навряд чи задовольнять сучасного відпочивальника, який вже спробував сервіс закордонних готелів.

За кращий сервіс доведеться платити більше. В Трускавці – сила-силенна сучасних, дорогих санаторіїв, які по кишені лише іноземним гостям. Але обслуговування там того варте. Приблизно така сама ситуація і з готелями чи хостелами.

Тому найкращим варіантом буде орендувати житло в трускавчан. У приватних секторах міста Ви побачите таблички з написами “Здам кімнату” чи не на кожному паркані. Ціна залежатиме від стану будинку, зручностей, які в ньому є, та близькості розташування до бюветів. Таке житло треба бронювати на початку туристичного сезону, адже найкращі варіанти розбирають заздалегідь. Можна орендувати квартиру у багатоповерхівці. Та вони розташовані в основному на околицях міста, віддалені від усіх туристичних точок, а ще не можуть похизуватися особливою атмосферою Прикарпаття. Високі, сірі, бездушні – як у всіх містах України.

Якщо проживати в орендованій кімнаті, то потрібно подбати про харчування. Перший варіант – купувати продукти на ринку й готувати самому. Та чи цього Ви хотіли, коли їхали відпочивати? Другий варіант – їсти в кафе. Однак лікувальний відпочинок у Трускавці передбачає дієтичне харчування. Тож найбільш оптимальний варіант – ходити в їдальні  пристойних санаторіїв середнього класу. За окрему платню (до 100 гривень за день) отримаєте повне харчування, яке постійно перевіряє санітарно-епідеміологічна служба.

Як лікуватися?

Візитка Трускавця – це лікувальні мінеральні води. Запах легендарної “Нафтусі” Ви відчуєте навіть на центральній площі Незалежності. Кожна вода (а їх близько десятка) має своє медичне призначення. Тому перед тим, як її вживати, потрібно проконсультуватися з лікарем. Зробити це можна в санаторії чи в курортній поліклініці. Спеціаліст призначить Вам вид води, дозу, години, коли її варто пити. Мінеральні води треба споживати через спеціальний поїльник з трубочкою, щоб вона не потрапляла на зуби, адже може потемнішати емаль. Порад лікаря треба дотримуватися. Якщо перевищувати рекомендовану дозу, то організм може не прийняти цієї води. Тоді майже тиждень у ліжку з досить неприємними симптомами й відразою до їжі гарантовані.

Де ж пити воду? В Трускавці є два бювети – номер 1 і номер 2. Перший розташований в самому центрі. Він – найпопулярніший. Працює бювет по кілька годин на день – за лікувальним розкладом. У приміщенні є навіть відділ санітарно-епідеміологічної служби, яка контролює якість води. Поки що набирати її можна безкоштовно. Але в бюветі планують брати з відпочивальників плату за вхід. Ця ідея не має підтримки місцевих мешканців, які й собі час від часу ходять туди лікуватися. Крім того, вони вважають, що плата за воду може відштовхнути туристів.

Інший бювет, номер 2 або “Верхній”, стоїть на пагорбі серед старих радянських санаторіїв. Більшість із них закрили через брак фінансування. Тому цей район Трускавця зараз нагадує Прип’ять. У дев’ятиповерхових будівлях із сотнями однакових вікон зараз живуть лише ворони. Бювет також не функціонує. Його закрили на ремонт, а чи відновить він свою роботу – невідомо.

Мінеральну воду можна також брати у віддалених санаторіях. Щоранку до центрального бювета звідти приїжджають машини з величезними бутлями. Працівники набирають воду й везуть її до пансіонатів. Щоправда, лікарі вживати її не радять. У процесі перевезення й зберігання вона втрачає свої лікувальні властивості.

А для того, щоб “Нафтуся”, “Марія”, “Софія” та інші води краще засвоювались, потрібно дотримуватися дієтичного харчування та якомога більше ходити. В центральному й найбільшому парку Трускавця навіть збереглися радянські вказівники з написами “Терренкур”. Це метод санаторно-курортного лікування, що передбачає дозовані фізичні навантаження у вигляді пішохідних прогулянок за розміченими маршрутами.

Що подивитися?

До Трускавця варто їхати для того, щоб полікуватися чи подихати свіжим гірським повітрям. Повний курс вживання мінеральної води складає 21 день. Тож якщо Ви – молодий постійний відвідувач нічних клубів і гучних вечірок, у цьому місті Вам робити нічого. Це сімейний курорт. Тут можна побачити молоді родини, літні подружжя або й цілі компанії пенсіонерів, що повільним, розміреним кроком прогулюються вуличками міста. Останнім часом Трускавець почав приймати чимало закордонних гостей. Найбільше – з Азербайджану, Туркменістану, Узбекистану та країн Балтії. Чимало туристів звідти їдуть до Трускавця за старою звичкою. Це місто було оздоровницею для громадян усіх соціалістичних республік у часи Радянського Союзу. Але нині серед гостей є й молодь, і цей факт не може не тішити.

Увесь Трускавець можна обійти за один день. Що ж дійсно варто відвідати?

Джерело “Юзя” розташоване в глибині курортного парку Трускавця. Його окраса – фонтан зі скульптурою тендітної дівчини. Джерело оформлене у вигляді амфітеатру з кількома кранами, з яких постійно тече мінеральна вода. “Юзя” містить гліцерин, тому її вважають справжнім еліксиром молодості. Щоранку відпочивальники, особливо спраглі до вічної краси, здійснюють паломництво до “Юзі”. Вмиваються просто там, а іноді й набирають трохи води з собою.

Музей Михайла Біласа в середмісті Трускавця – перший прижиттєвий музей в Україні. Його відкрили в 1992 році. Він розташований у надзвичайно гарному старовинному будинку кінця ХІХ ст. – віллі “Гопляна”. Михайло Білас – відомий український модельєр та майстер гобелену. Він народився на Івано-Франківщині, однак до кінця своїх днів (помер митець у 2016 році) жив і творив у Трускавці. В музеї Біласа зберігаються унікальні зразки його творчості – килими, верети, гобелени, ліжники, вишивані серветки, доріжки та подушки. У них – особливий дух Прикарпаття.

Повз Єпархіальний музей проходять усі відпочивальники, які спускаються до центрального бювета Трускавця. Він належить Самбірсько-Дрогобицькій Єпархії УГКЦ. Його урочисто відкрили й освятили 11 жовтня 1998 року. Експозиція музею розміщена в чотирьох кімнатах і складається з кількох частин: пам’яті митрополита Андрія Шептицького, пам’яті патріарха Йосипа Сліпого та двох виставкових зал, де показують роботи сакрального характеру. Загалом у музеї налічують понад 500 унікальних пам’яток. Особливої уваги варта каплиця з мозаїкою. На ній увічнили навіть незвичні для церковного мистецтва аспекти української історії – Чорнобильську трагедію та подвиг воїнів УПА.

Радянщина проти сучасності

Єдиний недолік Трускавця – це лещата радянщини, які й досі міцно тримають місто. Ті часи видно в старих будівлях санаторіїв, у розбитому, але надзвичайно мальовничому парку, у занедбаних джерелах та у ставленні персоналу радянського гарту до туристів.

Але є й проблиск надії – у місто приходять нові інвестори, які бачать у ньому світлі перспективи. Вони будують сучасні готелі та ремонтують дороги.

Тож Трускавець має всі шанси стати справжнім курортом європейського зразка. Головне – щоб він залишився доступним для українців.

Ірина Родіна