Осінній феномен, Або Болгарія – країна троянд

Стародавні міста. Величні споруди. Чисте морське повітря. Яскраві барви природи. Італія? Франція? Ні. Це Болгарія.

Усі знають Болгарію як літній курорт із її Сонячним берегом і Золотими пісками. Однак, у такий час вона втрачає свою індивідуальність, адаптуючись відповідно до очікувань туристів. Справжня Болгарія інша — спокійна, некваплива. Вона прокидається восени, скидаючи всю літню мішуру.

Схожа, але інша

Насамперед треба зрозуміти та навіть змиритися з тим, що болгарський ритм життя дуже відрізняється від нашого. Тут ніхто нікуди не поспішає — усе спокійно та розмірено. Здається, навіть звичайні ліфти рухаються так повільно, що ти забуваєш про свої плани. Побачити іноземців у натовпі дуже легко — вони постійно кудись поспішають.

Болгарська мова спочатку здається зрозумілою та дуже подібною до нашої. Проте це лише на перший погляд. Коли запитаєте, як дістатися необхідного місця, та почуєте слово «направо», не радійте знайомому слову — вам потрібно йти прямо, а не праворуч. Кавун там зветься динею, ліс — горою. Слова схожі — сенс різний.

Шокує ситуація з «так» і «ні». Це ніби слов’янська Індія: кажучи «ні», вони кивають головою вгору-вниз, а відповідаючи «так» — вліво-вправо. Чому так? Ніхто точно не знає, але є одна теорія. За часів болгаро-турецьких конфліктів, турки запитували болгар: «Чи відрікаєшся ти від віри православної?» Якщо відповідь була негативною, вони могли вбити їх. Тоді болгари домовилися замінити жести, щоб не відмовлятися від віри та зберегти життя. Однак, це лише чиясь думка.

Контрасти: побут і їжа

Для того, щоби побачити особливості побуту, краще винайняти квартиру, бо готельні номери наближують до європейських стандартів.

По-перше, у квартирі ви, мабуть, не знайдете звичної душової кабіни, навіть у нових із євроремонтом. Ви побачите лише кран, душ і отвір у підлозі. По-друге, там буде невелика кухня, а плити тут взагалі не призначені для довгої експлуатації. Болгари не часто готують вдома. Вони їдять переважно в кафе.

Так, якщо казати про їжу, треба наголосити на розмірі порцій у ресторанах. Вони просто величезні — це саме той випадок, коли приємно, що реальність не збігається з очікуваннями.

Болгарські «знаменитості»

Хто хоча б раз був у Болгарії або щось про неї чув, той знає про славнозвісну болгарську троянду. Це один із символів цієї країни. Речі, що її містять, мають великий попит, і майже всі туристи повертаються додому з величезною кількістю продуктів із неї. Це може бути олія, вода, парфуми, мило, крем, варення тощо. Це досить дешево, але якість — відмінна.

З їжі обов’язково треба спробувати лютеницю та сірене. Що це? За своєю консистенцією лютениця нагадує нашу кабачкову ікру, але за смаком зовсім інша. Головні інгредієнти: соковитий болгарський перець і стиглі томати. Сказати, що це смачно — нічого не сказати. А сірене — це такий сир, що схожий на бринзу та фету одночасно. Болгари його дуже полюбляють, тому додають майже до всіх страв.

Подорож містами

За площею Болгарія менша за Україну, її найбільше міста: Софія, Пловдив, Варна, Бургас. Усі вони різні, але їх об’єднує одна особлива атмосфера. Вона і приваблює туристів.

Софія. Як ми вже знаємо, Болгарія — це спокійна країна, але за винятком столиці. Тут життя буяє та вирує — затори, натовпи, шум і гам. Це місто-мільйонник, у якому важко знайти тихе місце. Але Софія має той шарм, який вабить усіх мандрівників. Тут гармонійно поєднуються, не заважаючи одна одній, східна та європейська культури.

Варна. ЇЇ називають болгарською Одесою. Можливо, через те, що колись давно місто називалось Одесос. А може, річ у тому, що вони схожі за атмосферою та стилем життя. Варненський порт — найбільший у країні. Також неподалік знаходяться термальні джерела та пам’ятка природи під назвою «Вбиті каміння». Цікаво також, що у Варні зберігають найстаріші золоті прикраси, яким майже 5000 тисяч років.

Пловдив. Подібно до Риму, місто було розташоване поміж семи пагорбів. Воно фактично найстаріше в Європі. Зберігся античний спортивний стадіон, театр, базиліки, різні будинки. Історичний центр міста відмежовують залишки кам’яної фракійської фортеці. Фракійці дали йому перше ім’я — Евмолпіада, яке потім змінювалося щонайменше 5 разів. Від самого початку Пловдив був об’єктом завоювань різних держав: Македонії, Римської імперії, Візантії, Османської імперії. Тільки в 1885 році він нарешті став частиною Болгарського царства. За ці роки місто ввібрало в себе різні традиції, особливості стилю як архітектури, так і життя.

Бургас. Іноземці впевнено називають його Бургасом, з наголосом на перший склад, а болгари скромно звуть його Бургасом, з наголосом на другий. Але так чи інак, це тихий куточок на березі Чорного моря, з мальовничими пляжами й затишними парками. Тут сучасність переплітається зі старовиною: в місті можна знайти модерні торговельні центри, магазини, а також різні історичні місця. Найвідоміше місце для туристів — морський парк, де розташовані пам’ятники відомим особистостям і дивні скульптури сучасного мистецтва. Це справжній історичний музей просто неба.

Несебр. Він знаходиться приблизно за 30 кілометрів від Бургаса. Умовно його можна поділити на два райони: нове та старе місто. Їх з’єднує міст, на якому вже кілька століть стоїть млин, одне з улюблених місць для фотографування. Його збудували за часів болгарського національного відродження. До 1934 року місто називалося Месемврія. За 50 років Несебр увійшов до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — і не дарма, адже це неймовірно красиве історичне місце.

Велико-Тирново. Якщо проїхати трохи вглиб країни, можна знайти ще одне надзвичайне місто, яке чимось нагадує наш Львів. А головна фортеця, до речі, наводить на думку про Кам’янець-Подільський. Це місто дивує своєю середньовічною атмосферою та вузькими вуличками. Раніше це був адміністративний центр Болгарії, а точніше — Другого болгарського царства, нині Велико-Тирново є культурним центром країни. І, звісно, тут знаходиться неприступна фортеця Царевець, де відповідно колись жили болгарські правителі.

Очима іммігранта

«Уперше ми приїхали сюди восени, й одразу закохались у цю країну. Чудова. Тиха. Спокійна. Приємна. Неметушлива. Все дуже розмірено. Прекрасна природа та море. Багато сонця, — згадує своє перше враження Тетяна, яка два роки тому переїхала із сім’єю до Болгарії. — Тут можна нарешті перевести подих і розслабитися. Не треба кудись поспішати, можна просто прогулюватися, вдихати морське повітря, розглядати все навкруги. Тим паче, що ми живемо в Бургасі. А це взагалі справжній оазис спокою».

Спокій, тільки спокій

Іноді після постійної метушні великого міста так хочеться опинитися в тихому місці з улюбленою книжкою чи музикою — тільки б нікуди не поспішати. Просто насолоджуватися моментом.

Переконайтеся, що осіння Болгарія — це саме таке місце. Вона легка та спокійна. Тут не треба нікуди бігти. Можна просто жити, смакуючи кожну мить. Тут починаєш цінувати життя та розуміти, що воно — надзвичайний дар.

Катерина Мамай