«Життя у Відні»

Випускниця Інституту журналістики Олександра Червинська вже як рік навчається та живе в Австрії. Спеціально для Otiumportal вона відкриває нам таємниці міста та ділиться своїми враженнями.

Олександро, як довго ви живете у Відні?

У Відні я з жовтня минулого року.

Ви вже подорожували до цього моменту до Відню? Якщо так, коли вперше?

Так, я відвідувала Відень до переїзду сюди. Вперше це було давно, коли мені було 7 років. Але я була тут у якості туристки і в більш усвідомленому віці. У 19 років.

Яке будо ваше перше враження від Відня? Чи змінилося воно зараз ?

Найперше враження я, на жаль, не пам’ятаю. Проте добре пам’ятаю, що місто дійсно вразило мене, коли я приїхала вдруге. У мене тут була програма-максимум, з оперою, щніцелем, палацами, Клімтом…тому не закохатися було неможливо.

Чому ви вирішили навчатися саме в Австрії? Яка була ваша мотивація?

По-перше, це місто, яке дає мені відчуття гармонії та спокою. Я не змогла б себе комфортно почувати будь-де. По-друге, саме тут я знайшла оптимальну магістерську програму. Вона викладається виключно англійською, дуже камерна (лише 30 людей), і в той же час інтернаціональна. Зі мною в групі люди з усього світу: Бразилії, Гватемали, Бангладешу, Турції, Греції… І спрямування програми – логічне продовження вже здобутого диплому бакалавра. Ну, і до Відня я переїхала не сама, а зі своїм коханим. Нам обом це місто здавалось (і продовжує здаватися) ідеальним за багатьма параметрами.

Відомо, що Австрія посідає перше місце у списку «найбезпечніших місць» для проживання. Що ви можете сказати з цього приводу? Особисто ви відчуваєте безпеку та спокій?

Здається, що у списку “найкомфортніших”. І це звання вона цілком виправдовує! Щодо безпеки, якщо чесно, не чула, щоб Відень з’являвся у такому списку. Проте я можу на самоті повертатися додому після будь-якої вечірки. Не намагаюся міцно тримати сумку у транспорті. Повірте, це – дуже вагомий показник, бо я завжди дуже обережна.

Куди ви б порадили сходити і що спробувати туристу ?

Місця, які здаються тобі крутими дуже різняться залежно від того чи ти турист, чи перманентно живеш у місті. Коли я приїжджала сюди перші рази, завжди відвідувала типові туристичні місця і ніколи про це не шкодувала. Тут вони дійсно круті. Туди ходять і багато місцевих. Зараз буває, що можу пообідати, наприклад, у Плахуті (Plachutta zur Oper) – ресторані національної кухні з божественним шніцелем. На десерт – у кафе Централь. Там дуже унікальна атмосфера. Коли бракує натхнення – йду в Альберину. Постійна експозиція там – це суцільна любов. Ще раджу приїхати у період різдвяних ярмарок, це дуже красиво і смачно.

Насправді, скоро я зможу бути тут гідом. До нас часто приїжджають друзі, так що я навіть створила авторський маршрут.

Про улюблені місця.
Будинок Хундертвассера – яскрава пляма на білому віденському полотні. Він приваблює туристів своєю несхожістю і самобутньою історією архітектора. Який, наприклад, вважав, що «пряма лінія абсолютно чужа людству, життю, всьому живому.

Ринок Нашмаркт, прилавки якого ліниво розтягнулися в самому серці міста. Вінці приходять сюди навіть не за продуктами, а за келихом улюбленого аперолю і коржиками з хумусом в одному з численних крихітних кафе.

Найстаріше колесо огляду в Європі знаходиться якраз у віденському парку атракціонів «Пратер». Воно було побудовано в 1897 році. За панорамним видом на Відень і атмосферою пересувного парку минулого століття – точно сюди.

Міський парк. Саме тут можна побачити і відчути справжній розмірений ритм віденської життя. Люди засмагають на газонах, читають на лавочках пресу, грають в бочче, геть забувши про час.

Розкажіть, будь ласка, що ви вивчаєте? Відчувається різниця між українською освітою та європейською?

Відчувається різниця у підході. Повага до студента у кожній дрібниці. Це – найбільша різниця. Підхід до освіти дуже продуманий, узгоджена бездоганна програма. Ти розумієш, що вчиш і як ти зможеш застосувати це у майбутньому. Проте моя база не дуже вирізняється на тлі інших, “європейських бакалаврів”. Проте “дякую” я за це можу сказати не університетові, а одному-двом викладачам у ньому. І, безперечно, самоосвіті.

Що ви можете сказати про контингент та менталітет людей у Відні?

Контингент у своїй більшості – це літні люди. Тут в них у 60, можна сказати, життя лише починається. Вони соціально захищені, почуваються впевнено. Тому є головними відвідувачами театрів, опери, ресторанів, парків… В Україні, на жаль, пенсіонери у своїй більшості не можуть на схилі віку просто насолоджуватися життям.

Менталітет поколінь тут дуже різниться. Старше покоління часто консервативне. Прагнуть зберігти Австрію від національного різномаїття. І зараз країну очолює представник консервативної партії. Щодо молоді – вони цілковита протилежність. Дуже відкриті, ліберальні.

Взагалі люди тут дуже красиві. На жаль, спілкуватися я можу з обмеженим колом австрійців, які розуміють англійську. Проте спостерігати за ними на вулицях, у кафе дуже цікаво. Вони вільні. І красиві. Особливо місцеві жінки у віці, у них багато чого можна навчитися.

Ваше кредо?

You never know until you try.

Крістіна Сторожик