Туристичний бізнес в Україні активно розвивається. Росте конкуренція, поступово покращується сервіс. Внутрішні мандрівки стають все популярнішими, не менш захопливими й насиченими, ніж закордоном. Коли хочеш оглянути найпопулярніші місця за один раз, особливо комфортно подорожувати власною автівкою. Пропоную маршрут, який залишить багато приємних вражень: Житомир, Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Чернівці, Синевир, Воловець, Львів. Пейзажі, традиції та кухня не розчарують жодного туриста.
Свою подорож я вирішила розділити з другом. Ми не цікавилися архітектурними пам’ятками та історією міста, не хотіли роздивлятися храми, ми їхали й чекали того, заради чого ватро зупинитися. Таких місць було вдосталь. Візьміть з собою ковдру й термос, зможете випити кави на березі річки або в іншому мальовничому місці. Першою нашою зупинкою став Житомир. Від міста не було великих очікувань, але ми не пошкодували, що заїхали. Зробили фото на центральній площі й поспішили в Хмельницький.
Хмельницький постмодернізм
Всі наші знання про місто обмежувалися інформацію про столицю моди України, адже не одна сукня на мої дитячі свята була куплена там. Тож, заїжджаючи в місто, ми чітко вирішили відвідати знаменитий хмельницький базар. Телефон розчарував нас, повідомивши, що встигнемо лише на закриття. Покатавшись по місту, ми натрапили на парк імені Михайла Чекмана. Це гарне місце щоб трохи перепочити. Найбільша зелена територія міста, виглядає трохи “совково”, але можна зробити декілька цікавих фото. Унікальним парк роблять скульптури з брухту Миколи Мазура, автомістечко й композиція «Космос» давно поржавіли, вимагають реставрації, але все одно привертають увагу.
До вечора ми дісталися Кам’янець-Подільського. За 5 хвилин на порталі Booking.com обрали готель «Біля річки», з номера відкривалася панорама башт Польської брами й фігури Матері Божої на костелі Петра й Павла. Майже опівночі, заселившись, нас наздогнав голод та спрага. Тоді ми ще не знали, що поселилися на території Старого міста. Туристам варто знати, що майже всі заклади зачиняються після 22:00, на вулицях майже не зустріти людей, місто охоплює тиша. Знайомство з Кам’янцем варто розпочинати зранку. Місто насиченими різноманітними історичними пам’ятками: каньйон річки Смотрич, міський парк і родзинка – Кам’янець-Подільська фортеця. Кам’янець-Подільський неймовірно затишний, тут постійно релаксуєш.
Чернівецькі казки
Наступного дня ми вирушили до Чернівців, в дорозі замовили апартаменти. Очікувань від міста було більше, ніж вражень. Дороги викладені бруківкою, що спочатку трохи дратувало, було незвично. Одразу виконали обов’язок кожного туриста – відвідали колишню резиденцію митрополитів Буковини й Далмації, нині Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, місце викликає асоціації з Гоґвортсом, дійсно чарівне. Нам пощастило побувати всередині, можливо ми злилися зі студентами, а можливо вхід до університету туристам не заборонений. Ввечері кожному туристу варто відвідати пішохідну вулицю О. Кобилянської, випити кави та послухати вуличних музик, місце дуже атмосферне.
Гостинний Синевир
Головною точкою нашої подорожі було озеро Синевир. Цього моменту я чекала найбільше, оскільки неймовірно люблю Карпати. Цей момент зіпсувала дорога. Вирушаючи в подорож Україною, автомобілістів попереджують про жахливий стан українських доріг. Всю подорож дорога нас приємно вражала, тільки не до Синевиру. Здавалося, що дорога від міста Долина до Міжгір’я – це справжнє випробовування, якому немає кінця. Їхали ми довго, але пейзаж за вікном та неймовірне чисте повітря покращували настрій. Село Синевир приємно потішило житлом. За найменшу суму ми отримали найкраще помешкання за всю нашу подорож. Нас гостинно зустріли власники на в’їзді в село, зробили знижку, тож можу сміливо радити гостьовий будинок «Садиба в Анастасійки».
Зранку ми поїхали до перлини Карпат – озера Синевир. Поснідати раджу в будь-якому кафе по дорозі. Неймовірно смакують грибна юшка, форель і чай з карпатських трав, такого ви не скуштуєте ніде. Власники авто можуть заїхати на територію озера, але краще насолодитися прогулянкою пішки. Найбільше й найглибше високогірне озеро України дійсно заслуговує вашої уваги. Краєвиди навколо Синевиру надзвичайною мальовничі та величні. Неподалік розташований реабілітаційний центр бурого ведмедя. Сюди привозять ведмедів, з якими погано поводилися попередні господарі. Приємно побачити задоволених та доглянутих тварин.
Рідні пенати
Місто Воловець Закарпатської області потрапило до нашого списку через бабусю мого друга. Родичі – це гарна можливість близько познайомитися з місцевими традиціями та отримати смачні подарунки (бринзу, яку роблять в горах та гриби). Туристи їдуть в місто, щоб підкорити гору Темнатик (висота – 1343 м). Помилкою стало рішення зранку їхати до Львова. Гори охопив туман, ми ледве бачили капот нашої машини. На крутих поворотах було лячно.
Мандрівникам, які вже побували у Львові й бачили топ туристичних місць пропоную гастротуризм. В цьому допоможе мережа концептуальних авторських ресторанів «!FEST». Не в змозі втриматися від задоволення, ми витратили останні кошти й вирішили повертатися додому.
Дорога в Київ була недовгою, ми майже не зупинялися, адже неймовірно скучили за рідним містом, хотілося швидше повернутися додому. Вже за декілька днів мріяли знову в подорож, тією ж дорогою. Відкривайте для себе Україну й надихайтеся.
Олена Кріт
