Південний берег Криму… Чи не найдивовижніше місце України. Приїздять сюди з різних причин: побачити нестримне море, погуляти таємничими лісами, познайомитися з пам’ятками історії або ж, можливо, заради шоколадної засмаги… Але, якою б не була мета вояжу, усі гості вітчизняного курорту згодні: Крим – це неперевершене повітря, що водночас дарує невпинну енергію та солодку втому…
В ароматі південного вітру…
Весна… Неможливо уявити кращого часу для знайомства з кримським повітрям. Раптова злива, волога земля, квітуча яблуня, прохолодний бриз – і це не повний перелік того, що можна знайти у неповторному ароматі південного вітру. Йдучи кривою вуличкою міста чи алеєю парку, дихаєш часто, адже кожен подих, який би глибокий він не був, тільки помножує жагу кисню, від якого у міських жителів паморочиться в головах.
Лукаве повітря вмить перетворює людину. В очах з’являється блиск, щоки забарвлює рум’янець, покращуються апетит і сон. І так завжди: змінюєш, наприклад, Київ на Крим – неначе стрес на незрушний спокій, безсоння на яскраві мари, головний біль на безмежне щастя.
Лікуй мене, вітер!
Казка… На жаль, людина кохається у раціональних поясненнях будь-яких казок. Так сталося і з кримським повітрям. Ще на початку XX століття у повітрі були виявлені біологічно активні речовини – фітонциди. Це відкриття і пояснило всі чудодійні властивості південної атмосфери.
Фітонциди – антимікробні сполуки, що їх виділяють рослини для захисту власного імунітету (між іншим, ефірні масла, які нерідко купують туристи, також належать до цих цілющих речовин). Наприклад, фітонциди часнику вбивають збудників холери та дизентерії.
Американські вчені підрахували: щорічно в атмосферу продукується близько 490 мільйонів тон таких захисних сполук. За кількістю вироблених фітонцидів лідерами є хвойні рослини – ялівець, сосна, туя, ялина. Саме ці дерева й становлять левову частку кримського лісу.
Що ж людині від того? Фітонциди, маючи здатність потрапляти в організм разом з киснем, пригнічують розвиток інфекційних хвороб. До того ж, вони нормалізують серцевий ритм і артеріальний тиск, беруть участь в обміні речовин, впливають на процеси кровообігу, стан печінки, бактерицидну активність шкіри, а також імунну і нервову системи.
Розглядаючи лікувальні властивості кримського повітря, не варто забувати про внесок Чорного моря. Оспіваний романтиками й поетами, морський бриз теж має неабияке практичне застосування. Адже він – суміш озону, натрію, кальцію, магнію, йоду, брому та згаданих вище фітонцидів морських водоростей – унікальний природний інгалятор. Солоні поцілунки моря розширюють бронхи та кровоносні судини, покращують самопочуття, заряджають енергією…
Олена Пікулова, керівник туристичної фірми «Тавріка», дипломований екскурсовод, говорить: «Мало хто з гостей півострова знає, що клімат Криму є унікальним завдяки різноманітності складу повітря і температурному режиму. Подібну «оздоровчу» атмосферу знаходимо тільки на Лазурному березі Франції».
Боткін. Дмітрієв. Штангєєв.
Фітонциди… Відсутність інформації про їх існування не завадило вченим зацікавитися оздоровчими якостями кримського клімату ще у XIX столітті.
Так Сергій Боткін, провідний лікар Російської Імперії, рекомендує тогочасному суспільству Ялту – «лечебную станцию для слабогрудых». Він підкреслює неповторність південного повітря, яке сповнене ароматами хвойних дерев, квітів та моря. Подібна рецензія популярного вченого не могла не привернути увагу – курорт починає активно розвиватися.
Дружина імператора Миколи II Олександра, хвора на туберкульоз, також дослухається до рекомендацій Боткіна. Результатом безперечності авторитету лікаря стала поява Лівадійського палацу – однієї з резиденцій великої родини.
У цей час Крим був центром відпочинку і розваг, але вже у 90-х роках XIX століття мотив відвідування змінюється: навіть фізично сильні люди поспішають на південь заради «поліпшення здоров’я».
Планові дослідження впливу кримського клімату на хворих починаються у 70-х роках XIX століття. Піонером цієї області став лікар Володимир Дмітрієв, який сам страждав від туберкульозу. У січні 1890 року він (разом із іншими активістами) створює Кримський гірський клуб, однією з головних цілей якого була організація оздоровчого вітчизняного туризму.
Найбільш серйозна праця з вивчення впливу клімату південного берегу на туберкульозних хворих – книга «Лечение легочной чахотки в Ялте», видана 1885 року – належить Федіру Штангєєву. Підґрунтям дослідження були близько 1000 історій хвороби пацієнтів. Вчений довів виключне значення кримського повітря для процесу лікування.
У подальшому дослідження кліматичних властивостей продовжувались. Можна сказати, що тогочасний Крим став стратегічною базою боротьби країни з туберкульозом. Наприклад, своєрідною традицією стала участь імператорської родини у щорічному Дні білої квітки – спеціальній благодійній акції, метою якої була допомога хворим на туберкульоз.
Олена Пікулова підкреслює: «Оздоровчі гірські маршрути, створені ще у XIX столітті, існують досі і носять імена лікарів Боткіна, Дмітрієва і Штангєєва». Ці туристичні стежки блукають сосновим лісом, демонструють дивовижні південні пейзажі, прямують до самісіньких скель…
Від драматургів до поетів
Боткін, Дмітрієв, Штангєєв… Відтак, оздоровчий клімат південного берегу Криму приваблює все більше й більше людей. Серед них – відомі художники, губернатори, представники тогочасної творчої та політичної еліти.
Так, наприклад, Леся Українка – українська поетка і письменниця – захворівши на туберкульоз, завітала до Ялти у 1887 році. Тут вона проводить 12 місяців і створює цикл віршів «Кримські відгомони» і поему «Іфігенія в Тавриді». 1907 рік: Леся Українка приїздить знову, разом зі своїм чоловіком Климентом Квіткою. І тільки стан здоров’я змушує її полишити місто через 7 місяців…
Іншу, не менш значну постать літератури XIX-XX століть – Антона Чехова – туберкульоз також змусив звернутися до південного міста. Драматург купує собі невеличку ділянку землі і будує відому «білу дачу». У вересні 1889 року він стає ялтинським жителем. Тут Чехов багато і серйозно працював, хоча і зізнавався, що «під кримським небом легше злетіти в небо, аніж написати хоч би строку». В Ялті він пише «Даму с собачкой», «Три сестры», «Вишневый сад», багато інших новел та оповідань…
Окрім Лесі Українки і Антона Чехова, до фітоміста приїздили Микола Некрасов, Модест Мусоргський, Микола Корсаков, Сергій Рахманінов, Микола Реріх, Костянтин Станіславський, Іван Бунін, Володимир Маяковський, Максим Горький, Федір Шаляпін та інші…
Імператори, лікарі, вчені, композитори, поети, письменники, як на мене, не помиляються! Тож якщо ви хоч раз були на південному березі нашої країни, ви не можете не погодитись з тим, що Крим – це неперевершене повітря, що водночас дарує невпинну енергію та солодку втому… Не зважаючи на те, що приїздили ви, можливо, щоб побачити нестримне море, погуляти таємничими лісами, познайомитися з пам’ятками історії або ж заради шоколадної засмаги… Так…чи не найдивовижніше місце України… Цей південний берег Криму…
Анастасія Косинська
Фото: Максим Ткаченко
