З моменту заснування Кам’янця-Подільського збігло майже тисяча років, а він усе ще манить до себе туристів з усього світу. «Це – місто-легенда, фортеці якого пам’ятають запеклі бої та відданість воїнів середньовіччя…», – так висловилася про цю історичну пам’ятку просто неба Наталя Дуброва, директор турсервісу Кам’янець-Подільського.
З ХХІ у ХІІ століття…
Точний вік західноукраїнського красеня навіть для сучасних істориків залишається загадкою. Існує гіпотеза, що Кам’янець заснували римляни ще в І столітті нашої ери. Проте більшість істориків приписують створення предковічного міста до подій ХІІ-ХІІІ століття. Перша згадка про Кам’янець була знайдена у Київському літописі від 1196 року: «Володимир, поїхавши з Мстиславом, попустошив і попалив волость Романову, а Ростислав Рюрикович, поїхавши звідси з Володимировичами, попустошили і попалили волость Романову довкола Каменця».
Назва древнього містечка є також у Галицько-Волинському літописі від 1228 року: «Володимир, отож, посадив хана на коня і всіх половців, і прийшли вони до Каменця, – Володимир же з усіма князями, і Михайло з усіма князями – і обложили Каменець».
Якщо заглибитися в історію, то можна знайти чимало цікавих фактів про цей населений пункт. Кам’янець-Подільський, наприклад, називають містом семи культур, адже у різні часи тут проживали росіяни, турки, татари, вірмени, євреї, литовці і, звичайно ж, поляки.
Транспорт – залізниця. Зупинка – середньовіччя
Майже щодня до Кам’янця ходять поїзди прямого сполучення з Києва. Тому потрапити в найісторичніший куточок України можна без особливих клопотань: достатньо відвідати залізничні каси й придбати квитки там, або ж замовити їх онлайн. Змушені одразу розчарувати тих, хто звик подорожувати літаком: забудьте про повітряні шляхи, у Кам’янці немає аеропорту. Проте це на краще. Адже шум від потужних двигунів знищив би атмосферу середньовіччя, яка панує в усьому містечку.
Зараз місто поділяють на дві частини: сучасну, де їздять автівки, працюють супермаркети, інтернет-клуби, ресторани; та історичну, де нема сучасних будівель – лише фортеці та церкви. З’єднані ці частини Замковим мостом, під яким між скелями протікає річка Смотрич.
До сьомої ранку Кам’янець спить. На вулицях жодної душі, тільки двірники та працівники вокзалу. Але це на краще, адже ви маєте цілу годину, щоб налаштуватися на стародавню атмосферу лицарства, дуелів між чоловіками та бруківки замість асфальту. О 8 ранку сучасна частина міста оживає на очах. На вокзалі відкриваються туристичні ятки з картами міста, описом усіх історичних пам’яток.
Кам’янець-Подільський: що пропонують туристичні агенції
Якщо ви завітали до Кам’янця, не пропланувавши все заздалегідь, – це не проблема, адже продавчиня магнітиків та сувенірів люб’язно допоможе вам з обранням маршруту та безкоштовно розповість про кожну історичну пам’ятку.
До речі, про тури… Варто зайти в Інтернет та ввести в пошуковій системі «Кам’янець-Подільський», як на вас посиплються сотні пропозицій від агентств. Серед найпривабливіших – тур вихідного дня в Кам’янець-Подільський. За 880 гривень ви зможете провести незабутні вихідні у місті-фортеці. У вартість входять проїзд, харчування та вхідні квитки до музеїв, фортець. Повна назва – автобусний тур з Києва “Місто-фортеця: Кам’янець-Подільський”.
Тур «Маленький Париж» – 700 гривень. Маршрут: Чернівці – Хотин – Кам’янець. У вартість входять: ночівля в готелі, трансфер, екскурсії, вхідні квитки, медичне страхування, сніданок та обід.
Якщо ви хочете провести вихідні активніше, побачити та відвідати більше, пропонуємо обрати тур «Кам’янець-Подільський круїз». Вартість – 600 гривень з особи. Програма: Тернопіль – Хотин – Кривче – В. Слобідка – круїз на кораблі по Дністру – Кам’янець-Подільский. У вартість не входять проїзд залізницею, харчування та вхідні квитки.
Пам’ятки історії
Про архітектурні пам’ятки Кам’янця-Подільського можна слухати годинами від місцевих екскурсоводів. Таких довгих та цікавих описів ми вам не обіцяємо, але можемо коротко розповісти. Річ у тім, що Кам’янець – третє місто в Україні (після Києва та Львова) за кількістю історичних, культурних та архітектурних пам’яток. Замковий міст, Петропавлівська та Миколаївська церкви, Гончарна і Кушнірська вежі, Турецький та Вірменський бастіони, Кам’янецька ратуша і Вірменський колодязь, Домініканський і Трінітарський монастирі, Польські і Російські ворота, Петропавлівський кафедральний костел, Тріумфальна арка Станіслава Августа, Стара та Нова фортеці… Та це ще далеко не все, що чекає на вас у цьому місті.
Замковий міст – пам’ятка архітектури національного значення. Сполучає Старе місто, розташоване на півострові у петлі річки Смотрич, із фортецею на мисі. У народі більше відомий як Турецький міст (так його стали називати після того, як він зазнав серйозної реконструкції після 27-річного панування турків у ХVІІ столітті). Сьогодні Замковий міст – це суцільний кам’яний мур, довжина якого становить 86 метрів, висота – близько 30 метрів.
З обох боків мосту є кам’яні сходи в долину Смотрича. Їх споруджено в ХІХ столітті. Із північного боку сходи мають 105 сходинок, з південного боку розгалужуються на два напрямки – 132 сходинки і 139 сходинок. Через Замковий міст проходить однойменна вулиця, яка тягнеться від Вірменського ринку до Старої фортеці.
Ще з середньовіччя Кам’янець-Подільську фортецю називають “побудованою рукою Бога”. До неї не могли приступити вороги.. Природа також подбала про захист фортеці, вона подарувала їй високі береги й широке русло Смотрича (завширшки до 250 м).
Центральна частина фортеці (Старий замок) – це замкнутий чотирикутник із одинадцятьма вежами. Серед них – Папська вежа, що була споруджена Папою Римським Юлієм II у ХVІ столітті. Цікаво те, що на початку ХІХ століття саме в ній тричі був ув’язнений ватажок селянського руху Устим Кармелюк.
Далі здіймається вежа Ковпак, побудована у формі циліндра з конусним дахом.
За нею – Ляцька вежа. Її особливістю є напис на латині над дерев’яними дверима “Вірний друг рідкісніший від фенікса”.
Денна башта – найстаріша. Вона служила основним стратегічним спостережним пунктом замку, для чого на її вершині встановлювалася дерев’яна надбудова.
Чорна вежа. Її не раз реставрували. На її долю багато всього перепадало, а в 1672 році в її надрах начальник замкової артилерії підірвав пороховий склад на знак протесту проти капітуляції фортеці перед турками. Архітектурною особливістю башти є колодязь глибиною 40 м із дерев’яними колесами, діаметр яких становить 4,5 м, для піднімання води. Всі, хто проходять повз колодязь кидають у нього на щастя монетку.
Поки турки 27 років були у Кам’янці, всі християнські святині мали бути знищені. Все з храму винесли та спалили. Серед жителів Кам’янця ходить легенда, що тільки одну ікону – образ Матері Божої з Ісусом Христом на руках — не взяв вогонь, як турки не старались. І тоді намісника турецького султана охопила така лють, що він несамовито почав рубати ікону. Через сім днів після наруги над святим образом у нього загинула дочка. Кажуть, це було Боже покарання.
Нині у підвалі однієї з веж фортеці відкрито маленький музей із ляльками ув’язнених вояків. До однієї з них під’єднано електровмикач. Коли туристи захоплено слухають розповідь екскурсовода, той непомітно вмикає кнопку, а ув’язнений починає рухатися. Саме цей момент потім обговорюють усі відвідувачі музею.
Готельно-ресторанний комплекс Кам’янця
Кам’янець – місто невелике, з населенням менше 100 000 чоловік. Але туристам тут завжди раді. Окрім принад старої частини міста-фортеці, тут є безліч ресторанів та супермаркетів. Та й просто неба ви не залишитеся. Наприклад, готель «Maxima», проспект Грушевського, 41б, пропонує стандартні номери та кімнати класу люкс.
У готелі «Фільварки», крім стандартних послуг, ви зможете скористатись сауною, басейном та зіграти в більярд.
Пообідати після цікавих, але виснажливих екскурсій можна в будь-якому ресторані чи кафе як у Старому місті (вони тут реставровані під епоху лицарства), так і в новій частині (місця харчування тут виглядають сучасно). Серед відвідувачів має успіх ресторан «Гостинний двір», кав’ярня «Під брамою», кафе-бари «Афродита» та «City blues», корчма «Три ставки» та піцерії «Папероні», «Максмак» та «Vecchia citta».
Гарних вам вихідних!
Юлія Дринь
