Як же іноді хочеться втекти зі столиці ближче до природи хоча б на день, але при цьому не витрачати багато часу на планування та дорогу. Що ж робити, якщо всі ліси, парки та озера Київської області уже оглянуті? Вихід є: завітайте до близької Житомирської області з її Коростишівськими каньйонами.
Як доїхати саме до каньйонів?
Коростишів хоч і розташований у Житомирській області, від Києва до нашого пункту призначення їхати півтори-дві години. До тієї ж самої Білої Церкви Київської області їхати стільки ж.
Якщо у вас є машина, то тут і радити немає чого. Однак якщо ж ні, то розказуємо, де знайти транспорт. Від станції метро Житомирська кожні 30-40 хвилин відправляються маршрутки Київ-Коростишів/Житомир. Поїздка в один бік коштує 80-90 гривень. Житомирська розташована на околиці Києва, але в цьому є своя перевага: ви одразу виїдете за місто і не будете кружляти маршруткою столицею або стояти в заторах. Каньйони знаходяться на в’їзді в місто, тож вам треба вчасно вийти. Це буде неважко: водії вже знають, як це місце притягує туристів із року в рік. Просто скажіть їм, що вам треба каньйон (з імовірністю 99% ви будете не єдині в автобусі, хто це скаже), і вони обов’язково після приїзду оголосять: «Зупинка каньйон!».
Каньйон чи кар’єр – ось в чому питання
Читаючи інформацію про пункт призначення, вам траплятиметься то слово «каньйон», то слово «кар’єр» і не розумієте: це одне й те саме місце чи, власне, треба обрати, куди саме їхати? Варіант №2 правильний, але частково. Бо можна не обирати, а побачити на власні очі і кар’єр, і каньйон, хоча зазвичай радять тільки останній. Каньйон буде з лівого боку дороги, а кар’єр — з правого.
Каньйон — найбільш популярний варіант, сюди їдуть 80% туристів. Каньйон менший за розмірами, ніж кар’єр і, якщо чесно, фотогенічніший. Це настільки вдале місце для незабутніх фото, що іноді сюди приїздять наречені заради годинки фотосесії.
Перші 5 хвилин від побаченого захоплює дух, а руки намагаються наклацати якомога більше фото з усіх можливих ракурсів. Каньйон має таку собі форму підкови, всередині якої розташувалося озеро. Його з усіх сторін, крім однієї, оточують скелі. Там, де скелі відсутні, облаштований пляж, тож комфортно зайти у воду — можливо. Та й взагалі місцевість цілком і повністю підготували для відпочинку, навіть поставили кілька альтанок.
Здається, що тут завжди є хоча б дві-три компанії, навіть якщо погода не дуже і йде дощ. А якщо ми говоримо про вихідні та сонце, то будьте впевнені: відпочивальників буде дуже… Ні, ду-у-у-уже багато! Часто голосно грає музика та лунають співи. Але найбільше увагу привертають екстремали, які наважуються на стрибок зі скель каньйону, висота яких 10 метрів, у воду. Проблема полягає в тому, що часто така сміливість – наслідок алкогольних напоїв. Такого повторювати не радимо. Крім того, сюди часто приїжджають скелелази, аби потренувати свої навички, адже це прекрасне місце для їхнього заняття.
Якщо прогноз погоди обіцяє тепло, а з собою можна взяти намет та вдосталь їжі, можете і переночувати поблизу каньйону. Ви точно не лишитеся там самі, адже поціновувачів кемпінгу вистачає.
Але якщо сусідство з гамірними компаніями вас не тішить і хочеться чогось більш спокійного і не такого «вилизаного», тоді вам все ж треба рухатися у бік кар’єру. Він як мінімум утричі більший за сусідній каньйон і теж дуже мальовничий. Тільки тут і досі ведуться роботи з видобування граніту, а нормального виходу до води немає. Тому це місце більше про «стояти, милуватися природою і фотографувати», аніж про «плавати та пікнікувати». Хоча вода тут, між іншим, дивує своєю чистотою та прозорістю.
Галини Бабенко
Головне фото: navkoloua.com
