Подорож руїнами одеської області, які варто побачити

Статті

Для когось руїни – покинуті будинки, які краще було б знести, а для когось – це місця слави з особливою енергетикою та атмосферою. В цій добірці розповідається про топ руїн коло Одеси, які потрібно відвідати до їх повного зникнення. Тільки в одної з них є шанс на спасіння, інші ж – приречені. Локації у списку відсортовані за відстанню від Одеси.


1. Садиба людини-вовка (палац Дубецьких-Панкеєвих), с.Василівка

Таку цікаву назву палац отримав завдяки відомому пацієнту Фрейда. Взагалі, історія цього палацу починається приблизно з середини ⅩⅨст. Він був збудований для генерал-майора Дубецького, який володів тоді всім селом.

За однією із версій, палац будувався за проектом автора Потьомкінських сходів і у свій час порівнювався з Зимовим палацом у Петербурзі, що важко уявити дивлячись на стан будівлі зараз.

Коли Дубецький помер, садибу придбав Костянтин Панкеєв, чий син і прославив це місце. Сергій Панкеєв став героєм книги Зігмунда Фрейда «Із історії одного дитячого неврозу», що вважається класикою психоаналізу. Ще будучи дитиною хлопець страждав від кошмарних снів про вовків, що сиділи на деревах. У Сергія розвинулася панічна боязнь цих тварин, він відвідував багато психотерапевтів, одним із яких був Фрейд. Саме завдяки йому він і став популярним як людина-вовк.

До Революції 1917 року Сергій жив у маєтку, який потім розікрали, а за радянських часів перетворили на колгосп. Під кінець ХХ ст. садибу остаточно закрили і з тих часів вона руйнується з неймовірною швидкістю.

2. Палац Курісів, с.Курісове

Мавританська архітектура посеред звичайного села на Одещині – фантастика та й годі.

Палац у східному стилі належав Івану Курісу, начальнику канцелярії Суворова. Після пожежі і великої кількості грабежів від минулої розкоші мало що залишилось, до наших днів збереглись лише палац, фрагменти парку і господарський корпус.

Але 7 років тому руїни викупили і з тих пір займаються реставрацією, але терміни завершення робіт, на жаль, невідомі.

3. Олександрівські казарми, м. Білгород-Дністровський

Казарми на берегу Дністровського лиману збудували у 1830 році, щоб зміцнити кордони імперії в Бессарабії.

Будівлі у східному стилі, через що в народі їх називають «турецькими»,хоча ніяких турків там не було. Друга назва – «Олександрівські», згідно указу про будівництво російського імператора Олександра Ⅰ. Казарми названі на його честь, хоча й завершили зведення вже за Миколи Ⅰ.

На початку 2000-х із Олександрівських казарм вивели українську воєнну частину, а приміщення вирішили передати в комунальну власність Білгород-Дністровського.

За пам’ятником архітектури погано доглядали, що вплинуло на його зовнішній вигляд. Остаточно знищили казарми постійні набіги вандалів і пожежа, перетворивши пам’ятку історії на руїни.

4. Зельцький костел, с.Лиманське

Руїни колись найбільшого католицького собору на півдні України. Збудували цей костел у 1901 році, до цього там стояла невеличка церква.

На святині німці не економили, вона побудована не з дешевого і звичного для Одеси ракушняку, а з цегли. Будівництво обійшлося в 110 тисяч рублів, по тогочасним міркам дуже великі гроші.

Кірха величезна, раніше там були дві вежі висотою 60м. Наразі залишились тільки стіни, колони і частина даху, але масштаби все одно вражають.

5. Кірха в Долинівці

Колись тут стояв орган, співав хор, стіни прикрашали фрески, а поряд функціонувала недільна школа. Кірху збудували в 1904 році німці-колоністи.

З часом будівля почала руйнуватися, а зараз від величної кірхи в нео-готичному стилі залишилися лише стіни.
Але мешканці не хочуть зникнення цієї кірхи, вони впевнені, що реставрація собору призведе до зацікавленості туристів. Тому хочуть привести до ладу старовинну будівлю.

Вони вже почали зведення забору для захисту кірхи від вандалів та налагодження контактів із німецькою общиною.

Аміна Коваленко