Україна багата на місця, де час ніби зупинився, залишаючи за собою покинуті міста та селища. Ці населені пункти, колись сповнені життя та надій, сьогодні стоять пусткою, нагадуючи про амбітні проєкти минулого та трагічні події, що змінили їхню долю. Розглянемо декілька таких міст-привидів, їхню історію, причини занепаду і сьогоднішні реалії.
Прип’ять: трагедія та спадщина Чорнобиля
Прип’ять – найвідоміше місто-привид України, засноване у 1970 році для працівників Чорнобильської атомної електростанції. До аварії у 1986 році тут мешкало близько 50 тисяч людей. Місто мало сучасну інфраструктуру: школи, лікарні, кінотеатри, басейни та навіть парк розваг.
26 квітня 1986 року, після вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС, рівень радіації став небезпечним для життя. Через добу після катастрофи розпочалася термінова евакуація населення, яка тривала всього кілька годин. Людям повідомили, що вони зможуть повернутися за кілька днів, тому багато хто залишив свої речі. Однак повернення так і не сталося.
Сьогодні Прип’ять – це місто, яке природа поступово повертає собі, а його пусті вулиці стали символом найбільшої техногенної катастрофи в історії людства.
Цукроварів: солодка історія з гірким кінцем
Містечко Цукроварів у Кіровоградській області виникло у 1980-х роках як житловий комплекс для працівників одного з найбільших цукрових заводів Радянського Союзу — Добровеличківського цукрового заводу №11. Завод був потужним підприємством, здатним переробляти до 6000 тонн цукрових буряків на добу, що робило його третім за масштабами виробництва у всьому СРСР. Разом із заводом виросло і сучасне селище з десяти п’ятиповерхових будинків, школи, дитячого садка, магазину, їдальні та навіть пожежного депо.
Проте на початку 2000-х років завод зіткнувся з фінансовими труднощами, а у 2004 році остаточно припинив роботу. Обладнання підприємства демонтували та продали, а робочі місця зникли. Це спричинило масовий виїзд жителів, і колись квітуче селище стало занепадати. Нині тут мешкає лише близько сотні людей, які змушені пристосовуватися до відсутності централізованого водопостачання та газу. Багато будівель стоять покинутими, а вулиці поступово заростають рослинністю. Селище стало одним із символів економічного занепаду, притягаючи фотографів та дослідників, які прагнуть зафіксувати його атмосферу покинутості.
Орбіта: недобудована мрія енергетиків
У 1970-х роках неподалік Чигирина в Черкаській області розпочалося будівництво міста Орбіта. Планувалося, що це буде сучасне поселення для працівників Чигиринської атомної електростанції. Проєкт передбачав розміщення близько 20 тисяч мешканців, з розвиненою інфраструктурою та комфортними умовами для життя. Однак після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році будівництво станції призупинили, а згодом і зовсім скасували. Місто залишилося недобудованим, і більшість людей виїхали в пошуках роботи та кращих умов.
Сьогодні в Орбіті проживає лише кілька десятків мешканців, переважно пенсіонерів, які мають доступ до базових комунальних послуг. Місце приваблює любителів урбаністичних досліджень своєю атмосферою застиглого часу.
Поліське: місто, що не витримало радіаційного навантаження
Поліське, розташоване за 50 км від Чорнобиля, має давню історію, засноване ще в XV столітті. Після аварії на Чорнобильській АЕС рівень радіації в місті значно підвищився, але евакуацію розпочали лише в 1990-х роках. До цього часу мешканці намагалися продовжувати звичне життя, незважаючи на небезпеку. У 1999 році місто офіційно ліквідували як населений пункт.
Сьогодні Поліське поступово поглинається природою: будівлі руйнуються, вулиці заростають деревами та кущами. Місто стало символом людської стійкості та одночасно нагадуванням про небезпеку радіації.
Покинуті міста України – це не лише свідки минулих амбіцій та трагедій, а й унікальні місця, що нагадують про плинність часу та людську вразливість перед історичними й технологічними викликами. Деякі з них стали туристичними об’єктами, привертаючи увагу дослідників та мандрівників, інші ж повільно розчиняються у природі. Вони є своєрідними пам’ятниками епохам, які минули, та нагадуванням про необхідність виваженого підходу до майбутніх проєктів і рішень.
Марʼяна Радюк
Головне фото: unsplash.com