Прага: різноманіття королівського міста

Прага має безліч назв: «Місто сотні веж», «Золотий корабель Влтави», «Париж Східної Європи». За часів короля Карла IV столицю Чехії називали не інакше як «златою» через покриття дахів сусальним золотом. Погляньмо ж на неї сьогодні.

У вирі історії

Найголовніша площа Праги називається Староміською. Для гостей міста це улюблене місце для прогулянок. Над нею височіють дві готичні вежі Тиньского храму, а навпроти — башта зі старовинним астрономічним годинником, що працює ще з XV століття. Кожну годину у верхній його частині відбувається невеличка вистава механічних фігур дванадцяти апостолів, що супроводжується гарною мелодією. Однак, цим часто користуються крадії. Поки туристи милуються чудовою виставою та роблять фото, злодюжки витягають із сумок особисті речі. Тож будьте пильними.

Музеїв і картинних галерей у місті не так багато, але неподалік від площі є цікаве місце, відоме небагатьом туристам. Це старовинний архітектурно-історичний комплекс Клементинум, де можна відвідати 52-метрову Астрономічну вежу. Щоб дістатися верху, треба подолати круті гвинтові сходи. Але зусилля того варті, адже панорама міста з кутом огляду 360 градусів, що розгорнеться перед вами, перехоплює подих. У Клементинумі варто відвідати старовинну бібліотеку, оформлену в стилі бароко, яка зберігає найцінніші скарби друкованого слова. Можна тільки уявляти, як у цьому місці сивочолі професори вивчали науку серед старовинних глобусів і запилених книжкових полиць.

Навколо королівського спадку

Торуємо шлях далі — до величної середньовічної споруди, перекинуту через Влтаву, зі статуями святих на парапетах. Карлів міст вважають одним із найвідоміших у світі. Туристів тут багато весь день, менше хіба що на світанку. Він відігравав найважливішу роль у комунікації між Старим Містом та Празьким Градом. Насправді він завжди був значно більшим, ніж просто переправою через річку. Тут проводили турніри, бої та страти. Міст потроху прикрашали скульптурами в стилі бароко. Найвідомішою з них стала статуя Яна Непомуцького, що має п’ять зірок на німбі. Як свідчить історія, він заприсягнувся приховати таємниці королеви навіть від її чоловіка Вацлава IV, тож розлючений король наказав втопити святого. На місці, де його скинули з моста, встановили статую, а сам Непомуцький став покровителем мосту.

Перейшовши Карлів міст, ви потрапите в зовсім іншу Прагу, побачите пагорби, на яких височіють храми та палаци. Все це гордовито та невимушено. Ще б пак, адже перед вами — Празький град, Градчани, та частина міста, де багато століть мешкали королі та їхні піддані. З плином років вона не втратила своєї величі.

Перлиною комплексу є неперевершений собор святого Віта. Увечері, коли він підсвічується, храм нагадує справжній казковий замок. Коли милуєтесь ним, складно повірити, що завершили його зовсім нещодавно. Розпочалося будівництво в середині XIV століття, але згодом його зупинили через неспокій у країні та численні бунти; роботу остаточно закінчили в 1929 році. Найбільшою святинею собору є корона короля Карла IV, але, на жаль, її рідко виставляють на показ. Втім, і без неї знайдете, на що подивитися. Передусім це старовинний склеп із могилами королів, каплиці з чудовими вітражами та неперевершена готична архітектура. Все це не залишить вас байдужими.

Серед легенд і привидів

Пражани пишаються своїми казками та легендами, тому прагнуть зацікавити ними гостей міста. Популярними є вечірні екскурсії, на яких гід без метушні показує туристам найпотаємніші вулички Праги та розповідає химерні історії. І, звісно, головними героями стають привиди. Чи не кожна вулиця має свого — від немовляти до цілої низки примар; усі мають власну містичну історію, а також повагу місцевого населення.

Можете відвідати «Музей привидів». Його оформили за стилем середньовічних вулиць міста, вузеньких і темних, тут лунають моторошні звуки, в провулках сидять химерні створіння та всюди літають підступні привиди. Все це допомагає ще більше зануритися в атмосферу містичної Праги.

Найтаємничішою ж місциною є без перебільшень єврейський квартал Йозефов, це частина Старого Міста. Саме на цих вулицях складається враження, що час зупинився. Людей тут не дуже багато, як правило, це самі туристи, тож із настанням темряви може з’явитися почуття неспокою. Проходячи повз Старонову синагогу, мимохіть згадуєш одну легенду. У XVI столітті равін Лев Бен Бецалель, що мешкав у Йозефово, для допомоги єврейському народові створив глиняного Голема. Але монстр навпаки почав вбивати євреїв, тож Лев перетворив його на камінь. Тіло чудовиська, за переказами, все ще лежить на горищі тієї синагоги. А раптом воно знову оживе?

У стилі модерн

У Празі органічно переплітається старовина та сучасність. Тут можете знайти доволі сміливі архітектурні рішення. Найбільш авангардним витвором став Танцюючий дім. Його форми та вигини фасаду нагадують обриси пари, що танцює, тому пражани називають його «Джинджер і Фред».

Поряд знаходиться музей художника Альфонса Мухи, що став популярним завдяки створенню театральних афіш і рекламних плакатів. Як правило, на них зображені прекрасні жінки з довгим волоссям, а також типові для модерну рослинні мотиви. Окрім того, музей містить особисті речі Мухи, скульптури та відтворену паризьку студію, яку митець ділив із Роденом і Гогеном.

Скульптури можна подивитися не лише в музеях. Роботи одного з найскандальніших скульпторів світу Давіда Черни можна знайти у всьому місті. Вони викликають щирий подив, захват і шок у гостей столиці. Це скульптура-фонтан двох чоловіків, що справляють потребу на карту Чехії. Це підвісна скульптура Зігмунда Фройда, якого чомусь нерідко плутають із Володимиром Леніним. Це й символ відродження мистецтва, творчого життя — скульптура ембріона, що прикріплена до будівлі міського театру. І ще безліч інших сміливих творінь.

Привіт, Україно

Є одна річ, яку має зробити кожен український турист — відвідати пам’ятник Тарасові Шевченку. Статую молодого Кобзаря встановили в центрі невеликої площі району Сміхов у 2009 році. Тут завжди є свіжі квіти, представники української діаспори та туристи не забувають про славетного співвітчизника. Прага стала знаковим містом для Шевченка, адже саме тут уперше видали нецензурований «Кобзар».

Усе ж таки приємно знайти частинку своєї Батьківщини десь далеко від дому, особливо за цих неспокійних часів. Та Прага настільки багатогранне місто, що кожен може знайти тут щось своє.

Ольга Косова
Фото автора