На відміну від архітектури західної України, з її витонченими спорудами та величними замками, схід асоціюється більше з радянським конструктивізмом та промисловими зонами. Багато туристів оминають Слобожанщину, вважаючи її не такою цікавою. Але садиба Леопольда Кенінга переконає Вас у протилежному.
Маєток називають цукровим замком. З першого погляду, можна подумати, що це через його білосніжні стіни, але не колір споруди вплинув на назву, а його історія.
Карти. Кохання. Зрада
На початку ХІХ століття Павло Ольховський звелів побудувати на березі річки Мерчик палац. Та згодом, у 1860 році, харківський поміщик програє садибу в карти й новими власниками стають брати Гебенштрейтери. Саме вони прикрасили ділянку навколо екзотичними рослинами. І лише через двадцять один рік маєток купує Леопольд Кенінг, який і надав йому того вигляду, який ми бачимо сьогодні.
Так чому ж, замок, все ж цукровий? Все насправді дуже просто та прозаїчно. Леопольд Кенінг був справжнім магнатом у сфері цукровиробництва. Про нього навіть писали в газетах: «Відомий цукровиробник Кеніг, на розсуд якого регулюється ціна на цукор у всій Росії, зменшив вартість цукру у червні на 40 коп. за пуд. Через це на цукровій біржі було помітно значне пожвавлення». У 1905 році його заводи виробляли 6% всього рафінаду у дореволюційній Росії.
Саме за бажанням Кенінга палацу надали неоготичного стилю, додали два крила і готичні триповерхові оборонні башти. З’явився парадний заїзд, характерні зубчаті ворота, цікаві тераси, виконані каскадом, і озеро з кам’яним місточком.
Для кого ж власник будував такий витончений палац та розкішний парк на 40 гектарів? Поговорюють, що ця краса створювалась для дружини Леопольда, яку він кохав до нестями. Але яка ж історія без перипетій? Жінка цукрового магната захворіла на сухоти й той був змушений її відправити лікуватись до моря. Та ж, у свою чергу, завела собі курортний роман з офіцером, про що дізнався її чоловік. Щоб дружина пам’ятала про свою зраду, Леопольд Кенінг наказав привезти шеститонний камінь саме з того курорту.
Цей валун і досі лежить у парку, а місцеві наділили його чарівними властивостями та прозвали «Камінь кохання». Для здійснення любовних мрій достатньо лише підійти та доторкнутись до нього.
Від палацу до диспансеру
Але це не найбільш сумна історія цього замку. Після революції 1917-го Кенінг був змушений повернутися на батьківщину, у Німеччину, а в цей час у його маєтку розміщують туберкульозний диспансер.
Хоча з 2008 року там вже немає хворих і була проведена якісна дезінфекція, не кожен має сміливість зайти всередину та роздивитись цікавий інтер’єр, який, на жаль, зберігся не скрізь.
Частина палацу була нещадно перероблена під лікарню у радянські часи й замість картин та оздоблень ми можемо побачити блакитні стіни та дешевий лінолеум. За радянських часів також було добудовано зимовий сад, який, загалом, не погано вписався у цілісну картину.
Прогулянка довкола палацу
Тому, хто так і не наважиться зайти всередину все одно буде на що подивитись. Головним елементом парку стала широка липова алея, у якій були прокладені дороги для прогулянок у каретах та пішки. Липи обрізані таким чином, щоб усі гілки були спрямовані вертикально. Також у парку є дуби, яким понад 600 років, збереглися конюшні, фазанарій, оранжерея і декілька господарських добудов.
Для тих, хто любить пікніки на природі, можемо порадити галявину, встелену барвінком. Пройдіть вказівник «Санаторій», на зворотному шляху ліворуч збоку буде альтанка – галявина за нею.
Що варто зробити?
Ось невеличкий перелік того, що обов’язково варто зробити на території Цукрового замку:
- Сфотографуватись у найгарнішому, на Ваш погляд, місці. Також зробіть фото, на якому буде повністю видно палац.
- Знайти «Камінь кохання» та загадати бажання.
- Прогулятися вздовж липових алей.
- Помріяти про власну чарівну казку та замок біля озера.
- Покататися на гойдалці, яку обов’язково побачите, коли будете йти до замку.
Будуємо маршрут
Палац розташований не в самому Харкові, а у селищі міського типу, що поблизу. Хоча й знаходиться воно поруч, та доїхати туди не так легко. Найкращий варіант, поїхати до замку автомобілем. Але якщо такого варіанту немає, то маршрутки їздять повз Шарівку від Центрального ринку, але не заїжджають туди. Тому потрібно буде пройти декілька кілометрів пішки. Якщо Ви обрали цей варіант, то радимо виїжджати зранку. Можна, звичайно, також скористатись попутками.
Розраховуйте, що в Шарівці немає готелів, тому подумайте одразу про дорогу назад.
Вхід на територію коштує 25 гривень для дорослих і 15 гривень для дітей віком від 7 до 14 років.
Україні є чим привабити і здивувати туристів. Ще не всі локації повністю зруйновані, багато що можна було б врятувати, відновити, реставрувати. Але для цього потрібно зрозуміти, що країна – це наш дім, а не тимчасове місце перебування.
Надія Самойлова
