Антистереотип чи місто своєрідного стилю? Кельн: три пазли одного міста

Можна не любити німецьку мову, можна оминати спілкування з німцями, можна не розуміти німецьку політику, але не полюбити дух новаторства та відчуття свободи міста Кельн просто не можливо.

Четверте місто в Німеччині за кількістю жителів, місто, назва якого різними мовами звучить по-різному (Кельн-Кологне-Кьольн), місто, історія якого сягає понад 5 тисяч років.

Цікаво, що ще за римських часів Кельну вдалося побувати і під контролем Галльської імперії, й у статусі Архієпископства (резиденції єпископа), і навіть у ролі вільного та незалежного адміністративного округу. Проте, протягом століть, завдяки своєму вигідному розташуванню на берегах річки Рейн місто завжди було важливим торговим центром регіону.

Місто гідно трималося й обійшлося мінімальними збитками в часи Першої світової війни, але під час Другої світової 80% міста було зруйновано. Але не дарма німців називають працелюбами, за кілька десятиліть їм вдалося відновити головні архітектурні пам’ятки та створити якісно нову привабливу інфраструктуру міста.

Зараз же Кельн – це масштабний культурний та промисловий центр Німеччини, який славиться численними унікальними музеями, цікавими фестивалями, і звісно симпатичними архітектурними візитівками міста, які заманюють сотні тисяч туристів.

Гармонія цього міста просто вражає. Пропонуємо Вам зібрати всі пазли міста в одну цілісну картину.

Фотогенічність архітектури

Місто складно назвати красивим, і взагалі у кожного поняття краси відверто різне, проте щодо фотогенічності – максимум відсотків правди. Навіть для людей, які не люблять фотографуватися місто стане відкриттям і пробудить бажання робити кадри на кожному кроці.

Окремий будинок, окрема вуличка та район створені у своєрідній кольоровій гаммі.

На одній вулиці можна побачити Кельнський музей, а якщо трішки повернути голову праворуч можна побачити будівлю в стилі сучасної архітектури Сінгапуру.

300 метрів вперед, повернути ліворуч і можна не тільки побачити, а й відчути та насититись атмосферою китайського кварталу: локшина, рис, тофу, парові булочки – нюхові рецептори потроху втрачають здатність розрізняти аромати.

Багатьох людей дещо бентежить той факт, що головна архітектурна споруда міста Кельнський собор розташований безпосередньо біля головного залізничного вокзалу. Проте це досить символічно. Все починається з дороги, і як тільки робите перший крок новим містом, Вас відразу зустрічає головна споруда, не потрібно довго ходити.

Все й одразу – одне з правил німців, але про це згодом.

Кельнський собор або Kölner Dom – це найбільш визначна пам’ятка міста, яка посідає третє місце в списку найвищих церков світу!

І найцікавіше те, що саме під час Другої світової війни тільки ця споруда дивним чином під час бомбардування залишилася неушкодженою.

Колорит населення

Серед мільйона людей, які є мешканцями Кельна – національний склад дуже різноманітний. Тільки уявіть представники 150 національностей щодня комунікують, зустрічаються, живуть, і працюють разом. Більшість з них, звісно, німці, проте найбільшими іммігрантськими діаспорами є турецька та італійська. Звісно й вихідців з країн колишнього СРСР тут достатньо, і це я зрозуміла, коли з міні-купера, який проїжджав повз, лунали доволі знайомі слова «Здєсь так красіво, я пєрєстаю дишать…». І як тут заперечувати.

Колорит місцевих проглядається звідусіль. Пасажири метрополітену чи не найкращий показник цього. Молода афроамериканка в кедах і з цікавим головним убором, великими золотими сережками та яскравою етнічною сумочкою, одягнена в чорне пальто з різнобарвними ґудзиками, юна брюнетка з каре, маленькою сумочкою в руках та великими окулярами, в стильному сірому френчі, статний афроамериканець та молодий німець, які після робочого дня не перестають усміхатися один одному та бажати гарних вихідних, жіночка у віці з великими сумками в руках, яка відмовляється від пропозиції юнака присісти, проходить в кінець вагону, аби зручно влаштуватися та нікого не смикати зайвий раз. Це тільки один з вагонів потягу, який їде в напрямку головної вулиці нічного міста.

Щирість та бажання допомогти чи не найголовніші особливості менталітету німців. Кожен готовий показати тобі дорогу, взяти й відвести за руку до місця призначення, навіть якщо сам запізнюється на потяг, що відправляється через 3 хвилини і, до речі, 3 хвилини означає рівно стільки, хвилинкою пізніше буде інша станція й інший потяг. З дисципліною та пунктуальністю тут все в порядку.

А ось з мовним порозумінням тут свої неочікуваності. Для людей, які вивчали німецьку, може стати приємним сюрпризом цікавий говір жителів Кельна. Діалект дещо дає про себе знати: відсутність звуку «Р», таке собі «з’їдання» звуків та складів наприкінці слів і звісно швидка зміна тем. Унікальність повинна бути в усьому, вважають представники західнонімецького населення, – навіть в мові.

Складається відчуття, що жителі Кельна відчувають свою роботу, а не просто механічно виконують її. Маршрут «робота–дім–робота» – точно не для них. Працівник клінінгової компанії, продавець манго на Постпріватштрасе, офіціант з п’ятьма стравами в двох руках – що між ними може бути спільного, запитаєте ви. А придивившись, зрозумієте – широка усмішка та відвертість. Менталітет запрограмований на виконання алгоритму «жити–насолоджуватися–шаленіти». При тому, що третій варіант розглядається в контексті і роботи, і кохання.

А от щодо гендерної специфіки чоловіче «ні» означає «ні», а не «можливо, так». Валізу твою повезу, але водичку купуй сама. Це, мабуть, той випадок, коли розумієш, як чоловік сказав, так і буде (і це стосується не лише прихильниць патріархату). Місцеві чоловіки звикли ділити порівну з жінками рахунок у закладі, кошти на спільні подорожі, а чеки з магазинів взагалі колекціонувати, для точного підрахунку витрат протягом місяця. А це вже свідчить про їхню надмірну ощадливість.

Нічне життя

Якщо хтось скаже вам, що німці не вміють відпочивати – тоді радимо Вам звільнити вечір п’ятниці та попрямувати на Brüsseler Platz, де на вихідних збирається молодь, щоб весело провести час.

Зайдіть до «Kiosk», так званий магазин з широким вибором сидру та німецького традиційного пива, візьміть напій до вподоби (середня ціна 2 євро) і прямуйте на вулицю, де під запальні мелодії танцюють давні друзі й новоспечені товариші.

У цьому вирі розваг не можливо не помітити візок, так, візок ніби з супермаркету взятий, куди кожен покладе свою скляну пляшку, щоб не просто залишити її де-небудь.

Крім таких танцювальних магазинів просто неба, на вулицях достатньо закладів на різний смак: караоке, латиноамериканські бари, китайські ресторани, кафе швидкого харчування, нічні кав’ярні та італійські ресторани. Танці, співи та розваги тривають до самого світанку, проте це тільки щоп’ятниці та щосуботи, а вже неділя – день для підготовки до робочого тижня, бо о сьомій годині ранку стартує новий робочий тиждень.

Достатня кількість закладів працює цілодобово і не тільки в районі Brüsseler Platz.

Центральний залізничний вокзал радий вітати туристів 24/7. Там можна знайти кав’ярні, сувенірні лавки, цікаві магазинчики одягу та преси. Ціна на трав’яний чай – 1,40 євро, сендвіч з куркою та листям салату від 2 до 4 євро.

Щодо лавок преси – це окрема культурна особливість. В магазині понад 15 тематичних секторів друкованих видань: мода, культура, мистецтво, політика, життя, спорт, економіка. Все чітко структуровано й ретельно підібрано. В кожному секторі понад 20 журналів та газет настільки привабливих, що очі просто не можуть зупинити погляд на чомусь одному.

В англійській мові є слово, яке найбільш відповідне цьому випадку – «eye-catching», саме так, погляд притягує кожна обкладинка. Жіночий погляд вабить журнал з категорії «Мода» з Беллою Хадід на обкладинці. 50 сторінок захопливого контенту в супроводі стильних фотографій та прекрасної кольорової палітри. Вартість такої краси 16 євро.

Картина під назвою «Кельн – ти такий різний!» завершена.

Звісно, ви можете наслідувати чиюсь художню техніку та окремі деталі, проте краще творіть власний витвір мистецтва добираючи пазли відповідально та з визначеним настроєм.

Софі Гурмак