Неймеґен — місто, де всі свої

Якщо ви з тих туристів, для яких найважливіше пізнати колорит країни і при цьому хоча б на хвильку відчути себе місцевим чи місцевою — сміливо додавайте до свого маршруту зупинку в Неймеґені. Це містечко не розчарує ані досвідчених мандрівників, ані тих, чия дорога світом лише почалася.

Неймеґен вважається найстарішим містом Нідерландів, цього року йому виповнилося 2015 років. 1940 року саме звідси почалося вторгнення німецьких військ на територію країни. Після бомбардування американського десанту 1944 року від старого міста майже нічого не лишилося. Одначе незабаром Неймеґен повстав із руїн, — оновлений, затишний і прихильний до будь-кого, хто спраглий відкрити його для себе.

Мешканці називають Неймеґен місцем зустрічі старості й молодості. Адже більшість місцевих — або студенти Університету Радбоуд, або люди літнього віку. Цей контраст помітно і неозброєним оком. Маленькі крамнички старовинних речей сусідять із сучасними пабами; удень місто — тихе, сімейне гніздечко, увечері ж більше нагадує вечірку в добрих друзів, де всі знайомі і незнайомі водночас.

Однією з найперших туристичних зупинок у Неймеґені має бути церква Святого Стефана. Зведена 1273 року, ця будівля пережила бомбардування 1944 з відносно невеликими втратами. Церква ніби прихована від сторонніх очей за аркою. Її скелястий фасад не привертає особливої уваги, допоки не підійдеш ближче. Тоді ж відкривається зовсім інший вид: здається, що Ви опинились у старовинному містечку й от-от десь за спиною почуєте галас недільного ринку.

Пересуватися Неймеґеном, як і будь яким іншим нідерландським містом, найзручніше велосипедом. Тут майже немає високих будівель, вони сховані подалі від центру міста. Більшість будинків — компактні й затишні оселі з величезними вікнами. Особлива риса Нідерландів — відкритість. Тут не знайдеш височенних парканів чи кілька шарів штор на вікнах. Люди вечеряють, спілкуються, дивляться телевізор знаючи, що будь-хто може бачити їх із вулиці.

Коричневі й сіруваті, бежеві, зарослі плющем, прикрашені саморобними аплікаціями — будиночки в Неймеґені створюють неповторну атмосферу сусідства й затишку. Здається, якщо зараз постукати он у ті двері, за ними опиняться старі добрі друзі й подруги, напоять чаєм, пригостять чимось смачненьким.

Як і в багатьох європейських містах, тут є ціла вуличка з магазинами, де можна знайти все необхідне: від дрібничок для декору до крафтової пари взуття чи посуду з екологічно чистого пластику. До речі, тут у кожному магазині Вас запитають, чи потрібно друкувати чек. Адже це не просто зайвий папірець у кишені, а чергова витрата ресурсів.

Одна з особливостей Неймеґена — довжина його закладів. Себто, кинувши перший погляд на якусь кав’ярню, ви подумаєте, що вона крихітна. Але, коли зайдете всередину, будете подивовані, як перед вами простягаються зал за залом.

Після смачного перекусу варто завітати до ще одного обов’язкового пункту в Неймеґені. Це Kronenburgerpark — затишний скверик із багатою історією.

Посеред парку тече струмок, на якому поселилися качки. Якщо піднятися трохи вгору на пагорби, зможете доторкнутися й до давнішої історії Неймеґена. Тут, у Kronenburgerpark, лишилися руїни порохової вежі та інших будівель, що стоять німими свідками плину часу.

Камерність Неймеґена — іще одна його особливість. Тут із Вами вітатимуться ледь не всі перехожі, навіть якщо вони Вас не знають. Стоїте на зупинці — вітаються, стоїте на світлофорі — вітаються. Але така вона вже звичка в місцевих.

Місцеві завжди вітаються з водіями громадського транспорту та дякують за поїздку. Та й самі водії не проти трохи потеревенити. Розпитають, як справи, куди їдете, звідки, а наостанок зі щирою усмішкою побажають гарного дня.

Вечорами Неймеґен перетворюється на територію молоді. Після 22—23 години студентство виходить на вулиці й прямує до барів, які вдень скромно ховалися, а тепер гостинно запрошують яскравими вивісками. Бари тут теж доволі незвичні.

Штовханина й тиснява в таких закладах не дратує, а здається цілком нормальною. У місцевої молоді немає звички сильно напиватися. Більшість надають перевагу пиву й запальним танцям. Ніч закінчується близько 4 ранку, коли молодь, що ховалася за стійками барів, виходить на вулиці, сідає на свої велосипеди й вирушає додому.

Неймеґен — місто невелике, тут ніхто не відчує себе чужинцем. Тут раді кожному й кожній. Тут панує атмосфера, близька до сімейної. Отож, якщо мрієте відчути себе справжніми нідерландцями, Неймеґен — місто саме для цього.

Дарина Мізіна