Десь там, де народжуються хмари, де магія гір ширяє у своїх законних володіннях, де неходженими стежками блукають таємничі примари, розкинулося озеро з красномовною назвою Несамовите. Незаймана природа, чарівлива атмосфера та цілий вантаж вражень – незмінні атрибути мандрівки до одного з найвищих озер Українських Карпат.
Не жбурляй камінь
Несамовите – друге за висотою гірське озеро в Україні після Бребенескула, воно розташоване на висоті 1 750 м над рівнем моря та має льодовикове походження. Озеро лежить на схилах гори Туркул (хребет Чорногора) та належить до Івано-Франківської області. Площа поверхні – близько 3 000 м2, вона залежить від сезону. А глибина в деяких місцях досягає 1,5 м. Що ж стосується прилеглої території – це надзвичайної краси шматочок альпійської природи: різноманітні трави, глибокі долини, некошені галявини, стрімкі ущелини, кришталево чисті струмки, килими чорниці та лохини.
Крім видимої, «живої» краси, озеро оповите чисельними повір’ями та містичними історіями. Воно має дивовижну енергетику та живе своїм, далеким від цивілізації життям. І назву свою отримало не просто так. Дикий, шалений, нестримний характер має Несамовите. Для гуцулів це місце – сакральне, адже тут «робиться» погода на Чорногорі, тут народжується град. Це пояснює одна з легенд. Вона говорить, що сюди злітаються душі самогубців та вбивць. Якщо жбурнути камінь у воду – потривожити грішні душі – з’являється вершник на білому коні й починає гарцювати довкола. Де кінь ногою вдарить, там шмат льоду впаде. А душі, вискочивши з водної безодні, збирають лід, складають його у великі торби і чорними хмарами розповзаються довкола Чорногори. Де розв’яжуть вони торбу, там падає град. Ще одна історія запевняє, що самотні люди, вмившись в озері, до кінця року знайдуть собі пару. Своєю таємничістю Несамовите і приваблює мандрівників. Якщо ви готові пізнати красу української природи – лишайте каміння вдома і вирушайте в подорож до легендарної перлини Карпат.
Дорога в гори
Все починається на залізничному вокзалі Івано-Франківська. Тут у вас є два шляхи: електричка, що минає станції Яремне, Ворохта, Буковель, або ж маршрутні таксі на Ясіню, Яблучницю, Верховину. Який пункт ви оберете – залежить від особистих вподобань, наша ж мета – урочище «Заросляк» (знаходиться приблизно за 12 км від центру Ворохти). Саме там беруть свій початок маршрути до Говерли та озера. До речі, найвища вершина України є дуже популярною серед туристів, влітку щодня кілька екскурсійних груп з довколишніх міст підкорюють Говерлу. Але в цьому є особлива небезпека, адже під ногами наполегливих мандрівників гинуть рідкісні трави, крім того, горе-туристи лишать купу сміття після себе. З озером у цьому плані ситуація трохи інша. Екскурсійні агенції Яремчі та Ворохти хоч і пропонують похід до Несамовитого, але не надто його рекламують. Можливо, саме тому в тамтешніх місцях ще збереглася незаймана, чиста природа.
Вихідний пункт мандрівки – спортивна база «Заросляк», довжина траси в одну сторону складає 7 км, вертикальний підйом – близько 500 м. Маршрут маркований жовто-білим кольором. Варто уважно слідкувати за позначками, адже дуже легко загубитися у вузьких карпатських стежках. Після старту ви проходите міст через річку Прут та підіймаєтесь угору. Приблизно через півгодини минаєте Високогірний біологічний стаціонар (у підпорядкуванні Інституту екології Карпат Національної академії наук України, 1 429 м над рівнем моря) та сніголавинну станцію Державної метеослужби «Пожижевська» (1 450 м). А далі закінчуються будь-які ознаки цивілізації. Ви потрапляєте у справжнє царство гірських сосен, потічків, полонин, боліт.
Доріжка виводить до підніжжя Малого Козла, звідти необхідно рухатися до невеликого озера під Данцишем. Тут слід звернути різко вліво, там болотиста стежка виводить до омріяної мети. Перед вами величне озеро Несамовите.
Саме тут відчувається неповторна чарівна атмосфера, слова губляться у порухах вітру, а думки злітають вище хмар. Це найкраще місце для пошуку гармонії та натхнення. А коли настане час вирушати додому, варто вибрати один з кількох варіантів маршруту для повернення. Переваги кожного залежать від погоди, часу і власних сил.
Безболісна мандрівка
У пошуках незабутніх вражень не варто забувати про власну безпеку. Чорногора мінлива та підступна. Навіть влітку можна чекати затяжних дощів, граду, шаленого вітру, снігу. З вами обов’язково повинна бути людина, яка має досвід походів і зможе швидко зорієнтуватися у разі непередбачуваних ситуацій.
Хоч маршрут і маркований (позначки трапляються через кожні 300-400 м), ви повинні максимально його вивчити, аби не розгубити друзів у карпатських лісах. Для походу в гори потрібно мати із собою лише найнеобхідніше.
Одна з важливих складових вдалої подорожі – зручне взуття та наплічник. Зазвичай рюкзак пакують таким чином: униз кладуть м’які та легкі речі, ближче до спини – найважче (це може бути їжа, посуд, техніка тощо), нагору – легкі речі. Зверху завжди має бути теплий одяг та дощовик, адже погода надзвичайно мінлива. Обов’язково повинен бути ліхтарик. Крім того, всі речі, що можуть намокнути, слід пакувати в поліетиленові пакети. Також можна взяти із собою пакети для сміття – місця багато не займуть, а от природу в чистоті тримати допоможуть.
Не менш актуальне й питання харчування. Підкорювачі нових вершин після довжелезних кілометрів нагору витрачають купу енергії та життєвих сил. Найкраще їх відновити вам допоможуть шоколад, горіхи, родзинки, курага. Добре тонізує джерельна вода із скибками лимону. Із собою обов’язково треба мати не менше ніж півтора літри води. На переходах не рекомендується пити, оскільки це додаткове навантаження на серце. Зовсім не вживати воду теж не можна, тому що організм зневоднюється, кров стає густішою і серцю важче її качати.
Немає чого вирушати в мандри без аптечки. Слід пам’ятати, що ви не застраховані від травм та погіршення стану здоров’я загалом. Тому з вами обов’язково мають бути пластир звичайний і бактерицидний; різні види бинтів: звичайний, стерильний та еластичний; активоване вугілля; а також спеціальні препарати, якщо ви маєте хронічні захворювання.
Іти необхідно рівним темпом, особливо на підйомі (дрібними кроками, не поспішати, відпочивати лише на привалах, не зупиняючись під час переходу). Це зменшить навантаження на серце – воно працюватиме в звичному режимі. Спуски технічно складніші за підйоми. Категорично заборонено стрибати на крутих спусках. Ногу потрібно ставити трохи вбік, аби була певна амортизація.
Існує ряд надзвичайних ситуацій, у яких в жодному разі не можна панікувати. Якщо заблукали, звернули не в той бік і зрозуміли це згодом – не полінуйтеся повернутися назад, навіть якщо це займе багато часу. Краще точна стежка під ногами, ніж примарна дорога в невідомій місцині. У випадку, коли ви загубилися остаточно і не можете знайти старий шлях, пам’ятайте головне правило – потрібно спускатися вниз, шукати джерела, струмки, потічки і йти вздовж – вони обов’язково приведуть до населеного пункту.
Якщо почалася гроза, під зливою йти не варто, краще перечекати. Коли ви піднімалися в гори і побачили, що збираються грозові хмари, краще спускатися якомога нижче. Не можна ставати під найвищим деревом і лишатися на відкритій місцевості. Якщо гроза застала вас на хребті, складіть свої речі (а особливо металічні) в купку, накрийте клейонкою, відійдіть подалі й накрийтеся самі. Не доводьте себе до стану, коли можете впасти від утоми. Звичайно, людина може пройти ще кілометрів зо десять, коли, здавалось, сили лишили остаточно. Але краще при перших же ознаках утоми (людина спотикається, погано реагує) влаштувати одно-двогодинний перепочинок. Необхідно завжди мати сили в запасі на випадок надзвичайних ситуацій. Чимало трагічних випадків пов’язані саме з тим, що туристи не розраховували свої можливості й були настільки виснаженими, що не могли спуститися в безпечне місце.
Такі прості рекомендації допоможуть гарно та безпечно провести час та довідатись несамовиті таємниці Несамовитого озера.
Анна Денисенко
