Туреччина славиться серед туристів доступними цінами, хорошим сервісом і морями, що теплі шість місяців в році. Але ця країна багата й природою!
Туреччина – країна див, красот і можливостей. Тут безліч місць, що заворожують! Ми підготувати ТОП-5 місцин, які обов’язково має відвідати істинний поціновувач прекрасного.
1. Гора Арарат
Осередок біблейського минулого. Відома гора, куди, за легендою, причалив ковчег Ноя. Взагалі Арарат – це стратовулкан, що складається, по суті, з двох гір, розташованих на відстані 11 км один від одного, що пов’язані зубчастим хребтом: Великий Арарат, висотою 5137 м – найвища гора в Туреччині, – і Малий Арарат, що височіє на 3896 м над рівнем моря.
Востаннє він вивергався в 1840 році. Туристи їдуть до гори, щоб духовно доторкнутися до стародавньої історії “колиски людства”.
Гора Арарат залишалася непідкореною до XIX століття, оскільки ченці вважали, що ніхто не повинен намагатися досягти “священної вершини”, де, за переказами, покояться залишки Ноєвого ковчега.
Місцеві пейзажі та енергетика зачаровують. Однак гора Арарат більше відома не природною красою симетричних, оманливо пологих схилів з блискучим гребенем, а асоціаціями з біблійним оповіданням, згідно з яким вона першою з’явилася з вод Всесвітнього потопу і стала безпечним причалом для Ноєвого ковчега.
Легенди про фантастичних чудовиськ створювали Арарату репутацію непокірної вершини. Страшна містична аура, а також реальні небезпеки – снігові обвали, густі тумани, каменепади та раптові різкі перепади температур – робили цю гору неприступною аж до 1829 року, коли 37-річний німецький професор Йохан Якоб фон Паррот з третьої спроби все ж не приборкав її вершину.
2. Підземне місто Дерінкую
Дерінкую – незвичайне місто, випадково виявлене в Туреччині. Згодом виявилося, що воно є складовою трьох підземних поселень, що витисені в горах з м’яких вулканічних порід. Разом вони – комплекс Каппадокія, який є об‘єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Як же виявили це диво? Дуже, навіть, випадково. Турецька родина робила ремонт у своєму будинку в містечку Дерінкую. Одна зі стін обрушилася, і господарі опинилися на порозі підземного міста, якому, як виявилося згодом, більше 3000 років. Минуло вже 50 років, але Дерінкую досі залишається осередком потаємного.
Дерінкую – найбільш досліджений з групи підземних міст. Він займає площу 6,5 кв. км і має глибину більше 80 м. Експерти вважають, що поселення може мати 20 поверхів, та, на жаль, поки що досліджено лише 8 з них. Історики стверджують, що місто було засноване в || – | тисячолітті до н. е. і могло одночасно вмістити в собі до 20 тисяч жителів.
Жити тут, на думку археологів, було так само комфортно, як і на поверхні. На двох верхніх поверхах виявили залишки церков, шкіл, кухонь, винних льохів, комор та житлових приміщень зі спальними кімнатами. На третьому і четвертому поверхах були збройні склади, майстерні та кімнати охорони. Також знайшли залишки стаєнь, тож, ймовірно, тут тримали й худобу.
У підземному місті майстерно облаштовані сотні вентиляційних шахт, завдяки яким навіть зараз на нижніх поверхах дихається легко. Служили вони, зокрема, й для виведення води, що стікала на глибину більше 80 метрів й досягала ґрунтових вод. До їх рівня викопували колодязі, що були джерелом питної води. Температура повітря тут трималася на рівні +13-15°, не підвищуючись навіть влітку.
3. Озеро Салда
Салда – це кратерна водойма вулканічного походження, її протяжність – 9,8 км, а глибина – 184 метри. Це найглибше прісне озеро Туреччини. У складі породи його околиць міститься магній і магнезит, той самий склад характерний для рельєфу гір на Марсі.
Водойма знаходиться на висоті 1165-1180 метрів над рівнем моря. Її називають турецькими Мальдівами через характерне поєднання білого піску та бірюзового кольору води. Тільки купатися тут заборонено, тому що територія вважається природоохоронною зоною.
Озеро, незважаючи на близькість до відомого гірськолижного курорту “Davraz Tepe”, не замерзає зимою через високий вміст мінералів. Тому озеро має велике значення для зимуючих птахів, особливо білоголової качки (Савка білоголова). Вид включено до Європейського Червоного списку.
Озеро оточене чорними сосновими лісами, також популярними серед мисливців, доступна дичина та птахи, перепели, зайці, лисиці, кабани.
Кратерне озеро Салда – одне з найпопулярніших туристичних місць не тільки через білосніжній краєвид та неймовірного кольору воду, але й завдяки мінералу гідромагнезиту, який, як вважають, застосовують від деяких дерматологічних захворювань. Тому можна побачити на березі озера людей, вимазаних глиною з озера.
4. Монастир Панагія Сумела
Іще один осередок біблейського минулого. Цей храм вважається однією з найдавніших і важкодоступних культових споруд світу.
До монастиря, збудованого на крейдяній скелі, мріють потрапити не лише православні прочани: він притягує і тих, хто сповідує католицизм, іслам, іудаїзм і навіть буддизм. Кожному мандрівнику, хоч би мінімально знайомому з історією християнства, хочеться на власні очі побачити одну з найдавніших реліквій – ікону Богородиці Панагія Сумела.
Назва “Сумела” – це грецьке скорочення від “Панагія ту Мелас”, що означає “Богоматір Чорної (Гори)”, хоча деякі і перекладають це дещо вільно як “Чорна Діва”. Перша церква з’явилася на цьому місці, ймовірно, у 385 році, коли афінському ченцю Варнаві уві сні з’явилася Богоматір, яка повідомила, що десь тут захована ікона, написана самим Святим Лукою. Після того, як Варнава разом зі своїм племінником Софроном виявив реліквію, він помістив її у святилище всередині печери на вузькому виступі крутої скелі, яка йому наснилася і в якій ікона була знайдена.
Монастир, зведений у V столітті н. е., кілька століть користувався великою прихильністю правлячих імператорів, досягнувши свого розквіту у XVIII-XIX століттях.
5. Каньйон Шахінкая
Каньйон Шахінкая розташований у межах Везірбриджського району Самсуна.
Самсун, заснований в 6000-х роках до нашої ери, є важливим портовим містом і найбільш густонаселеним містом Центрального Причорномор’я. Його історія тягнеться від кашків, хеттів, понтів, римлян, візантійців та османського правління, завдяки чому місто накопичило багату культурну спадщину.
Каньйон був визнаний природним парком у 2015 році. Його глибина становить близько 450 метрів, а довжина – 3 250 метрів.
Він захований між крутими скелями довжиною близько 5 км і висотою в сотні метрів. Цей каньйон є чудом природи, створеним рікою Кизилирмак протягом тисяч років. Він набув нинішнього вигляду після підйому рівня води. Це неймовірне диво природи з його схилами, пишною зеленою рослинністю є одним з 5 найпопулярніших туристичних регіонів Самсуна.
Тож, пакуймо валізи і нумо мандрувати. Туризм – це прекрасно! Особливо, якщо стосується Туреччини. Бажаємо Вам гарного відпочинку не тільки тілом, а й душею!
Анна Нечипоренко
