Дрезден – Флоренція на Ельбі

Ні для кого не  таємниця, що зараз туризм розвивається все більше й більше, набираючи обертів та привертаючи до себе увагу нових прихильників. Аби відпочити від рутини, кожен обирає для себе власний варіант: комусь підходять екстремальні види туризму, хтось любить «спілкуватися» з природою, комусь до вподоби міста зі швидким ритмом, а хтось навпаки хоче відпочити від суєти мегаполіса. Якщо вам найбільше підходить останній варіант, тоді Дрезден стане для вас просто знахідкою!

Олександра Морозова, живе в Дрездені:

 Дрезден – одне з найкрасивіших міст Німеччини. Його історія та архітектура зачаровує не тільки туристів, а й самих мешканців. Я переїхала сюди трохи більше року тому й нітрохи не шкодую про це! Дрезден розташований на території колишньої НДР, але він значно відрізняється від багатьох міст Східної Німеччини. У ньому вмістилася історія саксонських графів і князів, багата культура і, звісно, не обійшлося й без радянського минулого. Після Другої світової війни та об’єднання Німеччини багато архітектурних пам’яток були відновлені. На сьогодні це один із найвідоміших культурних центрів у світі. Недарма німці називають його Флоренцією на Ельбі.

Нині Дрезден живе повним життям, тут може знайти свій куточок кожен! Чудові виставки живопису, сучасне мистецтво, концерти, опери й смачні делікатеси поєднуються з великими фірмами й бізнес-центрами. Є навіть спеціальний молодіжний район, де розташовані численні бари та інтернаціональні ресторанчики, химерні магазини й сімейні майстерні. Місто відкрите для всіх!
Мені дуже подобається тут жити та відкривати для себе німецьку культуру, спілкуватися з новими людьми. Незважаючи на всі стереотипи, я вважаю жителів Дрездена дуже привітними, чуйними й доброзичливими людьми. І, звичайно ж, людьми, які дуже пишаються своїм рідним містом!

Історична довідка

Дрезден – адміністративний центр федеральної землі Саксонія, який налічує у собі понад 500 тисяч жителів та вважається одним з найбільших центрів культури та промисловості в Німеччині.

Найбільш відомим є історичний район міста – Альтштадт (Старе місто), що розташований на лівому березі Дрездена. Ця частина сильно постраждала під час бомбардування в Другій світовій війні, яке здійснили військово-повітряні сили Королівства Великої Британії та США з 13 на 14 лютого 1945 року. За цей час найбільше постраждала міська інфраструктура та житлові будинки. Кількість загиблих оцінити було важко, цифри коливались від 25 до 200 і навіть 500 тисяч жертв. Проте наразі ця частина міста відреставрована.

На правому березі – Нойштадт  (Нове місто). У Нойштадті розташовані численні національні квартали, бістро та кафе з різноманітною їжею на будь-який смак, великі магазини з вініловими платівками та ще багато цікавого.

Назва міста пішла від старосерболужицького Drežďany («жителі заплавних лісів»), а отже, має слов’янське коріння. Перша згадка міста датована 1216 роком.

Історичних пам’яток тут настільки багато, що очі розбігаються, коли намагаєшся обрати, що подивитись в першу чергу – тим паче, коли час обмежений. Тому пропонуємо підбірку місць, які не можна пропустити в Дрездені.

Фрауенкірхе

Фрауенкірхе, або в перекладі з німецької «церква Богородиці»,  –  лютеранська церква, яка розташована в самому центрі міста. Її будували в стилі бароко протягом 17 років (1726 – 1743 рр.) за вказівкою саксонського курфюрста й короля Польщі Августа Сильного.

Під час бомбардування Дрездена у Другій світовій війні, про яке ми вже згадували раніше, Фрауенкірхе сильно постраждала. У ті часи уряд НДР через нестачу коштів вирішив не відновлювати церкву та залишити її нащадкам як пам’ять про те, що відбулося у місті. Проте майже через 40 років, у 1996-му, церкву почали відновлювати. Кожній цеглині присвоювали номер, аби не переплутати  та поставити на своє місце.  Відбудовану Фрауенкірхе урочисто відкрили в 2005 році.

Опера Земпера

Дрезденська державна опера, або опера Земпера, була побудована в період з 1838 по 1841 рік під керівництвом архітектора Готфріда Земпера (звідси й пішла назва будівлі). Проте ще до того, як оперу почали будувати, у на цьому місці вже був театр – один з найперших у Німеччині.  За кілька років, у 1869-му, сталася пожежа, яка повністю  зруйнувала першу будівлю опери Земпера. Однак через чотири тижні на руїнах будівлі змайстрували тимчасовий дерев’яний театр, який вміщував у собі 1800 глядачів.

Трохи пізніше, у 1871 році, почалася будівництво нової опери, яку очолив Манфред Земпер – старший син Готфріда Земпера. Сам батько надавав синові консультації, які надсилав поштою. Ці листи збереглися та допомагали в реставрації будівлі вже в кінці ХХ століття, після Другої світової війни.

Опера ще потерпіла руйнування у серпні 2002 року, коли річка Ельба вийшла з берегів і затопила будівлю. Збиток склав 27 млн. євро, але за три місяці Земперопера біла відреставрована та відкрита для глядачів з показом балету «Ілюзії як Лебедине озеро».

Цвінгер

Цвінгером називають палацово-парковий комплекс, який складається з чотирьох будівель. Він датується 1709 роком, коли була зведена перша дерев’яна споруда, що мала схожість з амфітеатром. Пізніше, уже з каменю, німецький архітектор Матеус Пепельман побудував перші три будівлі, а четверту звів уже згадуваний Готфрід Земпер майже через півтора століття з заснування Цвінгера.

Історія цього комплексу не обійшлася без руйнувань. Перші нанесла прусська армія у часи Семирічної війни. Пізніше, під час революційних боїв у Дрездені, згоріла вся східна частина Цвінгера. Повна реставрація була закінчена в 1936 році. Але, як і інші архітектурні пам’ятки Дрездена, Цвінгер сильно постраждав під час Другої світової війни. Відбудова палацово-паркового комплексу тривала до 1964 року.

Усередині комплексу знаходяться фонтани, які мають назву Німфенбад, що у перекладі з німецької мови означає «Купальня німф». Також там розташовані різні скульптури, головний годинник Цвінгера, ландшафтний дизайн, що милує око. На території комплексу також можна відвідати Дрезденську картинну галерею, Фізико-математичний салон та Музей фарфору.

Тераса Брюля

Тераса Брюля – це набережна річки Ельби у центрі Альтштадту, довжина якої сягає майже півтора кілометри між мостом Августа та мостом Кароли. З початку ХІХ століття Тераса отримала прізвисько «балкон Європи».

Спочатку набережна була побудована як частина фортифікації Дрездена в ХІХ столітті. Проте вона втратила своє військове призначення, коли там побудували численні споруди за розпорядженням графа фон Брюля – від його імені й походить назва пам’ятки. Пізніше князь Микола Рєпнін-Волконський, який у той час був генерал-губернатором Саксонії, надав наказ зробити терасу доступною для усіх жителів – для цього з боку Палацової площі побудували широкі парадні сходи, які прикрасили двома левами.

Раніше на терасі можна було побачити Академію мистецтв та Альбертинум – музей образотворчого мистецтва. Останній був зруйнований під час пожежі у 1906 році. Пізніше, після реконструкції, тут було розташовано Земельне відомство з охорони пам’яток архітектури, Музей мінералогії та геології, а також Німецька фототека. Нині тут розташований Верховний земельний суд вільної Саксонії.

Палац Пільніц

Палац Пільніц – заміська резиденція саксонських монархів із династії Веттинів на березі Ельби. Іоганн Георг IV придбав її для своєї коханки графині фон Рохліц наприкінці ХVII століття. Палац був побудований у «легкому китайському стилі» архітекторами Пепельманом та Лонглюном.

Палацово-парковий комплекс складається з трьох основних будівель: Водяний палац, Нагірний палац та Новий палац епохи класицизму. Від Водяного палацу до Ельби ведуть широкі сходи.

Крім того, у 1791 році тут була підписана Пільницька декларація, предметом якої була спільна боротьба Австрії та Пруссії проти революційної Франції.

Після Листопадової революції 1918 року палацовий ансамбль був націоналізований. Наразі його територію займають два музеї: Музей народних промислів та Замковий музей.

Це основні історичні пам’ятки Дрездена, і всі вони, крім останнього палацу, розташовані поблизу одна одної. А до Пільцена можна дістатися як автобусом, так і велосипедом. Якщо виберете другий варіант, на вас чекають дивовижні краєвиди над Ельбою, свіже міське повітря та гармонійний відпочинок тілом і душею. Не бійтеся відкривати для себе нові місця та кордони!

Дар’я Швидкова