Легенди Кракова: дракон, голуби та Маріатські вежі

Краків – місто таємниць та магії, його вулиці пронизані містикою та чарівністю. Це місто легенд та історій, казок та повір’їв. І про деякі з них ми вам розповімо.

Відвідувачам Кракова старий Барбакан повідає свої легенди. Дрімучий Вавель захоплює королівської красою, а дама з горностаєм таємниче підморгує подорожньому, що зазирнув до її покоїв. Гетто шокує своєю кровожерливою історією, а Маріатский собор нашіптує таємниці ринковій площі.

Парком вальяжно, гордовито помахуючи своїми хвостиками, проходжуються голуби, які погладшали на заморських харчах. Чутно стукіт копит по бруківці і зазивання польських кучерів, чиї коні схожі на далматинців своїм забарвленням і на жирненьких кабанців своїми черевцями.

Краків – місто, яке ніколи не спорожніє, воно прекрасне у своїй старовинності та атмосфері. Це місто в яке хочеться повернутися. Але особливими є легенди чарівного Кракова. Одні з них романтичні та веселі, інші таємничі та навіть трохи страшні, але, як і всі легенди, вони неймовірно цікаві та захопливі.

Легенда про Краківського «Смока»

«Smok» – з польської дракон.

Колись, дуже давно, кажуть, за часів самого легендарного короля Крака, у чудовому місті Кракові жив дракон. За легендою цей великий ящур тероризував місто з моменту його заснування, і мав надзвичайно перебірливий смак – його улюбленим делікатесом були молоді, незаміжні дівчата. І щоб чудовисько не розтрощило місто та не пожерло усіх його жителів, краків’яни були змушені кожного місяця залишати біля входу в його печеру нещасну дівчину, яка ставала жертвою дракона.

Але одного разу дівчата закінчилися, і у всьому місті залишилася лише одна Ванда – єдина та улюблена донька короля. У відчаї владика почав шукати хороброго воїна, який зміг би побороти чудовисько та врятувати Ванду і все місто. Але, на жаль, усі воїни зазнавали поразки, кого б король не відсилав, дракон без особливих зусиль з’їдав кожного.

І от, коли вже всі впали у відчай, проблему взявся вирішити молодий чоботар на ім’ям Скуба. І на диво, у нього це вийшло, але не силою та мускулами, а розумом та кмітливістю. Хлопець взяв молоде ягня, випотрошив його та начинив черево легкозаймистою сіркою, а потім зашив і залишив тушку біля печери дракона. Чудовисько клюнуло та з радістю зжерло ягня з сюрпризом. Коли сірка в череві дракона почала палати й пекти шлунок, чудовисько побігло до ріки Вісла та почало з жадібністю пити воду. Він пив, і пив, поки не випив пів річки та не вибухнув.

Місто звільнилося від страшної загрози і в стінах його було велике свято – королівська донька грала весілля. І вийшла заміж Ванда не за абикого, а за звичайного чоботаря Скуба. Сьогодні нам про це нагадує статуя краківського смока, яку ви можете побачити біля річки Вісла під Вавельським замком.

Жахлива таємниця веж Маріяцького костелу

Візитівкою головної площі чарівного Кракова є Маріатський костел. Одразу впадає у вічі різна висота веж. Із цим у жителів Кракова теж пов’язана одна міська легенда.

За переказами, будівництво веж доручили двом рідним братам. Спочатку все було добре, але в один день старший брат зрозумів, що вежа молодшого вища, і тоді його охопили страшенна злоба та заздрість. В полоні жахливих почуттів чоловік зарізав свого брата. Але радість тривала недовго і згодом він зрозумів, який жахливий вчинок зробив. Муки совісті доконали старшого брата і от у день, коли будівництво було завершено, він піднявся на найвищу вежу костелу та вирізав собі серце, тим самим ножем, яким до цього відібрав життя у рідного брата, а потім кинувся вниз до землі.

Це лише легенда, насправді ніякі брати у будівництво залучені не були, але різниця у висоті веж має логічне пояснення. Річ у тім, що одна із веж слугувала також і спостережною. Отже, щоб караул міг з висоти пташиного польоту першим помітити пожежу чи наближення ворогів, та мала мати достатню висоту. Інша вежа такої ролі не відігравала і не повинна була закривати огляд, тому і була збудована нижчою.

Легенда про краківських голубів

Блукаючи Краковом неможливо не помітити сотні голубів, які вже стали візитівкою міста. Хитрі пернаті створіння оточують дітей та беруть їжу прямо з рук, зовсім не боячись людей. Але за легендою це не зовсім голуби, а якщо точніше, то і не голуби взагалі.

На дворі десь приблизно XIIІ століття, краківський трон займає вроцлавський князь Хенрик IV Чесний. І захотів він об’єднати всі польські землі, що стоять роздрібнені після смерті Болеслава Кривоустого. Для цього чоловік швиденько себе коронував, але згодом зрозумів, що для успішності його місії, треба ще й узаконити свій королівський титул. А для цього слід навідатися до самого Папи Римського у Ватикан. Однак, шлях до Риму не близький і потребує багато грошей, а казна стоїть гнітюче порожньою…

Король почав шукати, де би знайти грошей на цю мандрівку, проте краківські купці не хотіли ризикувати своїми гаманцями і тому не поспішали позичати Хенрику грошей. Але от одного разу йому розповіли про таємничу чаклунку-чорнокнижницю, що мешкала у місті. От тільки репутація її була такою страшною, що зверталися до відьми тільки у крайньому випадку. Але Хенрик, відмахнувшись від застережень, пішов сам шукати відьму і просити її про допомогу.

На свою голову король знайшов стару чаклунку, як то і буває, біля таємничого котла із дивним варивом всередині. Чоловік розповів їй про свою проблему і попросив грошей. Без роздумів, відьма згодилася допомогти, але поставила умову – король їде во Ватикану сам, без своєї свити, яка має залишитися в Кракові і чекати повернення свого сюзерена. Та ще й при цьому усі воїни короля перетворюються на зграю голубів аж до повернення Хенрика у Краків. Король був вимушений погодитися. І ось на наступний день відьма прийшла на Ринкову площу, де на її появу чекала вишикувана дружина короля. Чаклунка промовила страшне закляття, і в небо злетіли сотні голубів. Птахи розсілися на дахах будинків і вежах Маріацького костелу, а звідти посипалося каміння, яке досягаючи землі перетворювалося на сяюче золото. Король зібрав скарби в мішки та відправився до Ватикану.

Спочатку все було гаразд, але потім, відчувши смак грошей, Хенрик почав розважатися та гуляти і врешті-решт витратив усі здобуті гроші, навіть не доїхавши до Риму. З пустими кишенями він був змушений повернути до Кракова, от тільки, там на нього чекав сюрприз – відьма безслідно зникла. Повернути княжій дружині їх звичайний вигляд було нікому. Так і залишився король, і без об’єднаного королівства, і без вірних своїх лицарів.

Легенда про Лайконіка

Відбулася ця подія за давніх-давен, коли вся Європа здригалася перед натиском Татарської орди. І тривало це до тих пір, поки татарські воїни на підійшли до стін старого Кракова.
День тоді стояв спекотний, а жителі міста вийшли на вулицю, щоб святкувати день Тіла Господнього. І от у самий розпал свята до людей дійшла страшна новина – татари наблизилися до Звежинця, передмістя Кракова. Налякані краків’яни впали на коліна та почали молитися, інші ж зібралися, щоб вирішити, що ж робити далі. Але ідей не було, усі піддалися паніці, тоді як орда вже стояла майже під самою брамою.

І тут слово взяв молодий краків’янин-плотогон, він узяв до рук знамено з Краківським Орлом і закричав: «До зброї, земляки! Ви дбаєте про власне життя, а за стінами гинуть наші брати! Навіть, якщо мені сьогодні доведеться померти, я не дозволю грабувати землю польську!». Після цих слів парубок кинувся у сторону Звежинця, а за ним і інші краків’яни, похапавши зброю пішли на ворога. І чим ближче люди наближалися до татар, тим більша ставала чисельність їх загону. Люди виходили з сусідніх сіл та поселень, тримаючи в руках усю зброю, що знайшли.

Битва була жорстока і тривала. І хоча краків’яни були гірше озброєні, але билися до останнього подиху, не піддаючись паніці. І врешті-решт, здолали ворога. Заради жарту, хлопець-плотогон переодягнувся в одяг вбитого ним хана і верхи на коні повернувся до Кракова святкувати перемогу.

З тих пір у Кракові, на свято Тіла Господнього в місті з’являється дивне створіння – Лайконік, схожий на татарина, що сидить верхи на коні. Він велично крокує на чолі святкової ходи і нагадує про подвиг відважного плотогона і його земляків.

Краків має ще багато легенд і цікавих історій. Але щоб їх почути, вам доведеться відвідати це прекрасне місто. Зануритися у його магічну атмосферу, познайомитися із його гостинними мешканцями. І ви потім ще довго  будете розповідати своїм близьким захопливі історії.

Луїза Чекурда