Перли закарпатської природи завжди манили до себе туристів, у яких мало вільного часу. А чому б і ні? Дістатися зі столиці до Чернівців напрочуд легко – є кілька прямих залізничних рейсів.
Біля залізничного вокзалу доволі тихо як для міста у вихідний день. Перехожих майже не зустрінеш. Але ті поодинокі місцеві, що вам трапляться вранці на дорозі, точно вас вразять багатою українською душею та бажанням допомогти. Тож, можете сміливо запитувати у чернівчан, як вам дістатися до того чи іншого місця. А чи є тут на що подивитися? Ще б пак!
Перше враження швидко розтане: резиденція православних митрополитів та інші буковинські окраси
Чернівці – місто-перлина Буковини, котре завжди милувало око та манило до себе. Величні пам’ятки архітектури, розкішні храми, старовинні площі, затишні вулички, привітні перехожі назавжди закарбовуються в пам’яті, коли поринеш в атмосферу цього міста. «Маленький Париж» – так називають Чернівці мандрівники, для буковинців – це місто, в якому варто жити. Саме таким ви і побачите містечко, незважаючи на оманливе перше ранкове враження. У день Чернівці оживають, мов від перших сонячних променів, прокидається усе живе навколо.
Якщо ви приїхали сюди, то розпочніть свою подорож із цікавинки маленького Парижу – Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. «Колись то була Резиденція православних митрополитів», − можуть похвалитися місцеві. Від буденності міста палац відрізаний залізними воротами та будинком для охорони. Не даремно це місце вважають окрасою буковинської перлини. Резиденція обов’язково справить на вас сильний емоційний вплив: могутність, велич, спокій. При чому це цілий комплекс будівель незвичної середньовічної архітектури. А найсильніше вирізняється сполучення контрастних кольорів покрівлі, що посилюють один одного: цегляно-червоного, зелено-синього і білого. Тут ви можете зробити безліч фото. У цьому ансамблі кожен турист відчуває себе фотогенієм: як не повертаєш камеру, а результат виходить приголомшливим.
Вулиця О. Кобилянської: симбіоз гуцульської історії і колориту сьогодення
Від резиденції варто поїхати до центру. Тут обов’язково варто пройтися Центральною площею і погуляти вулицею Ольги Кобилянської – це, до речі, єдина у Чернівцях пішохідна вулиця. Саме тут ви відчуєте, що потрапили до маленького Парижу. Під ногами бруківка, над головою – синь неба, а обабіч – маленькі архітектурні комплекси. Здається, що стара бруківка пам’ятає кожного, хто крокував нею.
Про що забули? Про квіти!
У Чернівцях поєднане славне минуле та бурхливе сьогодення! Здіймаючи очі догори, здається, що навіть небо тут особливе. Архітектурні ансамблі не залишать байдужими навіть досвідчених митців, котрі на своєму життєвому полі побачили вже достатньо. Кожний крок – і відкривається щось нове. Це неможливо описати словами. Відвідати Чернівці – це як потрапити в казку, в якій оживають дитячі мрії. Взагалі Чернівці – місто троянд. Ці квіти ви ще неодноразово побачите біля храмів, на клумбах. Очевидно, це особливі сорти, адже навіть ранніх морозів вони не бояться. Що ж, до зустрічі в Чернівцях!
Вікторія Караульна
