«Місто ведмедя»: Що таке справжній Берн

Увесь світ називає місто Берн швейцарською столицею. Воно має багатовікову історію, прекрасну архітектуру та приймає десятки тисяч туристів щороку. Це місто фонтанів, квітів, музеїв та ведмедів. А ще — це мальовничий куточок країни шоколаду, золота, сирів і годинників.

Берн прекрасний у будь-яку пору року. Літо тут не дуже спекотне, а зима — м’яка й суха. Однак влітку та в кінці грудня, на католицьке Різдво, туристів тут дуже багато. Тому найкращий час для подорожі — початок осені, середина зими або кінець весни.

У Берні проживає близько 140 тисяч чоловік. Це місто — головний фінансовий і політичний центр, тому що тут розміщені всі важливі урядові установи й центральний банк Швейцарії. Розташований Берн на півночі від Альп. З трьох боків його оточує річка Ааре. Тут збереглася типова для Швейцарії, але приголомшлива для туристів картина прекрасної архітектури на фоні гір, що відбиваються в кришталево-чистій річковій воді.

За легендою, у 1191 році герцог Бертольд V Зарінгенский наказав одному зі своїх придворних побудувати місто-фортецю на вузькому півострові, щоб захищатися від германців-алеманів та бургундців.

Герцог сказав, що назве свою фортецю на честь першої тварини, яку підстрелить на полюванні. Нею став ведмідь. Звідси й пішла назва швейцарської (де-факто) столиці.

У 1353 році Берн приєднався до Швейцарської Конфедерації і став провідним містом нової держави. Його військо завоювало кантон Аарау в 1415 році, а також кілька менших територій. Це зробило його найбільшим містом-державою на півночі Альп. У 1798 році Берн окупували французькі війська, а в 1848 році після звільнення воно стало столицею нової країни — Швейцарії.

Пройшло вже понад 900 років, а ведмідь так і залишився символом Берна. Герб, прапор, сувеніри, листівки, вітрини магазинів, куранти міської вежі й фонтани прикрашені зображенням цього звіра. У місті є й живі ведмеді — це одна з найпопулярніших туристичних зупинок, що називається «Ведмежа яма». Вона знаходиться біля мосту Нідеггбрюкке. З 1480 року і до сьогодні ведмеді живуть тут на березі Ааре, як «почесні громадяни».

Берн часто називають містом фонтанів. Їх тут понад сто, й більшість побудували ще в XVI столітті. Спочатку їх використовували як джерело питної води. Але з часом фонтани стали архітектурними пам’ятками і прекрасним декором для міських вулиць. Кожен водограй розповідає свою унікальну історію. Фонтан на честь заснування міста — це статуя герцога Бертольда в середньовічних обладунках, біля ніг якого сидить ведмежа. Є і фонтан Прапороносця неподалік від ратуші, і фонтан Мойсея з заповідями в руках, і фонтан Самсона.

У 1405 Берн майже повністю згорів. Відбудовувати місто закінчили тільки в XVII столітті. Тоді й спроектували фонтани та відомі бернські аркади. Донині вигляд столиці майже не змінювався, а в 1983 році ЮНЕСКО взяла під охорону історичний центр. Прямо від вокзалу до центру ведуть вузенькі вулички Шпітальгассе, Марктгассе, Герехтікайтгассе і Крамгассе. На самому початку вулиці Шпітальгассе розташована церква Хайліггайсткірхе, збудована в XVIII столітті в стилі бароко. Вулиці закінчуються біля мосту Нідеггбрюкке, де розташований головний архітектурний ансамбль міста.

Беренплац (Ведмежа площа) є центральною площею Старого міста, на ній знаходиться башта Кефігтурм. А на площі Корнхаусплац є фонтан зі страшною назвою «Той, що їсть дітей», покликаний — за старою уявою про правильне виховання — «лякати маленьких грішників».

Найвизначніша пам’ятка Берна — дзвіниця Цитглоггетурм XII століття. Колись це були західні ворота Старого міста. А сама вежа слугувала оборонним комплексом. Східний фасад вежі прикрашає відомий астрономічний годинник роботи Каспара Брукнера. Він показує не тільки час, але й день тижня, місяць, знак зодіаку і фази Місяця. Щогодини фігурки на ньому оживають, показуючи туристам справжню виставу: кукурікає півень, маленький клоун б’є в гонг, йдуть ведмеді, лицар вдаряє в дзвін, а гордий лев спостерігає за цим дійством.

Від готики до ренесансу й бароко — найрізноманітніші архітектурні стилі продемонстровані у Берні. На півдні Старого міста розташований готичний кафедральний собор. Початок його будівництва припав на 1421 році, а от закінчували будівництво значно пізніше.

Дзвіниця храму має висоту близько 100 метрів, а головний дзвін важить 10 тонн. Барельєф біля входу, що складається з 200 великих і маленьких скульптур, показує картину Страшного суду. Всередині собор надзвичайно просторий. За часів Реформації з нього забрали художні зображення, але там збереглися меблі XVI століття. На старовинних вітражах собору зображені біблійні сцени зі Старого Заповіту, а також геральдика правлячих сімей міста.

Один з найбільш пам’ятних вітражів називається «Танок» або «Танок смерті». Він покликаний нагадувати парафіянам, що на всіх чекає одна доля.

Що стосується шопінгу та гастрономічного туризму, в середньому вечеря на двох коштує 100 євро в звичайному закладі. Однак, що Берн гарантує, це надзвичайно смачні страви. В так званій швейцарській столиці треба обов’язково спробувати сирне фондю (це національна страва), братвурсти (спеціальні ковбаси) та проштлі (запечена картопля).

Доріс Аккле, жителька Швейцарії: «Берн — дивовижне поєднання сірих урядових будівель та прекрасних архітектурних фасадів. Це справжня скарбниця мистецтва і разом з тим бізнес-центр країни. Тут життя не таке швидке, як у Цюриху, але дуже цікаве. Я б назвала це місто душею нашої країни».

Якщо побувати в Берні хоч один раз, неодмінно захочеться навідатися до нього ще. Коли потрапляєш у таке місто, не звертаєш уваги на високі ціни і втому, а з головою поринаєш у чарівну швейцарську культуру.

Це чудовий пункт, щоб додати його до свого списку подорожей.

Андрій Костюк