Чудовий мисливський замок графа Шувалова розташований у місті Тальне, що на Черкащині. Тальне – це один із великих районних центрів області. Містечко примостилося на берегах річки Гірський Тікич та його притоки Тальянки.
Історія будівництва
Звів цей замок голландський будівельник і датський архітектор Андерс Клеменс. Шувалов спочатку замовив проект у київських архітекторів, але запропоновані варіанти його не задовольнили. У березні 1902 року будівництво ввійшло в активну фазу, причому нагляд за зведенням замку здійснював також датчанин – інженер М. Роннов. Взагалі, для побудови мисливського замку ресурси збирали по всій Європі: цегла трьох марок доставляли з Данії, черепицю – з Голландії, піщаник для карнизів, балюстрад, балконів – з Ямполя.
Цей замок побудований в стилі французького Ренесансу для нащадків російської аристократії голландським архітектором в 1893 – 1903 роках. Однак, на думку істориків, парк і замок з’явилися ще в кінці XVIII століття, одночасно з «Софіївкою». Тут також була скеля любові і підземний хід. Цей замок був переданий у спадок Ользі Потоцькій-Наришкіній, а потім перейшов до її доньки Софії, дружині графа Шувалова. Софія, це та кохана, в честь якої Станіслав Потоцький побудував пам’ятник вічної любові, у вигляді Софіївського парку в Умані.
Розповідають, що на стіні в парадній залі на першому поверсі палацу було мозаїчне панно – портрет Софії Потоцької. Руку дружини магната прикрашав перстень, в який був вставлений справжній діамант. Пізніше панно безслідно зникло.
Так і з’явився двоповерховий палац, який за формою нагадує французькі мисливські замки епохи Ренесансу.
Біля замку був ще розбитий і англійський парк з незвичайними деревами і водоспадами. Зараз велика частина цієї пишноти заросла.Всі романтичні уявлення про минуле колись багатого маєтку Шувалових розвіюються, коли заходиш в середину замку. Від колишньої розкоші частково збереглась ліпнина на колонах і мармурова підлога на першому поверсі. Все решта – розруха і спроби зробити у палаці “євроремонт”.
Історія замку
У 1917 році замок конфіскували, все внутрішнє оздоблення, меблі та книги відвезли в Умань і там сліди цього багатства пропали безвісти. Згодом, в радянські часи в цьому палаці був госпіталь під час війни, потім музей хліборобства, тому, що на території цього міста було знайдено поселення трипільської культури. За словами істориків та науковців, трипільська культура – найдавніша хліборобна культура у всьому світі.
Під час окупації в замку перечікували німецькі льотчики. Сліди від куль до сих пір видно на куполах замку. Пізніше нова влада переробила його під педагогічну школу, а через два роки, вирішивши, що навчати педагогів перспективніше в Умані, – притулок для бездомних. Ще пізніше тут була сільськогосподарська школа, потім – технікум. Наразі замок віддали народу, держава не реставрує його, а народ своїми силами просто охороняє залишки розкоші і голі стіни.
За задумом Петра Шувалова в самому замку була влаштована картинна галерея, кімнати прикрашали цінні скульптури, а на почесному місці був виставлений золотий кубок. Кубок був виграний на скачках в Одесі скакуном з шувалівського конезаводу (пізніше це все вивезли в Умань, хоча подальша доля золотого кубка і мозаїчного панно взагалі невідома).
Дійсно, варто зазначити, що в пору золотої осені та квітучої весни мандрівка до мисливського замку набуває ще більшої загадковості та краси.
Вікторія Коцюбинська
