Набережна Києва: дорога через віки

Статті

Історія Набережної Києва починається ще в X столітті. Зараз це шосе є справжньою транспортною артерією, яка дозволяє швидко дістатися до усіх головних мостів Києва.


Раніше ця дорога використовувалася для під’їзду до переправи через Дніпро на Наводничі-Видубичі. Звична для жителів Києва назва з’явилася у 1850 році завдяки прокладці шляху від Подолу до Миколаївського ланцюгового мосту. До нього у 1912 році провели трамвайну колію, яку перестали використовувати у лютому 2011 року у зв’язку з будівництвом естакади біля станції метро “Дніпро”.

 Розташований він поблизу місця, де раніше знаходився вищезгаданий Миколаївський міст – перша капітальна конструкція, побудована через Дніпро у 1853 році за проектом інженера Чарлза Віньоли. Міст мав п’ять опор, завершених арковими порталами, до яких кріпилися пари ланцюгів. Його металевий каркас був виготовлений в Англії. На жаль, він був підірваний у 1920 році польськими військами. У 1925 році був відбудований за участю Є. Патона і перейменований на честь радянського державного діяча Є. Боша. У 1941 році радянські солдати знищили його під час відступу.

Міст Метро — це двох’ярусна залізобетонна будова з верхньою естакадою для поїздів Святошинсько-Броварській лінії. Нижній ярус використовується для руху автомобільного транспорту. Творцями конструкції виступили інженери Ю. Іносов і Г. Фукс. Вони вирішили змонтувати блоки напіварок як консолі на підпорах, що дозволило підкреслити зовнішній вигляд понтона. Також було чим похвалитися, адже вперше у світовій практиці залізобетонну конструкцію зробили на сухих стиках.

Варто згадати і Пішохідний міст на о. Труханів. Він є суцільнозварним, складається з трьох центральних прольотів, висячих будівель і берегових ділянок балкової конструкції. Його центральна частина піднята над водою на 26 м, що забезпечує прохід суден. Ланцюги, зварені з металевих листів, закріплені на пілонах рамної форми, висота яких досягає 32 метри. Вертикальні підвіски зроблені зі сталевих куточків.

Міст можна з упевненістю назвати пам’яткою Києва. По ньому люблять прогулюватися туристи як взимку, так і влітку. Увечері його підсвічують яскраві анімаційні вогні кольорів українського прапора.

Прогуляймося вздовж проїжджої частини Набережного шосе.

На вулиці Набережне шосе, 2 у 1894 році була побудована перша парова електростанція. Будівля мала обов’язковий димохід, розташований як прибудова. У 1908 році до парової “приєдналася” і дизельно-моторна електростанція, зведена на території Олександрівського трамвайного парку. Складалася вона з двох частин — машинного залу (котельні) та флігеля, де знаходилися акумулюючі батареї. На другому поверсі розташовувалися службові приміщення.

Електростанція використовувалася за призначенням до 1950-х рр. У 1957-58 рр. спорудження перебудували під адміністративну будівлю Київського трамвайно-тролейбусного управління, а частину приміщень переобладнали під трансформаторну підстанцію Шевченківського району для живлення електроенергією трамвайного руху на Набережному шосе і Володимирському узвозі, а також для фунікулера і тролейбусних маршрутів на Хрещатику.

Просуваємося далі. На вулиці Набережне шосе, 8 знаходиться старовинна київська водокачка — визначна червона цегляна будівля, що є прикладом забудови Києва у кінці 19 століття. Рішення побудувати її виникло у 1896 році, коли почалося розширення першої черги Київського централізованого водогону для якого використовувалася річкова вода, що очищається за допомогою піщаних фільтрів. Завершили будівництво через рік.

Симетричний фасад будівлі прикрашений двома виразними трикутними фронтонами зі східчастими карнизами з боків.

Будинок має історичну та архітектурну цінність, адже є одним із перших комплексів комунального господарства. До речі, станція є робочою і може використовуватися в якості резервної.

Якщо спуститися до води, то на стінах набережної можна побачити цікаві графіті. Влітку це місце особливо привабливе для прогулянок, адже перехожому відкриваються прекрасні пейзажі природи протилежного берега. Тут завжди свіжо і спокійно. Часто можна зустріти рибалок.

Анна Колянчук