Нант – місто з присмаком свободи

Франція – країна найсміливіших снів і неприборканих фантазій, батьківщина прекрасної архітектури, великих художників і вишуканої кухні. Її назва просто таки пестить ніжним подувом і заманливо, ледве чутно, шепоче на вухо: «Свобода».

Найбільше туристів, звичайно ж, приваблює Париж. Але справжня свобода не там, а у містах, що розкидані на карті дрібними лавандовими луками, виноградниками та пагорбами. Одне з них – Нант, батьківщина Жюля Верна, європейська екологічна столиця.

Старовинний торговельний порт, відомий у всьому світі. Він пережив чимало з тих пір, як у 70-х роках минулого століття був змушений відмовитися від важкої промисловості.

Місто розташоване на березі Лаури, в самому серці унікальної природної зони з вологим кліматом. На території агломерації з населенням 600 000 осіб розташовані чотири заповідника. Ці природні комплекси неповторні, оскільки їх населяють рідкісні види тварин і рослин. У Нанті також запущено кілька передових проектів в галузі транспорту, захисту клімату і збереження біорізноманіття. У чому секрет успіху сучасного Нанта? «Ми не придумали нічого нового», – зазначає місцевий мешканець Фабріс Руссель. Так і є: більшість ідей пропонують жителі міста, асоціації та підприємства. Багато проектів у сфері сталого розвитку розробляють французькі та міжнародні робочі групи, в діяльності яких Нант бере активну участь.

Це елегантне, чудове і приголомшливо прекрасне місто зі своїми особливостями. День у Нанті розпочинається пізно. Тут ніхто нікуди не квапиться. Кав’ярні відкриваються не раніше 10:00. І у цей час там нікого зазвичай немає. Перший номер програми – чашка гарної кави і, звичайно, круасани. Ідеальний французький сніданок. Що ж, круасани тут на кожному розі, а от з кавою не все так просто. Чому? Французи з кавою не дружать. Вірніше, дружать дуже близько, але нерозбірливо. Вони не тямлять різницю між сортами кави і ступенем прожарювання зерен. Тому відразу слід йти до «Кафеотеки». Ця кав’ярня була першою з тих, хто зрозумів прагнення людей поєднувати каву і фотографію. Тому тут не тільки бадьоро і ароматно, але й мальовничо. Кава на будь-який смак і колір. Тут близько 50 сортів з усіх куточків планети. Ну не з усіх, звичайно ж, а тільки з тих, де кава виростає. Великі чашки, невисокі ціни, свіжа випічка та десерти. Шість кольорових столів, три мідних, кілька крісел, в яких хочеться потонути, заздалегідь попросивши приносити по чашечці кави раз на годину, два зали для відвідувачів і ще зал для майстер-класів. Рівень отриманого задоволення – невимовний.

У такі подорожі нема коли розсиджуватися, але можна собі дозволити просидіти годинку за кавою. Перебуваючи в Нанті, не варто поспішати. Інакше встигнути його увібрати не вийде. Після «Кафеотеки» прямуйте у бік замку-резиденції Герцогів Бретонських (сhâteau des ducs de Bretagne). Нант був головним містом Бретані аж до початку XVI ст. Південні стіни шато колись, до перенесення русла річки, відбивалися у водах Луари. Довжина стіни складає 500 метрів, з неї відкривається вид не тільки на саму будівлю і внутрішній двір замку, а й на вулиці і дахи міста. Починав будівництво замку герцог Франсуа II в 1466 році Збудували ж шато вже за життя його дочки, герцогині Анни, перед її заміжжям у 1491 з королем Франції Карлом VIII. Замок був свідком і її другого шлюбу в 1499 році з королем Франції, але вже Людовіком XII.

Анна Бретонська – чи не найвідоміша з правителів Бретані і одна з найбільш завидних наречених Європи свого часу. Ставши королевою Франції, вона залишилася правителькою Бретані і ще чимало зробила для процвітання цього регіону. Бретань була остаточно приєднана до Франції тільки після її смерті в 1532 році Похована герцогиня Анна в усипальниці базиліки Сен-Дені. Вірніше, там спочиває її тіло. А серце Анни було доставлено до рідного Нанту і розміщено поруч з могилою її батьків. Зараз реліквія зберігається в Нантському музеї. Він також гідний окремого відвідування. Так само, як і музей образотворчих мистецтв поблизу замку і Кафедрального собору.

А в Кафедральному соборі варто подивитися гробницю батьків Анни Бретонської, герцога Франциска II і Маргарити де Фуа. Надгробок прикрашено алегоричними скульптурами чотирьох благодійників: Сила, Справедливість (імовірно скульптурний портрет Анни Бретонської), Помірність і Мудрість.

Оглянувши замок, прямуємо до Старого міста. Тут, на Єврейській вулиці розташовані будинки XV ст. Їх не так багато вціліло через зміни в принципах містобудування, бомбардування британської авіації під час Другої Світової війни. Лунає бій годинника на дзвіниці церкви Сте-Круа часів барокко. Зупиняємося у невеличкій кав’ярні поряд. Там подають найкращі крем-брюле у Нанті. Насолодившись вдосталь вишуканим смаком, проходимо крізь пасаж Помрей і піднімаємося на площу Грааля. 134-метровий пасаж побудували в 1841-1843 роках. Він вважається однією з найкрасивіших торгових галерей XIX століття.

І знову спускаємося до Луари з її островами та трамвайними коліями. Сідаємо, і куштуючи морозиво або макаронс насолоджуємося мальовничими пейзажами долини річки. A bientôt!

Вероніка Орєхова