Коли туристи приїздять до Києва, усі погоджуються з тим, що це – сучасне європейське місто. Вони годинами ходять за екскурсоводами, намагаючись запам’ятати кожне слово, витріщаються на потріскані стіни древніх руських будівель і з роззявленими ротами слухають стару легенду про Кия, Щека та Хорива. Та найцікавіше – що в столиці жоден турист не буває у поганому настрої. Тому що Київ дихає історією Русі, вібрує кожною своєю брущаткою у такт з часом, чарує безпосередністю. Тільки-от кияни, спостерігаючи за враженими іноземцями, лише ліниво позіхають та повертаються до своїх справ.
Постійно в метро, маршрутках та автобусах, у щоденно-однаковому маршруті – люди кудись поспішають. На вихідних ці ж самі люди приїздять на Майдан Незалежності, бродять по Контрактовій чи Арсенальній, навіть не підозрюючи, що крім до неможливості популяризованих місць для відпочинку Київ приховує майже невідомі нікому культурні та історичні цікавинки.
Прикладом тому є Дарницький район. Там через колючий дріт можна подивитися на кладовище військової техніки. Танки, БТРи, ракетні установки – все це знаходиться у непрацюючому стані і розташовано – що дуже символічно – біля парку Партизанської слави.
Аби помилуватися неймовірною київською панорамою, слід піднятися на Замкову гору, яка знаходиться на правому березі Дніпра. Піднятися на гору не настільки просто як може здатися на перший погляд, особливо в зимовий період року: гора місцями стрімчаста і на сходах, що ведуть на вершину Замкової, відсутня більшість сходинок. Але це варте того, щоб подивитися на Поділ та Дніпро звисока та відпочити разом із друзями на свіжому повітрі.
А от на Оболоні, біля “Шоу-парку”, у 30-ті роки було споруджено досить чудернацьку бетонну споруду, дуже схожу за формою на велетенський підводний корабель. Ніхто, окрім інженерів, достеменно не знає, навіщо його збудували, але бетонний корабель не що інше, як залишки “Сталінського метро” або Стратегічного об’єкту номер 1.
У Сирецькому парку, серед розкішних старих каштанів і кленів, знаходиться цікавий атракціон для всієї родини, і в той же час це спеціалізований навчальний комплекс для юних залізничників віком від 9 до 14 років – дитяча залізниця. А чому ж вона дитяча? Зовсім не тому, що склади маленькі, а лише з тієї причини, що працюють тут виключно школярі! (Дорослі лише контролюють процес).
Юні провідники із серйозним ставленням до роботи завжди допоможуть вам в дорозі, проконтролюють, щоб був порядок і піднімуть настрій. А кондуктор зажадає “по-дорослому” ваші квитки за проїзд. Дитяча Залізниця – це зовсім не іграшка, це справжня вузькоколійна залізниця, по якій ходить справжній тепловоз. Довжина дороги становить близько двох з половиною кілометрів. І має всього 2 станції – Яблунька “та” Вишенька “. Для дітей до 10 років проїзд абсолютно безкоштовний. Хоча чимало пасажирів і серед дорослих.
Ті, хто полюбляє солодке, вже давно знають про “будинки з печива” у центрі міста. Їхнє оформлення так нагадує типове пісочне печиво, що будинки так і назвали. Цю дивину можна знайти на вулицях Шовковичній та Червоноармійській.
Дарина Дзецина.
