Ніжин – прекрасне і таємниче місто церков та легенд

Статті

Через карантин туристична галузь постраждала, особливо міжнародний туризм, але це не означає, що виходу немає. У нас в Україні теж є, на що поглянути навіть досвідченому туристу, наприклад, мальовниче місто Ніжин, яке зовсім не розрекламоване, проте має, чим здивувати.


Ніжин розташований на північному сході України, доїхати туди з Києва ви зможете лише за дві години електричкою, або рейсовим автобусом, витративши всього близько 100 гривень. Маленьке містечко Ніжин на Чернігівщині зазвичай не привертає багато уваги: жителі метушаться у справах, а туристи рідко зазирають у таку глибинку. Але треба лише дізнатися про історичне минуле міста та почути хоча б деякі старовинні легенди й перекази із вуст корінних мешканців чи з архівів і тоді ви розумієте, що особлива атмосфера, яка бентежить гостей перших хвилин перебування у місті, – зовсім не марево.

Тож пропонуємо вам пройтися місцями, де колись ходили Микола Гоголь, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван Брюховецький, греки, татари, козаки, та, поговорюють, що навіть привиди.

Історичний екскурс

Територія, на якій розташований сучасний Ніжин, була заселена ще в сиву давнину. Містечко, яке розкинулося по обидва береги річки Остер, пережило багато випробувань, але жодного разу не було зруйноване повністю. Місцеві говорять, що саме церкви захищали їх предків впродовж багатьох століть, але із цим розберемося трішки пізніше, а зараз розповімо вам про кілька перейменувань міста, яке далеко не завжди звалося Ніжином.

Вперше місто згадується у літописних джерелах XI століття, як Нежатина нива, пізніше – Нежатин, а вже у «Повісті минулих літ», фігурує під ім’ям Уненеж. Кілька століть городяни придумували ідеальне найменування, аж поки не зупинилися у 1514 р. на сучасній назві – Ніжин.

Після монгольської навали XIII ст. місто перебувало то у складі Литовської, то Польської, то Московської держав, кожна з яких накладала свій відбиток на культуру та традиції. Але найбільший вклад внесли не поляки, не литовці, не турки і навіть не московська орда, а мирні греки.

У 15 столітті після захоплення військами турецького султана Магомета II столиці Візантійської імперії – Константинополя, народ Еллади емігрував до країн Східної Європи, розбивши ціле поселення у Ніжині задля збереження своєї національної ідентичності. Вони почали займатися різноманітними промислами, зокрема вирощуванням огірків, та вивели свій особливий сорт завдяки унікальним властивостям місцевого ґрунту й води. (Обов’язково придбайте баночку! Цей сорт настільки популярний у світі, що продається в магазинах навіть на інших континентах). Завдяки грекам та тому, що місто стоїть на березі річки Остер, населений пункт довго залишався одним із центрів торгівлі.

У чому ж полягає його унікальність? (+кілька легенд, як бонус)

На сьогодні Ніжин – одне з небагатьох українських міст, яке зберегло планування та забудову XVII-XVIII ст. За підрахунками фахівців, тут близько 300 давніх будівель, серед яких величезна кількість церков (поговорюють, що їм тут навіть тісно).

Візитівкою є п’ятибанний Миколаївський собор. Учені вважають його першим мурованим храмом, збудованим у стилі козацького бароко, тому він став взірцем для інших архітектурних пам’яток України. Зведений на старовинному Соборному майдані на кошти сім’ї Золотаренків, він є чи не першим сакральним кам’яним дивом на Лівобережній Україні.

Чому саме Миколаївський собор так шанований ніжинцями? За легендами, під час одного з наступу кочовиків городяни гаряче молилися усім святим, аби вберегти місто й дати їм сили для захисту. Вищі сили почули молитви людей, і в небесах з’явився образ Св. Миколая. Коли вороги побачили те дивне видіння, атакувати Ніжин не ризикнули. Тому споруджений у сімнадцятому столітті собор і назвали на честь Миколая Чудотворця.

Говорять, що саме в цьому храмі вінчався Богдан Хмельницький з сестрою козака Івана Золотаренка – Ганною, а обраний гетьманом на Чорній раді 1663 р. Іван Брюховецький приймав тут присягу.

Навпроти Миколаївського собору – Церква всіх святих, замовником і організатором будівництва якої було «Ніжинське грецьке братство» за сприяння гетьмана Івана Мазепи.

Грецька пам’ятка прикрашена різьбленим дерев’яним іконостасом та відома своїми склепінчастими підвалами, що використовувалися як складські приміщення, утворюючи цілий підземельний лабіринт.

Поряд із нею – Михайлівська церква.
Мурована будівля була зведена у 20-х роках XVIII ст., та жодного разу не перебудовувалася і не зазнавала жодних суттєвих архітектурних змін.

Вона й досі зберігає унікальні риси балканського стилю. У найстарішому храмі грецької громади Ніжина існувала бібліотека, рукописи якої, на жаль (як і багато інших українських реліквій), нині зберігаються в Москві. Про важливість цього духовного осередку для місцевих греків свідчать вмуровані в стіни церкви брили з епітафіями грецькою мовою.

Пройшовши трішки далі, ми вже бачимо Благовіщенський собор, поява якого в місті була зумовлена історичними подіями початку XVIII ст. Церкву було споруджено у 1716 р. (1702—1716) на честь перемоги імперської Росії над шведською армією Карла XII. В Україні таких пам’яток тільки дві – в Полтаві (поблизу якої і відбувалася битва) і в Ніжині.

Лише кілька десятків кроків від Благовіщенського храму вулицею Гоголя в напрямку центральної площі – і перед нами церква Іоанна Богослова, яка поєднує риси бароко і класицизму.

З легкої руки невідомого публіциста була розповсюджена інформація, що ніби-то з балкона Івано-Богословської церкви благословляв місто чудотворець Іван Кронштадтський, коли він відвідував Ніжин під час своєї подорожі до Києва в 1893 році. Проте це не підтверджено жодними документальними джерелами. З 1926-го року в будівлі розташовано сховище архіву, що врятувало церкву у XX ст. від руйнування бвльшовиками.

До чого тут Гоголь?

До речі про Гоголя (на честь якого названа центральна вулиця, де розмістилися усі вищезгадані церкви) Микола Васильович навчався у Ніжинській Гімназії вищих наук протягом 1821 -1828 років. Саме тут, під час студентських років формувався його світогляд з постійним прагненням до знань, саморозвитку, удосконалення художнього смаку та пошуку «ключа» до пізнання реального життя. У стінах Гімназії проявився, зазнав становлення та розвитку його літературний талант.

Тому чимало легенд і таємниць міста збереглися донині завдяки творчості письменника. Події, описані у повісті «Вій», відбуваються у ніжинському Хресто-Воздвиженському храмі. У цій церкві на околиці міста, за легендами, колись ожила від молитов юного семінариста раптово померла молода панночка.

Більше дізнатися про інший незвіданий та чарівний куточок України ви можете тут.

Сподіваємося, тепер ви вірите, що Ніжин – місце, яке здатне телепортувати вас на кілька століть у минуле, а його особлива атмосфера – зовсім не випадковість, адже так багато бачило маленьке містечко за своє життя. Тож приїжджайте сюди, відчуйте все самі й закохайтеся у містично-піднесений дух старого граду.

До речі, Ніжин – не єдине таке унікальне, але не розрекламоване місто в Україні, про інші незаїжджені місця ви можете дізнатися за цим посиланням.

Валерія Долматова