Назва давньогрецької колонії – Ольвії перекладається як «щаслива», «багата». Аби отримати свою порцію щастя, слід вирушити в село Парутине Очаківського району Миколаївської області. На вас чекає цілковите захоплення атмосферою античного міста-держави.
Місцеві жартують, що саме тут мешкали перші українські олігархи!
Короткий історичний екскурс
Давня історія. Заснували Ольвію переселенці з грецького міста Мілета ще на початку VI ст. до н.е. в дельтах Південного Бугу та Дніпра. Завдяки родючій землі місто досягло високого рівня економічного та культурного розвитку. Воно проіснувало більше тисячі років! Ольвією не зміг заволодіти навіть полководець Олександра Македонського – Зопіріон. Місто зруйнували гуни лише в IV ст. н.е.
Нова історія. Перші розкопки розпочались тут у 1898 році під керівництвом історика Бориса Фармаковського. Статус заповідника Ольвія отримала у 1926 році. Відтоді археологи працювали в Ольвії постійно, зробивши перерву лише під час Другої світової війни. Багато артефактів передали у колекцію відомих світових музеїв, серед яких Ермітаж, Паризький Лувр, Лондонський музей.
У 2002 році заповідник отримав статус національного. Зараз у Ольвії також продовжують вести розкопки. А з 2014 року українські археологи співпрацюють з німецькими та польськими спеціалістами. Дослідники кажуть, що роботи вистачить щонайменше на 100 років!
Ольвійський ексклюзив: до чого слід придивитися пильніше
Теменос. Священна ділянка з храмами найбільш шанованих божеств – Зевса та Аполлона. Деякі туристи примудряються навіть лягати на жертовний вівтар та фотографуватися.
Лазневий комплекс. Складався з декількох суміжних кабін із підводкою туди холодної та гарячої води, мав пристрій стічної каналізації. Від системи водопостачання збереглися спеціальні резервуари, фрагменти кам’яного жолоба, якими надходила вода.
Суд (дикасерій). При розкопках тут знайшли черепки з видряпаними на них іменами (вони називались остраконами і використовувалися в суді при голосуванні) та глиняні коржики – своєрідні лічильні фішки.
Агора. Центральна площа грецького міста, майдан розміром близько двох тисяч квадратних метрів. Навколо нього розташовані торгові, адміністративні, культурні, навчальні й спортивні споруди.
Нижнє місто. Розташоване одразу біля води, більша його частина затоплена Бузьким лиманом. Цікаво, що археологи навіть проводили тут підводні розкопки!
Докладніше карту старовинного міста дивіться біля входу в музей.
Пам’ятка для терплячих туристів
Шлях з Миколаєва до Ольвії – наче марафонська дистанція з перешкодами. Хоч від обласного центру до заповідника всього сорок кілометрів, будьте готові об’їжджати ями на сільських дорогах.
На потрібний автобус можна сісти на автостанції Дачна в Миколаєві. Квиток до села Парутине коштує 20-30 гривень, а от зворотній квиток придбати на автостанції не вдасться – лише у водія. Проте не переймайтеся: ночувати серед розкопок не залишитесь, автобуси курсують 6-7 разів на день. Також не панікуйте, коли вас висадять у селі з одним-єдиним вказівником. Гугл-карти доведуть до історичної пам’ятки максимум за півгодини.
Вхід на територію Ольвії – за символічну ціну (всі пільги враховуються). Щоправда, у вартість квитка не входять послуги екскурсовода. З гідом треба домовлятися заздалегідь, і, звісно, за додаткову плату (контактний телефон можна знайти на офіційному сайті заповідника). На археологічну екскурсію обов’язково вдягніть головні убори: гуляти доведеться під пекучим сонцем голого степу. А також покладіть у рюкзаки побільше води та їжі (магазин є лише в селі).
Туристичний потенціал Ольвії
Насправді Ольвія – «український Стоунхендж, тільки нерозпіарений». Саме так вважає Олег Деркач, директор регіонального ландшафтного парку «Тігульський» на Миколаївщині.
Чому в «щасливому» архітектурному місті й досі не продають сувенірів, нещодавно розповів «Укрінформу» виконувач обов’язків директора Національного історико-археологічного заповідника Сергій Шеїн. За його словами, зробити із «Ольвії» повноцінний туристичний комплекс планували ще в 2003 році, але отримали лише десять відсотків від потрібної суми. Тому гроші витратили на наукові дослідження.
Навіть музеї на території розташовані в пристосованих приміщеннях (музей кераміки – колишній світловий маяк, а лапідарій – виставка зразків писемності, за плануванням схожий на магазин). До речі, у ці музеї можна потрапити далеко не завжди – треба дивитися розклад роботи.
Справжній мандрівник не шкодує часу та зусиль, аби дістатись до місця призначення; не боїться випробувань спекою чи втомою. Згодні? Тоді готуйтесь робити селфі в стилі грецьких богів!
Вікторія Кудряшова
