Північна казка: зимові традиції шведів

Вже в листопаді багато хто відчуває приплив святкового новорічного настрою. Прикрашені вогниками вітрини і святкова реклама на телебаченні дуже звеселяють. За Новорічний стіл ми сідаємо пізно ввечері, їмо щороку одні й ті ж страви, слухаємо звернення Президента… Так звикли робити в Україні. Проте сьогодні ми подумки вирушимо до Швеції, аби дізнатися, як жителі цієї країни проводять свята. Скандинави завжди вирізнялися з-поміж інших дуже красивими, приємними, оригінальними й теплими традиціями, які не гріх і собі перейняти.

Адвент, гльог і свічки

Отже, у нас із початку грудня розпочинається підготовка до Нового року, а у шведів наступає Адвент — так називають період терміном у чотири тижні до Різдва. Це свято (якщо можна його так назвати, бо триває воно аж 4 тижні) було запозичене з Німеччини відносно нещодавно — наприкінці ХІХ ст. Із початком Адвенту шведи дістають усю новорічну атрибутику та прикрашають свої будинки: ставлять на вікна й біля дверей фігурки янголів, гномів, горщики із заздалегідь вирощеними у них квітами (найчастіше це гіацинти), на самі двері чіпляють різдвяні вінки. Також саме в цей день у містах починаються святкові ярмарки, а домогосподарки, за традицією, печуть перцеве тісто (в рецепті якого, між іншим, немає жодного перцю).

Найцікавіший і виключно шведський звичай Адвенту — це лоток із чотирма свічками, зазвичай прикрашений мохом та гілками ялинки чи брусниці. Кожна свічка символізує тиждень Адвенту, і запалюють їх по-особливому.

Перша свічка запалюється в неділю за 4 тижні до Різдва. Вона згоряє на чверть, після чого її гасять і чекають наступної неділі. Тоді вже запалюється і перша, і друга свічка. Перед самим адвентом свічки горять навскіс: першої вже майже не видно, а четверта — найвища — лише починає світити.

Також на свято запрошують гостей, з якими прийнято пити традиційний гарячий зимовий напій — гльог (або ґльоґ) з мигдалем та родзинками.

Також важливим атрибутом свята є Зірка Адвенту, яка запалюється як у вікнах пересічних громадян, так і над підвіконнями серйозних організацій. Найчастіше цей світильник пофарбований у рожевий колір або у червоний з жовтим. Такі зірки можуть бути різного розміру: від малих, із долоньку, до дуже великих, на все вікно.

«Матільда»

Ще однією прекрасною й по-домашньому гарною традицією є виставляння у вікнах «матільди» — особливого шведського світильника. Він складається з п’яти, семи або дев’яти свічок, розташованих у формі конуса, вершиною кута догори. Ці світильники горять приблизно до середини січня і створюють по-справжньому теплу і казкову атмосферу. Особливо гарно виглядають «матільди» з вулиці, коли можна побачити розсип святкових ліхтариків на кожному будинку. Здається, що зірки спустилися з небес.

Цей звичай дуже поширений у Стокгольмі, столиці Швеції. Узагалі, словами не передати, настільки пишно вбирається місто до свята Різдва. Повсюди горять різнобарвні вогні, чути веселі пісні… При цьому, це лише данина традиції, адже, згідно зі статистикою, мінімум 45% (а максимум — 85%) шведів є атеїстами.

День святої Люсії

Наступним грудневим святом є День святої Люсії. Це, певно, найрадісніший день усієї зими. В українській традиції схожим за проведенням є День святого Миколая: діти так само отримують подарунки та солодощі, щоправда, у шведів це найчастіше горіхи й сухофрукти. Походження та легенда у святої Люсії трохи відрізняються від покровителя нашого свята.

Вважається, що Люсія була мученицею Сиракуз, яку вбили, попередньо осліпивши, за віру в Христа. Існує й інша легенда про походження цього свята. Нібито в епоху Середньовіччя жив рибак, чию дружину звали Люсія. Одного разу, коли її чоловік рибалив у морі, розпочався шторм. Жінка, побачивши, що маяк загасила нечиста сила, вийшла на високу скелю з ліхтарем і стала там, аби вказати своєму чоловікові дорогу. Чорти розлютилися і вбили Люсію, але вона все одно, навіть ставши привидом, стояла зі свічкою на вершечку скелі.

Ця красива історія має не менш красивий спосіб святкування. Не тільки у Швеції, а й по всій Скандинавії в цей день прийнято коронувати Люсію, обираючи найгарнішу з дівчат. На неї вдягають білу сукню — символ чистоти й невинності, широкий червоний пояс — символ мученицької смерті, вінок із чотирма запаленими свічками на ньому — символ святості. Дівчина стає головою урочистої ходи, що проводиться у Стокгольмі в національному музеї Скансен. У кожній школі окремо також можуть вибирати свою Люсію.

Звичайно ж, не обходиться й без домашньої частини святкування. У родині роль Люсії найчастіше грає молодша дочка. Вона пригощає своїх рідних традиційною шафранною випічкою та кавою, а потім будить піснями того, хто ще не встиг побачити Люсію, — найчастіше, це батько.

Будь-яке святкування не обходиться без урочистих пісень, присвячених саме йому, і Швеція також має кілька. Один із найпопулярніших гімнів — «Санкта Люсія» авторства Сигрід Ельмблад з музикою Теодора Коттрау.

Свято має дуже світлу символіку. Вогники святої Люсії говорять про те, що за темними днями зими прийдуть теплі та світлі весняні дні, що радість завжди поряд. Це своєрідний символ надії на краще.

Різдво та Святвечір

Різдво шведи, як лютерани, святкують у ніч із 24 на 25 грудня. Це вважається головним святом року, хоча, нагадую, сучасне населення Швеції не надто набожне. Свято зазвичай проходить дуже тепло й по-родинному. У цьому ми відрізняємося від північного народу: українці звикли відзначати все гучно, і навіть релігійні свята у нас проходять у такому форматі. Часто бракує цієї невимушеної атмосфери, сповненої тепла й затишку. Коли хочеться сидіти з найріднішими коло ялинки, дивитися у вікно, біля якого запалені свічки, співати різдвяний гімн і щиро вірити в те, що в магічну ніч станеться диво…

У Швеції прийнято збиратися за різдвяним столом цілими поколіннями, і навряд чи ви побачите в гостях на Святвечір когось стороннього на такому сімейному святі. Один із членів родини (батько або дід) перевдягається Юльтомтеном (в Україні це Дід Мороз) і роздає всім подарунки. Цікаво, що у шведській традиції Юльтомтен — це… гном. Таке вірування прийшло до сучасних шведів ще з часів язичництва, коли люди вважали, що їхні землі — сади, поля й ліси — були заселені маленькими гномами, які допомагали людям у роботі. І щоб стосунки з цими створіннями лишалися дружніми, їх треба було задобрювати. Через це люди готували рисову кашу, часто з мигдалем, і виставляли її в сад. Якщо зранку страви у тарілці не було, це означало, що гном буде прихильним до них увесь наступний рік. Зараз доволі смішно дізнаватися про таке повір’я, адже кожен розуміє: рис з’їдали дикі звірі. Проте до сьогодні деякі шведи кладуть пару ложок рисової каші з мигдалем на окрему тарілочку.

Що ж стосується страв, то на столі обов’язково має бути картопля, м’ясні тефтелі, різні види риби (лосось, оселедець, тріска), шинка чи ковбаса.

Євльський козел

Ще одна різдвяна традиція, яка трохи перекликається з українською, — це спорудження величезного козла з сіна. Він прикрашається стрічками, дзвониками та ліхтариками, а у висоту сягає восьми метрів. Його зводять щороку в містечку Євле вже майже півстоліття, але, на жаль, далеко не завжди козлику вдається залишитися цілим до 25 грудня. Часто його підпалюють або руйнують — і випадково, і навмисно. Нерідкими є випадки, коли Євльський козел стає жертвою піротехніки й згоряє під вибухи феєрверків.

До речі, цікаво, що зараз усі кладуть подарунки під ялинку, а колись у Швеції, та й у багатьох інших країнах світу, було прийнято вішати їх просто на гілки ялинки. Так різдвяне дерево виглядало ще більш яскравим, святковим та урочистим.

Святкування Нового року

У шведів нема принципових відмінностей від українського способу святкування, але, звичайно, є дивні та смішні для нас звичаї, які, проте, досі популярні у Швеції.

Отже, ніч із 31 грудня на 1 січня прийнято зустрічати, на відміну від Різдва, голосно та у великій компанії. Зазвичай збираються перед телевізором із друзями, слухають новорічні програми, які неодмінно включають у себе святкові вірші. Потім, коли з церков чутно передзвін, шведи відкорковують шампанське та бажають одне одному щасливого нового року. Далі святкування переміщується на вулиці міста. У новорічну ніч всюди завжди чималі натовпи: люди танцюють, співають, зустрічають друзів, просто прогулюються містом у світлі яскравих вогнів та магії першої ночі нового року. На вулицях часто влаштовують народні гуляння.

Шведи неймовірно відрізняються від українців поведінкою як у повсякденному житті, так і на свята. Наш менталітет такий, що ми навряд запросто потоваришуємо з людиною, з якою познайомилися кілька хвилин тому. А ось жителю, наприклад, Стокгольма такий вчинок не видасться чимось незвичайним. Ми більш замкнуті, закриті від світу, постійно чатуємо на якусь небезпеку й очікуємо підступу, в той час як вони не бояться відкриватися та демонструвати свої добрі наміри. Простота — саме те, що притягує до європейців узагалі, і до шведів зокрема. Це важко описати словами, але людина, яка побувала в такому оточенні хоч раз, підтвердить: теплота, щиросердність і домашній затишок, яким віє майже від кожного шведа, зачаровує.

Шведський поширений культ родини у нас, на жаль, не має такої популярності. Свою сердечність ми витрачаємо на щось несуттєве, другорядне.

Можливо, нам є чого у них повчитися?

Олександра М’яленко