Німеччина — країна мрій і легенд. Вона відома світову своїми багатими традиціями і звичаями, культурними пам’ятками і високим рівнем життя. За кількістю свят Німеччина здатна випередити багато інших країн Європи.
Традиції є тим, що дозволяє людям самовизначатися в якості конкретної нації. У Німеччині національні традиції та звичаї — це практично культ, але на різних територіях вони можуть разюче відрізнятися. Варто зазначити, що більша частина німецьких традицій запозичена у сусідніх європейських держав. А ось прикрашання новорічної ялинки, пошук прихованих великодніх яєць — давні німецькі традиції, запозичені багатьма країнами світу.
Споконвічні німецькі традиції
День Св. Мартіна, який німці щороку святкують 11 листопада, є, мабуть, найулюбленішим їхнім с
вятом. Його походження пов’язане з легендою про римського легіонера, що допомагав людям. У цей день вулицями гуляють діти з ліхтарями в руках. Вони співають пісні, поки їх батьки зайняті приготуванням святкової вечері. Головна страва на столі — смажений гусак. Разом із німцями це свято відзначають швейцарці й австрійці. До речі, популярне сьогодні свято Всіх Святих, Гелловін, також має німецьке коріння.
Культура і традиції Німеччини нерозривно пов’язані з найбільш обожнюваним і відвідуваним святом у країні — пивним фестивалем «Октоберфест». Щорічно до Мюнхена у першій декаді жовтня з’їжджаються кілька мільйонів туристів, які протягом шістнадцяти днів насолоджуються смаком німецького пива, м’ясних ковбасок, смажених курчат. До речі, за час проведення алкогольного фестивалю гості випивають понад п’ять мільйонів літрів пінного напою!
Ще один цікавий факт про Німеччину пов’язаний із Днем знань. Якщо першого вересня ви побачите дітей з великими пакунками в руках — значить, перед вами першокласники, а в пакунках у них іграшки й солодощі. Традиція пов’язана з легендою про мудрого вчителя, який завжди дарував своїм учням подарунки, підвісивши їх на гілки дерева. Потім дерево зрубали, а подарунки дітям стали дарувати батьки в пам’ять про вчителя. Та відкривати їх можна тільки після того, як завершиться перший навчальний день.
3 жовтня — День об’єднання Німеччини
Загальнонаціональне німецьке свято, що відзначається 3 жовтня кожного року, починаючи з 1990. У 1990 році Німецька Демократична Республіка офіційно була приєднана до Федеративної Республіки Німеччини. З тих пір це мирне об’єднання всього німецького народу відзначається як пам’ять про тяжкі часи розколу.
Культурні традиції
Німеччина — це країна літератури, філософії та музики. Щоб переконатися у цьому, достатньо лише згадати, що культуру Німеччини тільки у царині музики представляли такі відомі композитори як Бетховен, Шуман, Бах, Шуберт, Штраус, Брамс, Вагнер. А якщо додати німецьких художників Клеї, Дюрера, Ганса Гольбейна Молодшого, Грюневальда і письменників Шиллера, Гете і Лессінга, то отримаємо розмаїту картину німецького мистецтва. У кожному великому німецькому місті є чудовий оркестр, а найкращою у світі філармонією визнана філармонія в Берліні. Щорічно на території країни проходить понад 70 великих музичних фестивалів, у тому числі всесвітньо відомий захід у містечку Байройта (Баварія), де виконують Вагнерівські опери. Національні традиції Німеччини пов’язані і з її архітектурою. Країна багата на замки й резиденції, а справжніми містами-музеями прийнято вважати Берлін і Мюнхен.
Весільні традиції
Традиційні німецькі весілля частково схожі на інші європейські, проте мають свої особливості. Символом заручин, як і багатьох народів світу, є каблучка, яку німці намагаються заховати в торт або в келих з шампанським, щоб зробити своїй коханій сюрприз. Каблучка, що дарує чоловік на заручини, має бути дорожчою за обручку. Останню німкені носять на підмізинному пальці правої руки, а подароване на заручини — на цьому ж пальці лівої.
Традиції і звичаї Німеччини, пов’язані з церемонією одруження і весіллям у місцевих жителів передаються з покоління в покоління. За два дні до радісної події злиття двох сердець проводять Polterabend (Польтерабенд) — вечірку перед весіллям. За народним звичаєм наречена повинна розбити у власному будинку глиняний посуд, що має відігнати від молодят злих духів, які прагнуть порушити їх майбутній союз. Черепки наречена і наречений повинні зібрати разом. Доброю традицією є спільне висадження молодятами куща або дерева.
Основна частина весіль проходить у Німеччині в суботу або неділю. Найпопулярніший день року для одруження — Трійця. Місце церемонії обов’язково має бути прикрашене миртовими гілками. Ця вічнозелена рослина символізує в країні життєву енергію і благословення. Під час весілля наречену обов’язково повинні викрасти, а нареченому доведеться заплатити за порятунок коханої пристойний викуп.
Родинні традиції
У Німеччині особливо дбайливо ставляться до членів своєї сім’ї. Більшість німецьких чоловіків облаштовують своє житло власними руками та передають уміння дітям. Молодята дуже рідко залишаються жити разом із батьками. У зв’язку з цим вихованню дітей приділяється особлива увага з ранніх років їхнього життя. Їх навчають бути самостійними і розуміти, що батьки дуже часто бувають зайняті. Також у Німеччині практично немає випадків, коли за дітьми доглядає бабуся чи дідусь. Майже завжди, коли батьки працюють, діти лишаються з нянею. Діти рано полишають батьківський дім, та й батьки ніколи не переїжджають до своїх дітей. Літні люди часто оселяються у притулку для старих. У Німеччині такі інституції пропонують комфорт, затишок і належний догляд кваліфікованого персоналу.
Кулінарні традиції
Німці традиційно люблять картоплю і м’ясні страви. На сніданок місцеві жителі зазвичай їдять холодне м’ясо, яйця, сир, булочки і випивають філіжанку кави або чаю. Хоча деякі німці зараз відмовляються від такого калорійного початку дня, вважаючи, що ліпше їсти мюслі або кукурудзяні пластівці. Як правило, обід у німців складається з сардельки, яку можна купити у кафе. А на вечерю вони з апетитом з’їдають тарілку сосисок або галушок. Національний напій Німеччини — пиво. Воно високої якості та за доступними цінами. Еталон — баварське.
Зимовий карнавал
У лютому в Німеччині проходить карнавал «Fastnacht» або «Fasching». Підготовка до нього, як усе в Німеччині, починається заздалегідь — ще в листопаді. 11 листопада в 11 годин 11 хвилин по всій країні проходять перші збори учасників й офіційно оголошується початок п’ятої пори року — карнавалу. Особливо весело і з розмахом святкують карнавал у католицьких регіонах Німеччини. Карнавали в Мюнхені і Кельні відомі по всьому світу.
Існують рукописні пам’ятки, що свідчать про святкування карнавалу в Мюнхені ще в 1295 році. Чому б після нудної зими, коли практично неможливо працювати, не влаштувати собі веселе свято перед тим, як почнеться Піст, а потім і важкі літні клопоти. Німці люблять і вміють робити невеликі паузи від турбот. Тому Мюнхен, центр культури, науки і політики, на час фестивалю перетворюється на місце розваг і жартів. Початок свята, Weiberfastnacht, святкують тільки жінки. Вони вбираються у костюми відьом, ярмаркових торговок, чортиць. Чоловіки, зайшовши цього дня в ресторан, ризикують вийти звідти без одягу — так можуть пожартувати жінки.
Головною ж подією свята вважається Rosenmontag — лютнева карнавальна хода. Вона нагадує демонстрацію: перекривається рух транспорту центральними вулицями міста, кілька годин поспіль йдуть і їдуть на прикрашених машинах клоуни, принцеси, королі, барони, цілі оркестри. Усі співають, вітають одне одного, кидають у натовп глядачів конфетті, цукерки, роздають склянки з пивом і вином. Закінчується хода де-небудь на великій площі міста привітаннями учасників та концертом.
Наступного дня, у вівторок, костюми одягають діти, причому вже зранку, просто приходять так убрані до школи. Відразу ж після уроків вони йдуть по будинках міста (сучасні маленькі карнавальники ходять і по магазинах), де на них уже чекають із солодощами та дрібними сувенірами. У магазинах і булочних у цей день продаються пончики з повидлом «Берлінер», та серед них може трапитися «щасливий» з гірчицею або монеткою, кому вже як пощастить. Закінчується свято в середу (Aschermittwoch). Назва «попільна середа» говорить сама за себе, як і головний біль від похмілля особливо активних карнавальників. У четвер, починається «Fastnacht» — строгий Піст, який закінчиться через 40 днів у Великдень.
Великодні традиції
Двома невід’ємними складовими великодніх традицій у Німеччині є пасхальні яйця й великодній заєць. Яйце є джерелом усього живого, а заєць — символом родючості. Також варто згадати великодню свічку і пасхальний вогонь. Полум’я символізує Христа, що воскрес після смерті. За традицією на Великдень у Німеччині люди фарбують яйця. Батьки ховають їх, а також шоколадних зайців та інші солодощі, від своїх дітей, а ті потім шукають їх у саду або вдома.
Різдвяні традиції
Різдво в Німеччині — це традиційне свято й один з небагатьох днів року, коли під одним дахом повинні зібратись усі члени сім’ї. Католики і протестанти святкують Різдво 24-26 грудня. Православні німці святкують його 6-7 січня. Практично всі родини на Різдво прикрашають ялинку. На багатьох вулицях також з’являються ошатні вічнозелені дерева. Незважаючи на те, що німці схильні до модернізації та постійного поліпшення свого життя, стародавні культурні традиції вони бережуть і плекають.
Ірина Чорна