Заглянемо в потаємні куточки міста та дізнаємося, що ховається за фасадами будинків.
Ви ніколи не були в Одесі, якщо не знаєте, що це місто вміє усміхатися. Рік за роком південну пальміру відвідують туристи зі всіх куточків світу, аби побачити найщасливіших людей, подихати морським повітрям та насолодитися одеським колоритом.
Маразлиївська
Неповторна вулиця-музей. Від Базарної до провулка Нахімова просякнута історією, чудовою архітектурою і дворами. Лише мала частина дворів була куплена і відреставрована, інші до цих пір лишаються місцем для туристичних очей, а найбільш спритні навіть знають, як потрапити в закриті місця.
За номером 34а розташований дохідний будинок Маргуліса. Усередині три чудово оформлених неокласичних під’їзди з барельєфами у вестибюлях і унікальними кахельними цоколями на сходах.
За номером 28 стоїть будинок Менделевича. Сьогодні це застаріла будівля, побудована в стилі флорентійського неоренесансу. Мабуть таким місцям потрібні такі ж багаті домовласники як у колишні часи, але маємо те що маємо. Шикарних будинків та дворів ще багато, але ми йдемо далі.
Коблевська
Одна з найбагатших збереженими розписами вулиць Одеси. Деякі прекрасно збереглися з дореволюційного часу, інші постали поглядам нащадків відносно недавно при відлущуванні радянської фарби.
Витончений будинок № 42 початку ХХ століття з красивим ліпним декором. Дворик тут зовсім скромний, а ось парадний вхід просторий, з мармуровими сходами і красивим малюнком перил. При вході зверніть увагу на напис на порозі Salve («вітаю» з латині). Аналогічні привітальні слова можна зустріти в багатьох одеських парадних (наприклад, на Пушкінській, 67).
Дворик будинку № 44 для тих, хто любить деталі: балкони з ажурними ґратами, яскрава салатова ніша (де, цілком можливо, колись була скульптура), кущі плюща, де так здорово зробити пару знімків. А якщо ви заглянете в парадний під’їзд (виходячи з дворика – праворуч від вас), виявите дерев’яну підлогу, ажурні перила і красиву ліпнину на стелі.
Польська
Розташована зовсім поруч з Дерибасівською, там де пам’ятник Де Рибаса. Горизонт вулиці нічим не вирізняється і не видає свого внутрішнього змісту. Швидше навпаки, маскує його декількома офісними будівлями та дорогими спортивними авто.
Нам потрібно в будинок № 5, тут справжні жахіття. Кількість котів давно перевищує кількість мешканців, немов нагадуючи нам, хто справжній господар в цих нетрях.
Будинок – рекордсмен за кількістю знятих епізодів таких кіно шедеврів як “Ліквідація” або “Сонька – Золота ручка”. Саме тут, всередині двору запах котів перебиває абсолютно всі сторонні запахи. Єдина віддушина – третій поверх. Крім свіжого повітря з балкона видно шматочок моря і порт, вони хоч якось розвантажують мозок і забирають геть дурні асоціації від цього похмурого місця. Адже всього за сотню метрів сяюча туристична Дерибасівська і скляні офіси банків, глянець готелів і ароматні запахи місцевих ресторанів.
Воронцовський провулок
Воронцовський провулок – тиха вулиця у центрі міста, одним кінцем впирається в Приморський бульвар, знаменита тим, що тут знімали Д’Артаньяна і трьох мушкетерів. Поруч відомий плоский Будинок-стіна.
Але мало хто знає, що в цьому закутку старої Одеси є ще одна загадка – сходи, які ведуть прямісінько до Військового узвозу. Перехожі, які не знають про них, змушені долати великі відстані, йдучи в обхід. Потрапити на сходи можна через арку у дворі будинку №2.
Одеса не схожа на жодне інше місто світу, вона унікальна, зі своїми правилами, культурою і звичайно ж людьми. Ті, хто хоч раз приїжджали сюди, не зможуть забути її усмішку.
Дар’я Бабій
