Сніг, мороз, живі ялинки — те, чого ви НЕ знайдете взимку в жодній з країн західної Африки. А ось штучні зелені красуні, нетрадиційний «Олів’є» і колядки — будь ласка. Нігерія — країна різних національностей, релігій та соціальних класів. Ми розкладемо по поличках, хто, коли і як святкує тут Новий рік та Різдво, і з’ясуємо, чому все-таки варто побувати в цій країні бодай раз.
«Культурний вінегрет»
Звісно, було б легко розпочати цю статтю зі слів: у Нігерії Новий рік святкують так-то, а Різдво — тоді-то й ось так-то. Проте це було б величезною помилкою. Тож розпочнімо з фундаментального: хто живе у Нігерії?
У найбільшій за населенням державі Африки — неймовірна кількість етнічних груп. Приміром, найбільші три — хауса, ібо та йоруба (кожна з них має офіційну мову), а також фулані, біні, іджо та інші. Пересічному не-африканця ці назви навряд чи про щось кажуть. Принц Джонатан, нігерійський студент-інженер Національного авіаційного університету, говорить, що зовні розрізнити представників різних етнічних груп складно — це майже те саме, що спробувати виокремити серед слов’ян українців, росіян чи білорусів суто за фізичними даними.
Об’єднує всі нігерійські народи державна англійська мова. Майже за сто років Британія насадила Нігерії ще й релігію. Майже порівну в країні християн та мусульман. Між іншим, у Нігерії чимало і власне арабів. Наприклад, у найбільшому місті, Лагосі, — величезна діаспора ліванців. Невелику частку населення становлять традиційні віруючі — язичники, і до 2% — прихильники інших релігій.
Тепер ми розуміємо, чому в теплій сонячній країні існує щонайменше три способи відзначення зимових свят: християнське, мусульманське та язичницьке. Їх ми і розглянемо.
Християнські традиції
У двадцятих числах грудня в Нігерії починається «різдвяна лихоманка»: кожен намагається підготувати гідні дарунки для своїх близьких. Замість ялинок прикрашають неживі деревця. Звісно, взимку снігу в цій країні немає, але нігерійці не прагнуть запасатися штучним.
Мені подобається, що в Україні на різдвяні свята є сніг, він надає певної казковості. Але це жах, коли він тане. Часто доводиться пересиджувати вдома. У Нігерії ж ти можеш вільно піти й гуляти на свята, хоч у футбол грати надворі. І в цьому, певно, плюс — розповідає Віктор Іеаначо, нігерієць, що вже чотири роки навчається в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця.
За три дні до Різдва діти починають ходити від хати до хати, співаючи різдвяних пісень. За це їм дають гроші та ласощі. Своєрідне «колядування» триває загалом п’ять днів — на Різдво і кілька днів потому.
25 грудня католики збираються в церкві о шостій ранку, іноді приходять і на восьму. Протестанти йдуть о десятій на Різдвяну службу, яка складається з молитви та виступу пастора. Проповідь триває близько 20 хвилин. Потім співають різдвяних пісень, які створюють особливий настрій, змушують замислитися, чому Христос помер за нас. Як на мене, це неймовірно, я б навряд чи зміг сказати своєму сину, мовляв, ти повинен загинути заради інших. І, коли ти в церкві, коли ти зустрічаєш усіх своїх знайомих родичів, тебе охоплюють фантастичні почуття. Потім, як завжди, обмінюємося вітаннями, даруємо щось одне одному та дітям, — розкриває Віктор церковний аспект.
Нігерійська малеча вірить у Санта Клауса, якого також називають Father Christmas. Діти традиційно отримують від нього подарунки, але спершу мають відповісти на кілька запитань: Чому ми святкуємо Різдво? Що ти думаєш про це свято? Як ми його святкуємо? Я перестав отримувати подарунки, щойно мені виповнилося сімнадцять. Мій батько сказав мені, що я вже занадто дорослий, — каже Віктор.
Щодо їжі, її розмаїття залежить від сімейних особливостей. Так чи інакше, кожен на свято повинен скуштувати рис. Якщо не білий, то смажений. Обов’язковою стравою на столі є різдвяне курча. Також — салат «Олів’є», який складається з овочів, приміром, включає моркву, зелений горох або зелену квасолю. Іноді ми додаємо в «Олів’є» капусту, рідше — картоплю. У цьому салаті може бути і м’ясо, але, знову-таки, це залежить від уподобань та статків родини, — каже студент Іеаначо. На святковому столі можуть бути і звичайні нігерійські страви: еґусі-суп (страва із насіння дині та яловичого м’яса), окра-суп (основа — окра, овочева культура з родини мальвових, з додаванням яловичини та раків), едіканг-іконг-суп (з листя гарбуза, яловичини та сушеної риби), ґаррі (каша з перемеленої касави), каші з ямсу, фу-фу (маса товченої й заправленої вареної касави, з якої кожен самостійно формує кульки і ковтає не розжовуючи). Нігерійську кухню вважають однією з «найгостріших» у світі: не кожному вдасться скуштувати страви зі спокійним обличчям.
Ще один важливий аспект — зовнішній вигляд. На Різдво в Нігерії заведено вдягати все нове. Щоправда, дехто надає перевагу традиційному вбранню. Звісно, у різних частинах країни народний одяг має свої особливості. Спільними для всіх народів є довгі верхні кафтани і блузи, які жінки перев’язують поясом. На ногах — шкіряні капці. Із аксесуарів — браслети та намисто, що носять навіть чоловіки.
Новий рік нігерійські християни не вважають за своє свято, особливих святкувань не мають і обмежуються чи не одними вітаннями: «Нехай Господь буде з тобою цілий рік» тощо. А завершуються зимові свята вже після 15–20 січня.
«Новий рік» по-мусульманськи
Мусульмани в Нігерії — це хауса, фульба і фулані, які живуть на півночі країни. Як відомо, Новий рік у мусульман настає з першим днем місяця Мухаррам. Оскільки вони живуть за своїм рухомим календарем, свято може припадати на різні дні за григоріанським. З 2005 по 2010 мусульмани, зокрема й нігерійські, відзначали свій Новий рік узимку. Але тепер він змістився вже на жовтень, тож про «зимовість» цього свята наразі говорити не доводиться. Втім, оминути його було б щонайменше нечесно.
2006 року (1427 за мусульманським календарем) у деяких північних штатах (Кано, Сокото, Кацина, Замфара), де люди живуть за законами Шаріату з 1999, роковини по гіджрі (переселення пророка Мохаммада та його родини із Мекки в Медіну) зробили державним святом. Згодом мало не щороку умма Нігерії почала звертатися до федеральної влади із закликом проголосити мусульманський Новий рік національним святом, адже праведні халіфи вважали гіджру найважливішою подією для прибічників ісламу, через що вона й стала точкою відліку мусульманської історії.
Як Різдво у християн, так Новий рік у мусульман — час рефлексій і роздумів про джерела своєї віри. Охочі дотримуються посту та допомагають близьким. Перший день Мухаррама вважають сприятливим для нових справ, особливо для шлюбу.
Язичницькі святкування
У прихильників традиційних вірувань Новий рік — подія красива і захоплива. Його також відзначають першого січня. Для спілкування з духами та заради розваг влаштовують маскаради, участь у яких беруть лише чоловіки. Принц Джонатан, хоч і християнин, але дещо зміг нам повідати: На новорічні маскаради язичники вбираються в одяг із простої тканини, беруть дерев’яні палиці різних форм або просто одягаються чудернацько, відповідно до традицій своїх народів або племен. Зазвичай маскаради — це наслідування людей або тварин, що супроводжується національними танцями й піснями. На честь Нового року запалюють саморобні факели.
До приходу європейців на землі сучасної Нігерії, звісно, Нового року в нинішньому розумінні не було. Популярнішими були свята, пов’язані з різними етапами робіт у землеробстві, торгівлею («базарні дні»), а також із тими, що прив’язувалися до погодних умов. Деякі з них описав у книзі «Стріла Бога» нігерійський письменник, лауреат Нобелівської премії, Чинуа Ачебе. Наприклад, День гарбузового листя — свято позбавлення гріхів у племен ібо. До нього жінки вирощують гарбузи та збирають із них листя, яке кидають верховному жерцю під час його магічного танцю. Так він «витоптує» гріхи свого народу. Важливий ритуал — розпис тіл та заплітання волосся у жінок.
І які ж свята без частувань! Кухня — традиційна. І, на відміну від християн, які часто негативно ставляться до алкоголю, язичники дозволяють собі зловживати пальмовим вином.
Нині Нігерія дуже глобалізована. Автентичні обряди забуваються — це ми спостерегли за способами відзначання зимових свят. Сподіваємося, вам вдалося зазирнути за куліси «невідомої Африки», де традиції виходять за межі виконання танцю а-ля «тумба-юмба», а національна кухня набагато різноманітніша, ніж банан із «пальми».
Тетяна Горбань
