Бібліотека із садом на даху

Вільний доступ до бібліотечного фонду, жодних бібліотекарів, жодних спеціальних заявок, ніхто на тебе не «цитькає» — цілковита свобода. До того ж іще можна повалятися із книжкою в саду, що знаходиться на даху бібліотеки. І ніхто тобі нічого не скаже, бо так роблять практично всі. Ось він — справжній рай для книгоманів!


Знаходиться таке диво в столиці сусідньої держави. Це Бібліотека Варшавського університету. Вона розташована практично в центрі столиці — всього-на-всього 5–7 хвилин пішої прогулянки від площі Ринок. І, якщо ви самі не зможете її знайти, то кожен перехожий покаже вам дорогу. Тому наступного разу, коли ви сплануєте подорож за кордон, подумайте про Польщу. Хоча б один день, але ви повинні побачити це ноу-хау.

Бібліотека Варшавського університетуБібліотека Варшавського університету (або скорочено БУВ) — одна з найбагатших книгозбірень Польщі. За різними даними, у її фондах є до семи мільйонів різноманітних джерел. Але, оскільки бібліотека має майже 200-літню історію (ювілей святкували в 2016 році), багато унікальних рукописів було втрачено або взагалі знищено. Найбільше раритетних зібрань загубилося під час евакуації в Ростові-на-Дону в далекому 1915 році та в роки Другої світової війни. Труднощі були і при комуністичному режимі.

Сучасну будівлю книгозбірні почали проектувати в 1993 році. Тоді було оголошено конкурс на найкращий проект. Серед десятків претендентів обрали двох — архітекторів Марека Будзинського та Збігнєва Бадовського. Їхня робота відрізнялася оригінальністю, що стало ключовою ознакою при голосуванні. Будівництво почалося в 1995 році і закінчилося за місяць до нового тисячоліття.

Елементи будови

Сьогодні бібліотека складається з двох будівель. В одній, так званій фронтальній, розташовані комерційні структури. Її ще лагідно називають «рогалик». Інша частина, головна, і є сама Варшавська бібліотека. Вона об’єднує чотири рівні. Перший поверх — це крита вулиця під заскленим дахом, що утворює внутрішній двір. Їздити велосипедами тут заборонено. У цьому проході є книжкова крамниця, магазин плакатів, гардероб. Каву та дещо із солодощів пропонують автомати. Також можна посидіти в кав’ярні, фішкою якої є кольорові крісла-гамаки. Але варто пам’ятати, що в бібліотеку із їжею зась. Навіть із рідин проносити можна лише прозору питну воду. На другому та третьому рівнях розташовані книжкові секції та читальні зали. Під час сесії студентам дозволяється сюди приходити з подушками та лягати прямо на підлогу. Деякі відвідувачі займають широкі підвіконня. Не можна лише роззуватися. Це одне з небагатьох обмежень.

На західному фасаді прикріплено вісім спеціальних таблиць. На них зафіксовано символічні написи різними алфавітами: санскритом, грецькою, івритом, арабською, є навіть уривок із «Повісті минулих літ». Це вказівка на те, що саме ці культури вплинули на формування польської культури. Перед входом вас зустрічає велика розкрита кам’яна книга. Латинський напис «HINC OMNIA» у перекладі означає «Звідси все». Крім книги, неподалік головного входу встановлено чотири монументальні колони. Це видатні польські філософи львівсько-варшавської школи, що жили та творили в ХХ столітті: Казимир Твардовський, Ян Лукашевич, Альфред Тарський і Станіслав Лесневський.

Можливості та переваги

Бібліотека Варшавського університету

Бібліотека Варшавського університету — це унікальне місце для навчання та відпочинку. По-перше, вхід у будівлю вільний. Сюди можуть приходити як студенти, так і звичайні городяни. Крім того, охочі можуть замовити екскурсію. Але таке задоволення, звичайно ж, буде платним. По-друге, відвідувачам не треба заповнювати різноманітні формуляри, як це прийнято в нас. Усе комп’ютеризовано. Читачі можуть користуватися 110-ма комп’ютерами. Є також безкоштовний доступ до Інтернету. Не заблукати вам допоможуть мапи, що можна знайти всюди. Вони спрямують до восьми секторів, де ви знайдете потрібну або цікаву книгу. Сюди можна приходити цілими компаніями і розміщуватися за одним столом. Можна шукати усамітнення подалі від гурту. До послуг навіть входить «оренда» спеціальної кабінки на кілька днів або навіть тижнів, що можна зачинити ключем. Читачі залишають там книги, які вони опрацьовують. Зазвичай так роблять науковці або дослідники. Для них важливо працювати в цілковитій тиші, а такі індивідуальні кабінки дозволяють сконцентруватися і не відволікатися на дрібниці.

Працює бібліотека з 9 ранку до 21 години вечора. Щодня сюди приходить до трьох тисяч відвідувачів, а на вихідних ця цифра подвоюється. Графік роботи змінюється лише під час сесії. У цей період установа прагне максимально допомогти студентам, а тому працює аж до п’ятої ранку! До речі, це час, коли містом починають курсувати автобуси.

У Варшавському університеті кожен студент повинен вміти користуватися бібліотекою. Навіть кажуть, що перший іспит — це тест на бібліотечну грамотність. Пояснюється це тим, що Болонською системою передбачено самонавчання. З цією метою, керівництво вищого навчального закладу зустрічається з учнями старших класів, які планують здобувати освіту в цьому університеті. Молоді під час таких зібрань розповідають про роботу бібліотеки, переваги та можливості, які вона дає. У її стінах проводять різні зустрічі, організовують конференції, представляють виставки, збираються гуртки.

Сад на даху

Бібліотека Варшавського університету

Проте, незважаючи на красу та оригінальність основної частини бібліотеки, її родзинкою, беззаперечно, є сад на даху. Це один із найбільших садів у всій Європі. А оскільки сама бібліотека розташована в центрі Варшави, то увазі відвідувачів відкриваються казкові краєвиди на Віслу та Старе місто. Як і в книгозбірню, вхід сюди вільний. Тут відпочивають студенти та місцеві жителі, ніжачись на траві. Сюди приходять, щоб почитати, помедитувати, помалювати, зробити фото або просто-на-просто поспілкуватися з друзями. Сад на даху також одне з найбільш романтичних місць столиці. Закохані призначають тут побачення, а весільні пари проводять фотосесії.

Сад займає площу понад один гектар. Спроектувала це рукотворне диво ландшафтний дизайнер Ірена Баєрська. Складається він із двох частин: верхня — площею 2 000 м², нижня — 15 000 м². Поєднує ці два яруси комбінований водний каскад. У нижньому саду переважають квітучі декоративні чагарники. Серед них є дуже гарні альпійські рослини. Найближчим часом керівництво планує посадити більше дерев — горобин, дубів, модрин, грабів, ялин. Особливістю цього місця є штучний камінь із фонтаном та ставок із рибою, що поєднані одним струмком. Часто на ставку можна побачити качок. Здається, що птахи знайшли собі постійне місце проживання. Верхня частина розбита на чотири зони, кожна з яких має свою назву. Північна зона — Золотий сад — вражає жовто-помаранчевою гамою кольорів. Тут ростуть переважно квітучі чагарники. Срібний сад, що займає східну частину даху, об’єднує рослини білого кольору. Південний Фіолетовий сад різниться пурпурними відтінками. І на заході розкинувся Зелений сад. До речі, якщо увімкнути фантазію, то ці чотири сади можна пов’язати з порами року.

Взагалі, сад — це біо-індустріальне творіння. З одного боку, ми бачимо сотні різноманітних рослин, що прикрашають стіни та всі виступи бібліотеки. Ними заплетені навіть вентиляційні отвори та решітки. З іншого боку, в очі впадають гігантські сонячні батареї, що височіють над садом. Їхні конструкції також обплетені в’юнкими рослинами. Природа тут гармонійно поєднується із сучасними високими технологіями.

Бібліотека Варшавського університетуКиянка Ярослава Тимченко, що зараз навчається в польській Академії Соціальних Наук (SAN), радить усім відвідати Бібліотеку Варшавського університету:

«З цієї бібліотеки, так само як і з нашої київської бібліотеки Вернадського, нічого виносити не можна. Але наскільки оригінально ця заборона обіграна. Тобі дають практично цілковиту свободу! Ти береш книгу, підіймаєшся на дах і читаєш у розкішному саду скільки хочеш — обмежень немає. Це дуже класно, коли є місця, де ти можеш побути наодинці із собою, та ще й в обіймах природи. Але головне, що ти маєш право прийти сюди безцільно. Не читати, не навчатися, а погуляти, побродити стежками. Дуже часто люди роблять саме так. В Україні нічого схожого поготів немає. І, мабуть, на жаль, не скоро буде».

Валерія Рябик