Ельзас — мальовниче серце Західної Європи

Цей регіон здавна був «яблуком розбрату» Німеччини та Франції, по черзі переходив то до однієї держави, то до іншої. Зрештою, в 1945 році Франція відстояла право на ці землі і, безсумнівно, не прогадала. Кожне містечко Ельзасу може піднести сюрприз мандрівникові — десь ви побачите чудовий собор у готичному стилі, десь — ренесансну ратушу, а заїхавши до найменших сіл, не дивуйтеся похмурим середньовічним «відьомським баштам», що нагадують про давню і часом темну історію регіону.

Кольмар. Перше враження від міста

Кольмар по праву вважається столицею ельзаського виноробства і завдячує таким статусом сухому клімату — це друге «сухе» місто Франції. Населення його становить трохи більше 70 тис. чол., проте у містечку майже зовсім не відчутний наліт провінційності. Проїхавши сучасні околиці Кольмара і потрапивши в його історичний центр, ви відразу ж зрозумієте, навіщо сюди потрібно було їхати. У квітах потопають фахверкові будинки, гостроверхі дахи, легкі мости над каналами і всюдисущі виноградники. Усе це виглядає справді казково. Практично кожен будинок тут має свою багатовікову історію, а кожен дворик приховує чимало сюрпризів. Деякі будинки затиснуті між іншими, як у лещатах, і перекошені — час дається взнаки. Але це тільки додає чарівності місту, старовинність тут відчувається скрізь. Незважаючи на відносно невеликий розмір, місто схоже на своєрідний архітектурний музей під відкритим небом. У ньому представлені всі архітектурні стилі: від пізньої готики, епохи Відродження, бароко, рококо, класицизму, ампіру, еклектики і модерну до модернізму й постмодернізму.

Гордість Кольмара — музей Унтерлінден

Знаходиться музей у приміщенні колишнього Домініканського монастиря XVIII ст. Щорічно його відвідують близько 350 тис. чол., що робить Унтерлінден одним із найпопулярніших музеїв Франції. Тут представлені роботи Мартіна Шонгауера, Матіса Нітхарда, Ганса Гольбейна Старшого, колекції рейнської скульптури і вівтарів, зразки народних промислів Ельзасу та багато іншого. Світову популярність він отримав завдяки Ізенгеймському вівтарю — на початку XVI ст, в Ізенгеймі його створили живописець Матіас Грюневальд і скульптор Ніколас з Хагенау. Двір перед музеєм прикрашає статуя Мартіна Шонгауера, одного з найбільш відомих жителів Кольмара. Цей чудовий художник і гравер ще за життя отримав від сучасників прізвисько «Heubsch Martin» («Прекрасний Мартін»). Роботи Шонгауера нагадують ювелірні прикраси з філігранністю й витонченістю в кожній деталі. У музеї Унтерлінден представлено чимало його робіт, однак найбільш знакова і відома знаходиться в Домініканській церкві неподалік. Ім’я цій картині «Мадонна в альтанці з троянд». Доля «Мадонни» дуже тяжка: через триста років після написання у XVIII ст. картина з не встановлених досі причин була з усіх сторін варварськи обрізана, а зображення Бога-Отця і Святого Духа зовсім вирізані. У 1912 році для неї був створений спеціальний позолочений футляр, який захищав «Мадонну» від зовнішнього впливу, але в 1972 році навіть він не зміг її вберегти — картина була вкрадена і лише через рік знайдена в Ліоні. Зрештою, «Мадонна в альтанці з троянд» знаходиться в Домініканській церкві під пильним наглядом охоронців.

Ім’я другого героя Кольмара, Бартольді, мало кому знайоме за межами Франції. Однак один із його творів знає практично кожна людина на планеті — це статуя Свободи у Нью-Йорку. Монумент вирішили встановити на честь сторіччя Декларації незалежності США в 1886 році, але у зв’язку з фінансовими труднощами відкриття відбулося лише через десять років. Позувала для створення скульптури Бартольді його дружина, тому ельзасці люблять підкреслити, що факел американської свободи був запалений саме ельзаською жінкою.

«Будинок голів», маленька Венеція та тонкощі ельзаської кухні

Будинки тут буквально потопають у зелені та квітах, по воді пропливають невеликі човники, суцільно заставлені квітковими горщиками. Маленькі будиночки підступають своїми фундаментами прямо до річки, і все місто буяє, заквітчане. Ця маленька Венеція — повна протилежність справжньої італійської: замість величі й розмаху вона дарує неповторне відчуття камерності та затишку.

Ще одна будівля, яка стала символом міста Кольмар, — «Будинок голів». Він вважається одним з найкрасивіших в Ельзасі, а таку назву отримав через численні прикраси на фасаді, виконані у вигляді химерних масок і фігур. Довгий час у будинку перебувала винна біржа, і в 1902 році на верхівці будівлі з’явилася бронзова фігура бондаря, зроблена вищезгаданим Бартольді. Сьогодні в «Будинку голів» знаходиться однойменний готель і ресторан.

Ельзаська кухня багата традиціями, їй властиве використання безлічі найрізноманітніших інгредієнтів. Три кити кулінарії Ельзасу — це Кетш, спаржа і місцеві ковбаси. Кетш був привезений до Франції хрестоносцями, що поверталися зі Сходу. Це сорт сливи з масивними солодкими темно-фіолетовими плодами. Він є невід’ємною частиною ельзаських кулінарних традицій, служить основою для пирогів, лікерів, варення і сухофруктів місцевого виробництва. Спаржа вживалася в їжу ще дві тисячі років тому, і нині в Ельзасі вирощується переважно білий її сорт. Страви зі спаржі є обов’язковим елементом меню тутешніх ресторанів, і в якій би частині регіону ви не опинилися, вам обов’язково запропонують спробувати спаржу, приготовану на ельзаський штиб — з різними соусами і приправами. Ну а гордість Ельзасу ковбасами сягає часів німецького правління. Традиції оригінального виробництва залишилися незмінними, і в жодному іншому регіоні Франції не зустрінеш такої різноманітності ковбас високої якості. Страсбурзька чорна кров’яна ковбаса, «Жандарм», «Ельзаський Кнак» — всі ці види місцевих ковбас ви зможете скуштувати в ресторанах Кольмара.

У місті дивовижна система освітлення — 900 керованих комп’ютером джерел світла розподілені по місту і з’єднані оптичним кабелем, що дозволяє влаштовувати оригінальні світлові шоу. Мовби чарівною ниткою, освітлення промальовує все місто, підкреслює контури і рельєфи, акцентує увагу на тисячах архітектурних деталей. Місто освітлюється вночі щоп’ятниці та щосуботи протягом усього року, а також у дні урочистих заходів, присвячених життю Кольмара.

Кольмар часто називають містом фестивалів. Вже понад двадцять років у липні місто перетворюється на переплетіння музичних культур: тут проходить Міжнародний фестиваль класичної музики, організований відомим російським музикантом і диригентом Володимиром Співаковим. Щорічно фестиваль присвячується якому-небудь видатному музиканту, що залишив слід в історії ХХ ст. У серпні проходить Свято ельзаських вин за участю понад ста виноробів. Його відвідує близько чверті мільйона чоловік, а восени в Кольмарі збираються любителі джазу (Джазовий фестиваль у вересні) і кіно (Кольмарський кінофестиваль у жовтні).

Вікторія Москаленко