Прага: місто прекрасної архітектури та смачного пива

Відпустки чи канікул ми чекаємо як манни небесної. Провести їх ми хочемо так, щоб і фотографії було не соромно показувати іншим, і щоб по кишені сильно не вдарило. До вибору місця проведення канікул студенти ставляться чи не з такою ж серйозністю, як батьки до вибору імені власній дитині. Відпочинок, на жаль, не такий вже й частий, і прогадати з тим, як його провести, ми не маємо жодного морального права. Наш кореспондент Денис Пристай побував у Празі й готовий поділитися враженнями.

Туристи всюди

Увесь час я подумки дякував королям та архітекторам за зручність розташування культурних пам’яток у місті. Майже всі туристичні мекки Праги знаходяться в самому серці міста. І якщо ви знаєте, як користуватися картою чи Google Maps, то труднощів із тим, щоб пішки обійти весь центр Праги у вас не виникне. Та навіть якщо з картами та ґаджетами у вас натягнуті стосунки, то знання російської чи англійської мови допоможе вам знайти дорогу будь-куди. Язик, як кажуть, до Києва доведе. А в даному випадку, і в Празі допоможе не загубитись. Готуйтеся, що російська та англійська лунатимуть із кожного каменя, що закладений у Карлів міст. А японські туристи дивуватимуть вас своїми фотоапаратами, не більшими за каблучку. Особисто я бачив центр порожнім тільки о восьмій ранку, оскільки ближче до дев’ятої вже починаються перші екскурсії, а о десятій ранку центр перетворюється на шумний мурашник. Якщо ви хочете повністю поринути в культуру та традиції Чехії, то жити в центрі Праги вам протипоказано. Відверто кажучи, почути в центрі чеську мову так само «легко», як отримати лист із Гоґвортса.

«Майже весь час я жив в передмісті, й думки переїхати ближче до центру жодного разу не виникало», — розповідає Олександр Пристай, який вже дев’ять років проживає у Чехії. — Пругоніце, містечко, де я зараз живу, невимовно красиве. Багато корінних чехів приїжджають сюди, щоб помилуватися Пругоніцким замком та парком, на території якого він знаходиться. Тут я завжди можу відпочити в повній тиші, якої мені так не вистачає у Празі».

Побути чехом

Якщо ви все ж налаштовані відчути себе чехом хоча б декілька днів, то жити вам потрібно в передмісті. Єдине що – готуйтеся трошки «розкошелитись» на проїзні. Витрати на дорогу вдарять по вашому гаманцеві чи не найбільше. А якщо ви житимете більше, ніж за три зони від міста (оплата транспорту в Чехії залежить від кількості зон, які збираєтеся проїхати), то ціна квитка зростає майже вдвічі.

До речі, ще трохи про дорогу: за десять днів, проведених у Чехії, я помітив, що автобус завжди приходив точно за розкладом та жодного разу не був забитий так, як метро о восьмій ранку в Києві, де нікого не хвилює твій особистий простір, а ймовірність травмування разів у десять вища.

Проте проїзд та житло — це єдине, що вам обійдеться дорого. Ціни на продукти вас приємно здивують. Чесно кажучи, з українськими зарплатами в Чехії легше вижити, ніж в Україні. Та які б дешеві не були ціни на продукти, й, незважаючи на те, що розмір мінімальної зарплати — приблизно 600 доларів, чехи все одно їдуть скуповуватися в Німеччину. Економія має бути економною!

І не дивуйтеся, коли побачите у магазині вивіски «черствий хліб» та «овочі» (хоча, насправді, ви у фруктовому відділі). Це все вибрики чеської мови. Багато українських та чеських слів звучать однаково, та мають протилежне значення. Про прагматичні речі поговорили, тепер повернімося до високого. Які місця ви зобов’язані побачити, коли приїдете до Праги?

Карлів міст

Найстаріший міст над річкою Влтавою був збудований за наказом Карла IV, і навіть існує повір’я, що наріжний камінь заклав сам король. При чому зробив він це не абиколи, а 9 липня 1357 року о 5 годині 31 хвилині — таким чином, момент закладення мосту утворює цифровий паліндром 1-3-5-7-9-7-5-3-1. Міст зовсім немаленький: півкілометра в довжину та 10 метрів у ширину. Це дало змогу відомим архітекторам початку XVIII століття розмістити на ньому 28 скульптур та скульптурних груп, що стали основною окрасою Карлова моста. Зараз це місце паломництва для туристів. Будьте готові, що вас легко можуть зачепити моноподом, а для того, щоб сфотографуватися біля скульптур, треба буде дочекатися своєї черги.

Собор Святого Віта

Якщо точно, то Кафедральний собор святого Віта, Вацлава і Войтеха — католицький храм, кафедральний собор, збудований на честь святого Віта. Вважається шедевром готичної та неоготичної архітектури. Також виконує функції усипальниці королів Богемії та сховища коронаційних регалій. Багато туристів сперечаються, що їм сподобалося більше: Собор Паризької Богоматері чи Святого Віта. Як на мене, це те саме, що сперечатися, яка країна більш пивна: Чехія чи Німеччина. Та не про це мова. Безкоштовно ви можете побачити лише третину храму, а щоб побачити більше, доведеться платити (не тільки за відвідини собору, а й за екскурсію по всьому Празькому Граду, невід’ємною частиною якого є цей храм). Якщо є час та гроші — сходіть на екскурсію, а ні — то, щоб оцінити всю красу, вистачить і просто оглянути собор ззовні.

Чорне, будь ласка

Не можна говорити про Чехію чи Німеччину не згадавши про їхнє пиво. Пиво в Чехії п’ють замість води, чаю та кави. З нього день починається і ним же закінчується. Ні, я не гіперболізую. Різноманітність вибору просто вражає, порції «добротні», а ціна вдвічі нижча у порівнянні з київськими закладами. Пий, поки влазить.

Ще один аспект, який не можна не згадати — закуски. Та й загалом їжу. Девіз чеської кухні — максимальна ситність. Одна страва тут може замінити перше, друге, десерт, а замість компотику, певна річ, — кухоль смачнющого пива, щойно з бочки. Це вам не наші закуски: чіпси, сухарики й рибка. Найвідоміша страва національної кухні називається pečené vepřové koleno «печене вепрове коліно». І якщо ви запитали б офіціанта, чи ситна ця страва, то він сказав би, що один нею наїсться, проте для двох її вже недостатньо. Ну як сказати… Це кілограмова свиняча гомілка, попередньо маринована в пиві, а потім запечена. Подають її зазвичай із хріном, гірчицею, квашеною капустою та маринованим перцем. А нагодувати нею можна сім’ю з чотирьох осіб, так точно. Якщо ви були у Франції і не скуштували круасанів — ви не були у Фрації. Якщо ви були в Чехії та не скуштували «коліна» — ви не були у Чехії. До речі, в оригінальному рецепті для приготування використовували ліву передню лапу щойно підстреленого в лісі дикого кабана, і хоча рецепт і дійшов до наших днів, проте чехи, на відміну від своїх середньовічних пращурів, не так сильно фанатіють від полювання, тому готують страву зі свині.

Потанцюємо?

Танцюючий дім — ще один шедевр, але вже модерної архітектури. Офісний центр відомий на весь світ завдяки креативу його архітекторів. Свою назву будинок отримав через схожість силуетів веж на знаменитих американських танцюристів Фреда Астера та Джинджер Роджерс. Кам’яна вежа — це «танцюрист», скляна — відповідно «танцівниця».

Зведено вежі було на місці зруйнованого 14 лютого 1945 року в ході бомбардування Праги американською авіацією будинку в стилі неокласицизму кінця XIX століття. В адміністративно-офісному центрі є сім наземних та два підземних поверхи, в яких знаходяться представництва кількох міжнародних компаній. На даху ж розміщений французький ресторан, з якого відкривається розкішна панорама міста.

Музеї на всі смаки

Музеї у Празі всюди. Ви зможете й оцінити роботи Сальвадора Далі та Енді Воргола, і послухати біографію Франца Кафки.

Музей Кафки у Празі, як на мене, один із найдорожчих, але це не дивно. Де краще розкажуть про письменника, як не в його рідному місті?

Провести відпустку в Чехії, іншій країні чи просто насолодитися спілкуванням із рідними — обирати вам. Проте, якщо ви все ж таки вирішите відвідати Прагу, думаю, не пожалкуєте.

Денис Пристай

Фото автора