Від Еллади до Греції – одна подорож

Одна з найстаріших націй зберегла свої традиції й до сьогодні. Зв’язок між поколіннями у цій країні відчувається одразу. І це можна побачити не лише через поважне ставлення до старших. Минають століття, а цей народ залишається собою.

Сучасні греки так само, як і їхні пращури, танцюють, співають і просто живуть. А ступінь поваги та любов до рідної землі й історії неможливо передати.

Смачна їжа, запальні танці, неповторна музика, синє море й великі гори. Країна сучасних еллінів й через багато століть залишається все тією ж колискою культури. Але тепер, оцінити переваги життя в славетній Елладі може будь-хто. Достатньо купити квиток, і вже через дві години ви там. Що брати з собою? Нічого, адже в Греції є все.

Перше, друге та узвар

Національна кухня греків різноманітна й смачна. Але не дивуйтесь, коли отримаєте на сніданок звичайні мюслі чи йогурт з тостами та яєчнею. Гостинні греки це роблять для вас. За їх розумінням так снідають скрізь. Самі ж вони зранку обмежуються лише кавою та цигаркою, якщо палять (а курить переважна більшість). Для греків поняття “сніданок” існує, але його як такого немає. Так що вас пригостять за європейськими стандартами. Чекати на національний колорит треба до обіду, а справжнє “свято ” чекає вас на вечері.

Всесвітньовідомим вихідцем з Еллади є грецький салат. Хоча на батьківщині він називається просто – “сільський”. А ось головна новорічна страва пострадянських країн, салат “Олів’є”, тут називають “Руським” (“росікі салата”). Піонерам у цій країні треба спробувати дзадзикі – соус з огірком, часником та йогуртом, сувлакі – шашлик за баранини та їрос – щось на кшталт турецього донару та кавказької шаурми.

Різновидів сиру, який виробляють і споживають в Греції, не перерахувати, але улюбленим є фета. Це солоний м’який сир з овечого та козячого молока. Численні згадки про нього можна знайти ще в “Одіссеї”: за легендою, першим виробником фети був циклоп Поліфем.

Окремий пункт – солодке. Для тих, хто полюбляє ласощі Греція – це рай. Адже “захаропластіо” (магазини-кондитерські з різноманітними солодощами) працюють навіть тоді, коли все зачинено. Моя знайома скаржилась, що два дні шукала відчинену аптеку. А ось морозиво, баклаву, кадаїфі (тістечко з солодким сиропом), халву, лукум, нугу та пиріжки з листового тіста з різноманітними начинками (тіропіта) можна купити й о другій годині ночі. Та, звісно, мед. Головний інгредієнт усіх солодощів і корисна та надзвичайно смачна річ. [Фото1]

Багато страв готують із баклажанів, кабачків та бобових. А долма (виноградне листя начинене яловичиною та рисом) та мусакас (запіканка з баклажанів та баранини, з соусом і сиром) не залишать байдужими нікого.

Запивати це все треба грецькою кавою. Вона дуже гірка й не всім до смаку. Молодіжним і полегшеним варіантом є фраппе – це кава з льодом, яку влітку п’ють всі. До категорії “напоїв для дорослих” можна віднести узо (анісова горілка), рецину – грецьке вино з додаванням соснової смоли, саме вино, пиво, якого лише два чи три види, ціпуро (культурно його називають різновидом бренді, у народі ж це аналог українського самогону) та алкогольну візитівку Греції – коньяк “Метакса”.

Деякі грекині й зараз починають свій ранок зі скляночки оливкової олії.

Оливки та оливкова олія для греків не просто їжа, це символ їхньої держави, значний елемент культури. Раніше багатії давали оливкові плантації як посаг за своїх дочок. Що більша плантація, то заможніша дівчина й кращий посаг.

Але, якщо вам забажається справжньої екзотики, ви її легко знайдете. Лише в Греції можна спробувати лукум, жуйки та інші вироби з додаванням мастики, звичайно кондитерської. Присмак сосни з цукром неодмінно залишиться у вашій пам’яті назавжди.

Танцюй, поки молодий … і потім, теж танцюй

Про сиртакі – національний танок еллінів, мабуть, чули всі. Але не всі знають, що більшість греків вчаться національних танців із раннього дитинства. Для них це дуже важливо. Греки знають, люблять і поважають свою культуру. Тому танцювати каламатьянос та хасапікос можуть всі: від дітей до людей літнього віку. Жодне весілля не відбувається без сиртакі. Греки взагалі віддають перевагу саме національним танкам,а не популярним європейським “рухам стегнами”. Важко знайти того, хто не знає хоча б одного “сиртакі”.

Молодь взагалі не просто поважає, але й справді любить національні танці й музику. Поруч із сучасними клубами й дискотеками існують грецькі бузукі. Це заклади, в яких грають на національних музичних інструментах національну музику й танцюють національні танці. Все це дійство триває до самого ранку. Назва “бузькі”” походить від грецького музичного інструменту, який довгий час залишався там поза законом.

Щодо старшого покоління, то не треба бути упередженими. Грецькі бабусі дуже вправно витанцьовують всі па й фігури. А рухатися не так-то й просто. Щоб запам’ятати всі “хрести” й переходи, знадобиться не один рік і багато сил. Це з боку здається, що всі топчуться на місці, але складність грецьких танців полягає в тому, що не можна помилятися не на крок. Адже, якщо ти схибиш, то зруйнується все коло. Ти частинка того великого ланцюга. Ланка великого народу. Грецькі танці – це ключ до розуміння психології сучасних еллінів, їх культури, традицій, сенсу життя й самої грецької природи. У колі сіртакі ти відчуваєш шалену енергію, яка дає можливість танцювати всю ніч, що греки й роблять.

Коли бачиш поважну бабусю 80-ти років, яка витанцьовує о дванадцятій ночі й збирається додому, лише тому, що її кличуть онуки й діти, розумієш, що танцювати ніколи не пізно, особливо грецькі танці.

Історія починається з підвалин

Окрім своїх танців, греки дуже шанують історію, звісно, насамперед свою. Всі древні міста й села – музеї під відкритим небом. Навіть якщо від того поселення залишилися тільки підвалини, все це відгородять і зроблять музеєм . А “маленькі” експонати – вази, посуд, прикраси – перенесуть до будівлі, яка є теж музеєм, точніше частиною великого комплексу.

Побувати на руїнах стародавніх столиць Амфіполі й Філіппі, не менш цікаво, ніж побувати в музеї “Царських поховань”, де покоїться батько Олександра Македонського. Північна частина Греції взагалі має назву Македонія. Окрім Олександра та його батька, на честь якого столиця й називалася Філіппі, ці місця славетні й відомі для всіх християн. Адже саме Фесалоніка (Салоніки), Амфіполі й Філіппі згадуються в посланнях апостола Петра. Так що кожен має можливість побачите те каміння, яке бачило Олександра Македонського, царя Філипа й апостола Петра. [Фото3]

А якщо вас не цікавлять руїни та горщики, то віднайти музей для себе не дуже важко. Окрім давніх міст, є не менш старі палаци, фортеці, площі, базари, церкви й храми, мечеті й синагоги. Все є. Музеї історії, кіно, єврейського холокосту, візантійської культури, грецьких музичних інструментів.

Самі приміщення абсолютно не схожі на ті, до яких звикли ми. Пил, павутиння, штукатурка, яка сиплеться на голову, замість табличок з написами – пожовклі папірці, приліплені клеєм, а напис набраний ще на друкарській машинці? Цього й близько нема в Греції! Музеї відремонтовані, облаштовані сучасною технікою (кондиціонери, великі плазмові панелі). Там немає нічого старого, окрім самих експонатів.

Ще одним відкриттям та особливістю може стати зустріч з диво-працівниками. Охоронець музею може палити в самій будівлі, А чим він гірший від продавця кіоску, який і клієнтів обслуговує, і курить в своєму “будиночку”. Та й дівчина, яка палить в торговельному центрі, така ж, як і охоронець з музею. Всі вони рівноправні громадяни своєї нової Еллади.

Від Нового року до Різдва

У Греції, окрім знайомих нам Різдва, Великодня, й Нового року, є свої “специфічні” свята. Наприклад 28 жовтня святкують “Охі” (що перекладається як “ні”). У цей день 1940 року греки дали відсіч італійським фашистам.

А ось до 15 серпня треба готуватися заздалегідь. Великі продовольчі запаси не будуть зайвими. Адже в цей день не працюватиме жоден магазин чи будь-який інший заклад. Вся країна святкуватиме Успіння Пресвятої Богородиці.

Як не дивно, але, хоча Греція й не була у складі республік СРСР, 1 травня тут святкують День праці й квітів. У цей день роблять вінки з різних “лілій і троянд”, якими прикрашають двері та балкони будинків.

25 березня – подвійне свято: релігійне та національне. У цей день святкують День незалежності Греції чи День національного відродження Греції та Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Найзначнішими святами, які оголошені неробочими днями в країн, є Новий рік, Теофанія (Хрещення), День незалежності, День праці, Успіння Богородиці й Різдво. [Фото4]

На перший погляд, греки не так багато й відпочивають, але це тільки здається. Сучасним еллінам не потрібен привід, щоб влаштувати собі відпочинок. У неділю тут зачинено все – супермаркети, аптеки, державні установи. А щоденна перерва триває близько трьох – чотирьох годин. Зайві свята не потрібні, коли все життя, як свято.

Ось така вона, сучасна Еллада, вузол сьогодення та минулого, країна, яка завжди була в гущі подій, музей під відкритим небом… Відвідати її ніколи не пізно.

Працівниця туристичного агентства “МАНСАНА” Олена Лабадзе радить: “Подорож до Греції краще планувати на кінець серпня – початок вересня. Кількість туристів у країні зменшиться й ціни теж. Але рівень сервісу стане кращим. Ви побачите справжню Грецію без шалених туристів. І не бійтесь континенту. Острови – це чудово, але, щоб зрозуміти й відчути цю країну треба побачити її материкову частину. Греки дуже відкриті й привітні. Їхні усмішки абсолютно щирі. Завоювати серце цієї нації легко. Достатньо знати “ясас” (добрий день) та “евхарісто” (дякую), і на обличчі старого дідуся ви побачите щиру дитячу усмішку”.

Ольга Ситник