Побачити Париж і … жити

Існує багато міфів, пов’язаних як із Францією загалом, так і з Парижем зокрема. Навіть ті, хто побував у країні сиру та круасанів, не відразу можуть збагнути що й до чого. Тому хотілося б розвіяти кілька міфів, спираючись на споглядання французької культури ззовні.

Міф 1. Вишукані страви

Французька кухня відома своїми вишуканими стравами та надмірною кількістю делікатесів. Паризький ресторан … Одразу перед очима постає натовп французів у беретах та з маленькими вусиками. Відвідувачі ласують жаб’ячими лапками чи з натхненням куштують фуа-гра з малиновим варенням. Та це не зовсім так. У будь-якому паризькому ресторані під час обіду чи вечері можна помітити досить цікаву тенденцію: французькі страви замовляють тільки іноземці, а ось місцеві жителі мовчки затоптують картоплю фрі з кетчупом та шматком пересмаженого м’яса. На перший погляд, туристові такий стан речей здасться неабияким дикунством, але, якщо поглянути на це з іншого боку, ми ж не замовляємо борщ, завітавши до кафе в обідню перерву?

Міф 2. Гарні жінки

Ні, у жодному разі не хочемо образити вельмишановних француженок, та все ж… Здається, безсумнівна краса всіх французьких жінок – це примара далеких часів. Після масового переселення туди румунів, арабів і афроамериканців, француженок майже не залишилось. Але ті, що зостались, не витіснені іншими національностями, зовсім не відрізняються неймовірною красою. Парижанки – то жінки й дівчата зазвичай темноволосі, трохи повнуваті, з носиком із горбинкою та втомленими очима.

Міф 3. Берети

Жодного француза в береті. Жодної француженки. Жодного фрацуженятка. Одного разу таки трапилося ціле сімейство в беретах. Та через хвилину від них пролунала російська мова, що вкотре підтвердило: берети – не найулюбленіший одяг французів.

Міф 4. Мона Ліза та Лувр

Щодо Лувру, то хочеться зазначити, що останніми роками, щоб потрапити туди, треба спочатку відстояти величезну чергу, довжиною з Велику Китайську Стіну, а потрапивши, окрім натовпу китайців, нічого більше не побачити. Розчаровує й відома на весь світ Джоконда зі своєю ще більш знаменитою загадковою посмішкою. До останнього не хочеться вірити, що крихітна картинка (пів на пів метра) під товстенним склом – це найвідоміша робота Леонардо Да Вінчі, яка колись принесла йому такий успіх.

Міф 5. Жаб’ячі лапки

Найрозрекламованішою французькою стравою серед іноземців давно вже стали жаб’ячі лапки. Саме завдяки цьому французи й отримали свою неофіційну назву “жаб’ятники” (що часто згадується командами-суперниками під час футбольних матчів, на кшталт італійських “макаронників”). Та якщо італійці й справді їдять макарони в будь-якому вигляді, то далеко не кожен француз взагалі куштував жаб.

Міф 6. Патрісія Каас

Не знаю, звертали ви увагу чи ні, але в Україні Патрісію Каас з її «ліптончаєм» розрекламовують так, наче вона єдина та найблискучіша зірка французького шоу-бізу. Тут вона співає, там танцює, мастить кремом обличчя – і все із зазіханням на звання суперзірки.

Знайома парижанка на запитання, чи справді така популярна Патрісія, як її розкручують на нашому ТБ, задумалась хвилин на п’ять. “Каас, – сказала вона нарешті. – Щось я таке, здається, чула, але ніяк не пригадаю що це й хто це. Напевно, таку надзвичайну рекламу у вас їй зробили, бо тут не прижилася”.

Міф 7. Єлисейські поля

“Ооо, Шамз Елізее” – натхненно співав у одноіменній пісні Джо Дассен про найкраще місце на землі – Єлисейські поля. І хоча місце насправді не погане, то лише тому, що тут височіє громіздкий триповерховий магазин Louis Vuitton з одного боку, та двоповерховий магазин Disney – з іншого. Якщо вас це не дуже цікавить, то робити на Єлисейських полях майже нічого. Поїсти ніде – або дорого й несмачно, або не надто дорого та все-одно несмачно. Зелених дерев та затишних лавок теж небагато – все давним-давно витіснили вищезгадані ресторани та кіоски з пресою. Шоппінг на полях теж не найкращий – фірмових магазинів практично немає, а з тими, на яких зазначено Dolce & Gabbana чи Versace, треба бути вельми обережними. В них продаються лише підробки, бо справжні речі можна купити тільки подалі від проспекту – на маленьких вуличках Сент-Оноре, Монтень та Ріволі.

Загалом, міфів пов’язаних із Францією, як і з багатьма іншими країнами світу, чимало. Проте навіть позбувшись усіх своїх міфів, вона ніколи не втратить загадковості та романтичної чарівності. «Побачити Париж – та померти»? Ні. Краще жити. Хоча б задля того, щоб побачити його знову…

Олеся Гуц