Ісландія: пісня льоду й полум’я

Полюбляєте фотографувати? Не можете уявити своє життя без мандрівок? Чи, може, ви просто шукаєте місце, де б провести наступну відпустку? У будь-якому разі саме час вирушити на північ — в Ісландію, країну льоду та полум’я.

Перші поселення в Ісландії з’явилися приблизно в 870–930 роках. З того часу ця нордична країна пройшла довгий шлях становлення: вона належала то Норвегії, то Данії, подолала багацько криз і в 1944 нарешті стала незалежною республікою.

Однак це місце зажило найбільшої слави завдяки неймовірним північним краєвидам. Тільки-но уявіть: величезні крижані печери, природні гарячі джерела, захопливе північне сяйво, вулкани, водоспади та льодовики. З усім цим варто познайомитися поближче, чи не так?

Чорні пляжі

Ісландія — вулканічний острів: він утворився майже 18 мільйонів років тому після надпотужного виверження, та й нині на його території розташовується добра сотня вулканів. Через це ви не знайдете білого піску на жодному з диких пляжів, а натомість побачите або товстий шар дрібного вулканічного попелу, або згладжені морем шматки застиглої лави.

Одні з найцікавіших пляжів — Джупалонсандур, Рейнісф’яра та Йокульсарлон. Чорний рінистий пляж Джупалонсандур розміщений на півострові Снайфедльснес, на заході Ісландії. Тут ви побачите чотири величезні кругляки — «камені для підняття», що їх раніше використовували рибалки для перевірки своєї сили, а також залишки британського судна, яке розбилося в 1948 році.
Пляж Рейнисф’яра, що на південному узбережжі, поблизу невеликого селища Вік, найбільш відомий завдяки скелі з високими базальтовими колонами, які місцеві називають «пальцями троля». А ось Йокульсарлон — справжній «діамантовий пляж»: на ньому повно уламків айсбергів, що яскріють, ніби коштовне каміння.

Ці чудеса Ісландії вражають, але відвідувачам не рекомендують там купатися: течії можуть бути надзвичайно небезпечними!

Гейзери

Ісландію стовідсотково можна вважати батьківщиною гейзерів. І не тільки через те, що їх тут дуже багато. Без неї й слово «гейзер» мало б зовсім інший вигляд. Уперше про гарячі вулканічні джерела європейці дізналися, побачивши ісландський Ґейсір, що в долині Гаукадалур. Саме його назву, котра з давньоскандинавської перекладається як «бити струменем, фонтанувати», дещо адаптували й почали вживати як родове поняття.

Власне Ґейсір — найперший гейзер туру «Золоте кільце» — нині вже не настільки величний: із 60-метрового струменя води, який був раніше, залишився тільки невеликий фонтанчик. Він прокидається один-два рази на добу, а іноді взагалі мовчить місяцями. У періоди затишшя гейзер виглядає, немов зелене озеро діаметром 18 м і глибиною 1,2 м.

А ось його працьовитий колега Строккур, розташований за 40 м на північ, вивергається кожні 5–8 хвилин. Навколо нього є безліч виходів підземних гарячих вод — бездонних криниць, украй наповнених прозорою водою.

Тектонічні плити

Одна з причин, чому Ісландія настільки геотермічно активна, — розташування країни на Середньоатлантичному хребті, безпосередньо на межі розходження двох тектонічних плит — Євразійської та Північноамериканської. На власні очі побачити таке геологічне диво ви зможете в Національному парку Тінґветлір, за 40 км від Рейк’явіка.

У цій місцині сила-силенна тріщин, найбільша з яких — Альманнаджа — досягнула розмірів каньону, та багацько розколин заповнених неймовірно чистою водою. Відвідувачі парку завжди прямують до ущелини святого Миколая або ж «монетної ущелини», щоб й собі кинути у воду монетку, загадавши бажання.

Печери

Що вам подобається більше — крига чи полум’я? В Ісландії можна не сушити голову, намагаючись обрати щось одне, бо тут є і те, і те.

У країні чимало вулканічних печер — лавових трубок, які утворилися завдяки потокам лави різної в’язкості. Рекомендуємо вам завітати до однієї з них — найдовшої в Ісландії печери Суршелір, що розташована на заході. Її висота в різних місцях становить від 4 м до 10 м, довжина — 1 970 м. Стіни покриті багатьма шарами бальзату та застиглої магми, а на землі подекуди трапляються брили льоду.

Крижані печери Ісландії все-таки більш відомі, ніж вулканічні: мабуть, кожен хоч раз бачив приголомшливі фотографії Ватнайокудль — найбільшого льодовика Ісландії. У ньому є купа порожнин, підземель та довгих тунелів, які сформувалися протягом багатьох років. Подорож ними важко описати: з отворів у стелі ллється сонячне світло, завдяки якому печери випромінюють блакитне сяйво. Диво та й годі!

Однак що в лавових, що в льодових печерах варто бути дуже обережним: подекуди тунелі слизькі, темні та небезпечні. Тому не варто досліджувати такі місця самостійно — краще скористатися послугами туристичного гіда.

Старовинний мох

Давно-давно на місці вивержень ісландських вулканів утворилися ділянки твердої застиглої лави, у які потрапили крихітні спори моху. Ішли роки, і рослина поступово заполонила випалені поля, що простягаються аж до небокраю, додаючи до чорно-біло-блакитної палітри Ісландії спокійний зелений колір.

Мох росте дуже повільно — кілька міліметрів на рік, а за його довжиною можна приблизно визначити вік власне лавового поля. Найкрасивіше таке місце — Ельдграун, що виникло наприкінці 1700-х років після виверження вулкана Лакі. Попри те, що утворилася ця місцина внаслідок великої трагедії, під час якої постраждала не тільки Ісландія, а й уся Європа, нині вона вражає своєю атмосферою гармонії та спокою. Густий зелений мох допоміг пом’якшити суворий ландшафт, майже замаскувавши насильницьке минуле Ельдграуна.

Та будьте уважні: якщо ви завітаєте на одне з цих полів, не топчіться по моху, не зривайте його та в жодному разі не їжте. Він дуже старий і не любить, коли його зайвий раз турбують!

Ісландія — країна льодовиків і вулканів, пісня криги та полум’я. Саме ця унікальна комбінація робить її ландшафти настільки містичними та неперевершеними, що сповна описати їхню красу не вдасться жодними словами. Тож не баріться й збирайтеся на північ, щоб побачити все на власні очі!

Анастасія Буртненко
Головне фото: dreamstime.com