Підводний туризм, простіше кажучи дайвінг – незрівнянний досвід знайомства із дикою природою океанічних чи морських глибин. Підкорення безодні – процес надзвичайно захопливий і таємничий. Та для комфортного дослідження водойм необхідне спеціальне спорядження, яке дає можливість безпечного перебування під водою протягом тривалого часу.
Прагнення чогось незвіданого та неосяжного завжди вабили людину. Світи, що існують без людського втручання, не залишалися поза увагою.На сьогодні, коли людство, здається, обстежило вже все, що тільки можна було, найбільш ласим екзотичним шматочком залишається хіба що космос. Втім це задоволення доволі недешеве і вимагає ґрунтовної фізичної та фінансової підготовки. Тож ті, кому не випадає відвідати «наднебесну» сферу активно обирають об’єктом дослідження дивовижі під поверхнею моря.
Розмаїття водойм на планеті вражає не лише своєю кількістю, а й великою кількістю фізичних та хімічних характеристик. Тож вибір спорядження буде залежати безпосередньо від місця та умов занурення. Найпоширенішою визначальної характеристикою є температура води. А отже, значна частка всього оснащення обирається залежно від того, в холодну чи теплу воду занурюється дайвер. Втім, про все по черзі.
Насамперед потрібно забезпечити собі безперешкодне дихання під водою і запастися достатньою кількістю кисню. Якщо занурення відбувається зовсім неглибоко від поверхні води, то можна використовувати трубку.
Якщо Вас приваблюють незвідані морські глибини, то обов’язковим елементом спорядження будуть кисневі балони.
Балони розрізняють, перш за все, за об’ємом: літровий, трилітровий, семилітровий тощо. Наступною характеристикою є матеріал виготовлення. Вони бувають сталеві або алюмінієві.
Для того, щоб кисень з балону потрапляв до легень дайвера, використовується регулятор. Його складовими є:
– перша сходинка регулятора, що вкручується у вентиль балону;
– два дихальні автомати, що розташовані праворуч (один довший, інший коротший);
– манометр: показує тиск в балоні й кількість кисню (манометри бувають об’єднані із глибиноміром та компасом);
– шланг, що під’єднується до жилета-компенсатора;
– у деяких варіантах – шланг для під’єднання до клапана сухого костюма.
Регулятор необхідно обирати залежно від умов занурення, адже ці пристрої поділяються на літні та зимові.
Для регулювання плавучості під водою дайвери використовують компенсатор.
Розрізняють два типи компенсаторів:
– компенсатор типу «жилет»;
– компенсатор типу «крило».
Наступний етапом комплектації оснащення є гідрокостюм.
Гідрокостюми використовуються для захисту від механічних пошкоджень та збереження температури тіла під водою.
За типами вони поділяються на:
– костюм-трико: використовується переважно для плавання в теплих водах та з метою захисту від механічних пошкоджень;
– мокрий гідрокостюм: під час занурення під такий тип костюму потрапляє вода. Вона зігрівається за рахунок температури тіла й залишається під костюмом. Мокрий гідрокостюм забезпечує комфортне перебування в теплих та не дуже холодних водоймах;
– сухий гідрокостюм: під такий костюм вода не потрапляє. Збереження тепла відбувається за рахунок сучасних синтетичних утеплювачів, товщину яких можна регулювати самостійно.
Далі слід обрати маску. Під час вибору маски варто звертати увагу на м’який гіпоалергенний силіконовий обтюратор та м’який силіконовий «носик». Маски бувають моносклові та двосклові.
Перевагою двосклових масок є те, що людина з порушенням зору може вставити туди лінзи відповідно до своїх потреб.
Швидке пересування під водою забезпечують ласти. Як і всі інші елементи спорядження, вони також мають свій поділ на типи:
– ласти із закритою п’ятою: використовують в теплих водоймах та одягають на босу ногу;
– ласти з відкритою п’ятою: використовують в холодних водоймах, одягають на спецвзуття.
Для орієнтування під водою використовується спеціальний підводний комп’ютер. На ньому відображаються глибина та час занурення, температура води, бездекомпресійна межа.
Бездекомпресійна межа – момент часу, після досягнення якого підйом з глибини на поверхню вимагає зупинок для виділення в тканинах інертного газу, що накопичився – ступінчастої декомпресії.
Безпосередньо для занурення під воду необхідні невеличкі свинцеві вантажі (2 і 3-кілограмові). Вони кріпляться до пояса або вже інтегровані в жилет-компенсатор.
Усі перераховані елементи входять до базового комплекту дайвера. Та залежно від мети занурення існує безліч різноманітних аксесуарів та доповнень. Повний комплект оснащення буде коштувати близько 60-70 тисяч гривень. При цьому деякі елементи, такі як компенсатор, чи необхідний розмір костюма, інколи потрібно замовляти завчасно. Адже не завжди вони є в наявності в продажу.
Беззаперечно ґрунтовна підготовка до серйозних занурень вимагає доволі багато часу. Та коли прагнення дослідити усі таємниці глибин стає непереборним, підкорити стихію Посейдона не так вже й важко.
Надія Тереба
