Свій серед чужих у Німеччині

Незнання закону не звільняє від відповідальності. Це всім давно відомо, тож перед тим як їхати в іншу країну, треба все ж спочатку досконало вивчити її законодавство. До того ж слід бути обізнаним із місцевими звичаями й законами. Щоб бодай не видатись місцевим невихованим туристом. Наша редакція зібрала все, що треба знати перед поїздкою до Німеччини, аби тамтешні жителі прийняли Вас за свого та щоб, бува, не довелось заплатити кругленьку суму за правопорушення чи ще куди гірше – опинитись за ґратами.

1. Німецькі штрафи

Так, у Німеччині існує ціла низка правопорушень, які в Україні не караються законом. Одного разу пенсіонер, якому на той час було 86 років, присів відпочити на зупинці. У деяких регіонах Німеччини сидіти на зупинці мають право лише ті, хто чекають на транспорт. В іншому випадку доведеться сплатити штраф у розмірі 35 євро.

Також у Німеччині не можна пити пиво біля метро. Цим правилом дуже нехтують. Та попри це в переважній більшості міст заборонено розпивати алкоголь у громадському транспорті. Це правило розповсюджується не лише на метро, а й на інші види транспортних засобів: тролейбуси, автобуси та трамваї. Тобто зайти з алкоголем можна, але от випити законно – не вдасться.

Окрім того, у транспорті не можна також їсти. Запах вуличної їжі спокійно переносять не всі пасажири, тому в деяких містах Німеччини їсти шаурму, хот-доги, картоплю й усе на кшталт цього не радять. А от, наприклад, у Кельні це навіть заборонено й карається штрафом. Якщо при цьому ще й замастити місце для сидіння, то доведеться віддати 40 євро.

Не дозволяють у цій країні викидати сміття на землю. Навіть викинута жуйка вважається адміністративним проступком. Сюди ж належать також недопалки, кісточки від ягід, яблічні недогризки та фантики від цукерок. За такий вчинок доведеться викласти від 10 до 20 євро. У Німеччині повсюди розташовані смітники, тож відхреститися від правопорушення не вдасться. Сміттю місце в смітнику – переконані німці.

Покурити кальян на березі річки – місія не здійсненна. Але тільки на набережній Рейну. Там це заборонили робити з 2017-го року. За порушення закону світить штраф у розмірі від 75 до 150 євро. Тож тут своїми грішми ризикувати на радимо. Для кальяну на набережній слід підшукати інше місце.

За однією з версій, нудизм (по-німецьки “freikörperkultur”) зародився в Німеччині. Це не означає, що всі німецькі пляжі є нудистськими (хоча таких дуже багато), але майже в усіх лазнях і саунах заборонено носити купальники й плавки. Вважається, що це негігієнічно і шкідливо. Непідготовленого туриста це може шокувати, так що варто бути до цього готовим.

У Німеччині заборонено користуватись торрентами. Авторських прав тут суворо дотримуються. За один скачаний фільм власнику квартири або готелю може прийти штраф до 1000 €. Тому торенти варто вимикати.

2. Культура поведінки та спілкування в Німеччині

Перш за все слід запам’ятати про те, що в Німеччині слід усюди приходити вчасно. Та й не лише в Німеччині, а й загалом у Західній Європі пунктуальність дуже вагома риса. Водночас ми, українці, цим зовсім не славимось. Виробити в собі звичку завжди скрізь приходити вчасно можна, якщо дуже захотіти. Якщо ж не хочеться, то завжди можна поставити автоматичне нагадування про час і місце зустрічі. А в добу науково-технічного прогресу це робити в рази легше. Сучасні гаджети можуть автоматично створювати нагадування, якщо про зустріч ідеться в месенджерах або в повідомленнях на електронній пошті.

Не слід забувати й про елементарну ввічливість. Здавалося б, давно всім відома й уже навіть трохи староомодна річ. Але це піднесе вас в очах німців на неабияку висоту. У Німеччині, наприклад, за жодних обставин не перебивають співрозмовника. Це для них табу. Якщо в усьому світі до цього ставляться більш-менш нормально, бо зазвичай це дозволяють собі статусні люди, то в цій країні це не додасть вам впливовості. Радше навпаки. Але й це не все. Якщо перебувати когось під час розмови, можна не зрозуміти, що вам хотіли сказати. Часто вся суть залежить від останнього слова в реченні. Та навіть просто не перебивати буде замало. Аби бути по-справжньому ввічливим, необхідно докласти додаткових зусиль і звертатись із повагою. Замість «Подайте, будь ласка» слід сказати «Чи не були б Ви так ласкаві..?» у усілякі фрази-кліше на кшталт цієї. Вони обов’язково допоможуть вам стати шанованим серед німців.

Німецька мова — третя найкорисніша риса в Німеччині після пунктуальності та ввічливості. Важливість розмовної німецької важко переоцінити. Навіть у таких інтернаціональних містах, як Берлін, де люди вміють роками жити та працювати, знаючи лише англійську, німецька мова дозволяє робити все те ж саме, але швидше й із приємністю. На відміну від голландців, які схильні переходити на англійську щоразу, коли чують недосконалу голландську, німці будуть всіляко сприяти. Вони будуть говорити німецькою навіть тоді, коли гарантовано знають, що людина її не розуміє. Ні, це не французи з їх принциповим ставленням до англійської мови — німці просто щиро думають, що так для іноземця найкраще. І в чомусь вони мають рацію: якщо перестати сприймати таку поведінку німців, як вперту обмеженість, тоді розмовна практика дуже допомагає вивченню німецької мови.

Не розглядати і не дивуватись — цю рису можна було б віднести до ввічливості, але варто поговорити про неї окремо. У німецький культурі не заведено публічно дивуватися з того, який вигляд має інша людина. Якщо ви прийдете на роботу в сорочці, піджаку, спортивних шортах та у в’єтнамках босоніж, вас навряд чи хтось запитає про причини такого дрес-коду. Максимум один раз чи двічі мовчки скоса подивляться та й усе. Але висновки зроблять обов’язково. Це країна мовчазних висновків, про більшість яких ви не дізнаєтесь ніколи. Про таке не прийнято ні питати, ні розповідати.

Вивчити місцеві особливості. Це дуже важливо, якщо ви лишаєтесь у конкретному місці на довший час. Німеччина — федеративна республіка. Це означає, що складається вона з земель, кожна з яких може встановлювати власні правила та закони. Відмінності між різними куточками Німеччини можуть бути досить разючими.

Німеччина — це країна велосипедистів, що перемогли. Не варто їздити на велосипеді без ліхтарика, у навушниках чи з телефоном у руках. Звичайно, у такому випадку штрафи значно менші. Але й заплатити 30-50 € буде неприємно. Поліція регулярно ловить таких порушників. Якщо ви водій і не часто їздили країнами ЄС, то цей аспект може бути для вас новиною. Німеччина не найбільш радикальна країна в питанні забезпечення прав велосипедистів та суттєво програє тим же Нідерландам в інфраструктурі чи культурі ставлення, але все ж таки в Німеччині ставлення до велосипедистів принципово інше, ніж в Україні. Тут вони повноцінні учасники дорожнього руху. Велосипедисти можуть триста разів вам не подобатись, заважати і набридати, але сигналити їм, а тим більше підрізати, категорично не рекомендується. І це стосується не тільки велосипедистів. У нагороду за треновану терплячість ви отримаєте казкові автобани — мрію кожного водія.

Німці люблять пиво і вино, а також шанують правила їх пиття. Перш за все це стосується тостів. Два основних правила: треба клацати склянкою з кожною людиною в групі, а також одночасно дивитись людині в очі.

У неділю тут не прийнято шуміти, навіть у своїй квартирі: вмикати пилосос, забивати цвяхи, косити траву. Неділя — це день відпочинку в Німеччині, якщо заважати сусідам, то цілком можливо, що вони поскаржаться на шум. У крайніх випадках справа може навіть довести до суду.

Не можна проявляти будь-які симпатії нацизму. Це табу. Щорічно в новини потрапляють десятки туристів зі всього світу, які не вигадали кращого жарту, ніж закинути праву руку в нацистському привітанні. Цей неакуратний жест карається штрафом у розмірі 1000€ або позбавленням волі. Також заборонене словесне виправдання нацизму, демонстрація нацистської символіки та малювання свастики.

Окрім того, законодавчо не можна заперечувати холокост — за це може загрожувати в’язниця. Щоби зрозуміти, наскільки це болюча тема для німців, достатньо пригадати проект, у якому критикувались туристи, що робили фото на меморіалі холокосту в Берліні.

Інна Лебеденко