Той самий ярмарок, куди щоліта збираються крамарі, багатії та допитливі туристи.
«Все, здавалося, цікавило її; все було для неї чудне, нове… і гарненькі очиці безперестанку бігали від одного дива до другого. Та як і не розважитися! уперше на ярмарку!.. Дівчина у вісімнадцять літ уперше на ярмарку!» (М. Гоголь). Десь так здіймається хвиля вражень від омріяного видовища. Ярмарок у Великих Сорочинцях, куди приїздять хто по товар, хто по витрішки – усяк потішить себе.
Де село, а де Сорочинці
Сорочинський ярмарок – це передовсім бренд. Жоден сільський базар в Україні не має такої популярності, як цей, і то завдяки Миколі Гоголю. Саме так, він-бо написав однойменну повість, що у 1966 році надихнула когось на комерційну ідею – створити ринок-видовище у селі Великі Сорочинці Миргородського району. Правда, тоді не все вдалося: невеличкий базар просто животів у голому полі. А таким, як є сьогодні, ярмарок став уже в 1999 році. Відтоді й дотепер він успішно поєднує культуру і традицію з бізнесовим інтересом лише українських виробників
Що робити, що купити
«Що боже, ти мій господи! Чого нема на тому ярмарку! колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі… так що хоч би в кишені було рублів із тридцять, то й тоді б не закупив усього ярмарку» (М. Гоголь).
Велетенське базарище – справжня столиця українського народного шопінгу. Тут можна купити, без перебільшення, ВСЕ для декоративно-побутового вжитку, – таке прегарне і потрібне, – були б гроші. Я приїхала тільки подивитися, але купила два намиста, дві посудини, та пасок шкіряний, та обруч, та коржик мальований… А от любителям гарного театралізованого шоу тут більш як півдня робити нічого. Колорит, автентика, традиції і т.д закінчуються на співанках бабусь у хатині Хіврі та скупенькому діалозі гоголівських героїв. Чимало є народних забав, невигадливих конкурсів та ще кілька майстер-класів, платних. Довкола рядів краму розкидається поле “ресторанів”, і то б добре, якби з наметів не волало щось типу “Ета нє шуткі, ми встрєтілісь в маршруткє…” Від цього може статися культурний шок. Що ж до кухні, то наші вареники змушені конкурувати з кебабами, а квас – із “халоднєнькім махіто”. Наїстися, однак, можна від пуза, тільки один вареник з капустою нагодує на півдня, а любителі здорового і корисного тут знайдуть стонадцять видів горішків і… все.
Що по грошах
Коли не рахувати витрат на крам, які залежать або від статків, або від сили волі, то найбільше грошей піде на дорогу. Поїздом доїхати можна тільки до Миргорода, і про квитки треба подбати заздалегідь, позаяк напрямок цей дуже популярний в кінці серпня. Саме тому мені довелося їхати не дуже дешево, але дуже зручно на «Інтерсіті». У Миргороді теж слід поквапитися –«ярмарковий» автобус набирається за лічені хвилини, і набирається він на автовокзалі, куди теж треба доїхати з пустельної залізниці. 25 грн, 26 км – і ви у Великих Сорочинцях. Для автомобілістів зауважу: о 10 ранку місць на паркінгу вже немає, зате є ціле поле і село. Вхід на ярмарок безкоштовний, але ж ми не забуваємо, куди приїхали, так? У цьому місці грошикам в кишенях стає тісно…
Щоб добре поярмаркувати чи нехай навіть просто обійти всі закутки, готуйтеся провести під сонцем і межи людьми цілий день. Де ж зупинитися на ночівлю? Біля ярмаркового поля є невеличкий готель, але таке враження, що місця в ньому бронюють ще взимку. Доцільніше і навіть цікавіше повернутися до Миргорода, погуляти в містечку і заночувати там. Окрема кімната з ванною кімнатою обійшлася мені у 300 грн, і то майже в центрі.
Вранці можна повернутися на ярмарок, а можна поїхати додому і в дорозі таки визнати, що аналогів Сорочинського ярмарку в Україні не знайти. Варто побувати і, головне, закупитися на всі гроші!
P.S. Цього року, вперше за свою історію національний Сорочинський ярмарок не відбудеться!
У зв’язку із пандемією covid-19, організатори вирішили не наражати на небезпеку відвідувачів і скасували проведення ярмарку у 2020 році.
Нам залишається чекати 2021 року.
До зустрічі на Сорочинському ярмарку – 2021.
Побувала у 2019 році
й описала Юлія Колісник
