Мамо, я закохалася … в Мюнхен!

Йому 863 роки. Його звати Мюнхен і він абсолютно чарівний. Це було кохання з першого погляду, з першого подиху. Я думала, що після Одеси зі мною такого ніколи не буде і моє серце зайняте, але виявилося, що я поліамурна.

Столиця Баварії вражає усім: чистими вулицями, ввічливістю жителів, красою архітектури та кількістю барів. Але є щось, що дивує та запам’ятовується назавжди, щось, що не входить у систему координат, у стандарти сприйняття. Я ніколи не могла уявити, що в центрі Мюнхена, біля величезного парку, витікатиме річка Ізар з такою швидкістю, що там можна буде займатися серфінгом. Серфінгом!

​У будь-яку пору року, вдень та вночі, абсолютно безкоштовно хлопці та дівчата в обтягуючих водонепроникних костюмах підкорюють хвилі у центрі Мюнхена. Хіба не варто йому віддати своє серце вже за це?

Однак, не поспішайте з відповіддю. У Мюнхен потрібно приїхати хоча б на тиждень, щоб відчути, як живе місто. Влітку у нього свій шарм: безліч велосипедистів та щасливих людей, що засмагають у парках. Взимку ж він перетворюється на засніжену різдвяну казку! І незважаючи на пору року, ви завжди знайдете чим там зайнятися.

Мій короткий гайдлайн з закохування у “Мюніх”:

Botanischer Garten Münich — величезний ботанічний сад з оранжереєю. Ми з подружкою жартували, коли вона заходила у Зал С-Африка: “Аню, коли заходиш в Африку, зачиняй, будь ласка, двері!”. На його відвідання потрібно зберегти 1,5 години у своєму розкладі. Після ознайомлення з усіма оранжереями плавно перейти до замкового парку Nymphenburg з каналами та скульптурами уздовж них, та за бажанням також відвідати екскурсію всередині палацу.

Також обов’язково не забути перед відвідуванням Мюнхена заздалегідь обрати день, коли гратиме Баварія Мюнхен, щоб подивитися не лише на яскраве футбольне дійство, а й на Альянц Арену — один з найгарніших стадіонів у світі. Дістатися туди можна на метро і в будь-який інший день, однак атмосфера такою не буде, та й екскурсії всередині стадіону проводяться лише декілька разів на добу.

Наступним пунктом будуть Пінакотеки — три музеї Alte, Neue і Moderne. Від Рубенса до Клімта, від Гойя до Ван Гога. На один музей я витрачала більше п’яти годин і мені не вистачало. Аудіо-гід затримував мене біля кожної картини і це було страшенно цікаво. Тому це обов’язкова зупинка для поціновувачів мистецтва.

Останнім пунктом мого короткого гіду буде не Октоберфест, хоча саме на цьому святі можна відчути настрій та зрозуміти баварців, а Олімпійський парк Мюнхену. Я і не думала туди йти, але саме в одному з його залів я відвідувала концерт Стінга, і потім дивувалася, чому жоден путівник не порадив мені там прогулятися. Зміїні доріжки парку та химерної форми будівлі, що залишилися після Олімпіади 1972-го року — ідеальне місце для пробіжки, прогулянки та просто спокійного відпочинку.

Мюнхен для мене — це втілення абсолютної любові. Місто, у яке я декілька разів поверталася та у якому я хочу якусь частину свого життя прожити.

Савраюк Вікторія