Якщо при згадці про Луцьк вам на думку спадає лише замок Любарта і те, що це обласний центр, а область чомусь Волинська, а не Луцька, тоді знаєте ви про це місто катастрофічно мало. А воно, між іншим, одне з найдавніших і найзеленіших в країні.
Коротко про головне
З першого погляду здається, що Луцьк — дуже миле, затишне, спокійне місто. І все це так, але, як кажуть, «тиха вода греблю рве» — зовні спокійне, бурхливе зсередини. Зі своїми прагненнями, ідеями та їх втіленнями, проблемами та їх розв’язаннями. З людьми, яким не байдуже, які прагнуть змін і готові щось змінювати. Адже у Луцьку живе багато громадських активістів, і це одна з головних особливостей сучасного міста. Тож, порада № 1: спілкуйтеся з місцевими жителями. Тільки так ви зможете дізнатися, чим живе місто і по-справжньому відчути його атмосферу.
У Луцьку ніби справді переплелися минуле з сучасним, бо звичайні житлові будинки стоять по сусідству з архітектурними пам’ятками, і, здається, що чи не кожна будівля має свою історію.
Вражає й те, що Луцьк ну дуже зелений. 1970 року його навіть визнали найзеленішим містом СРСР. Тож, порада № 2: виділіть трохи часу для звичайної прогулянки.
Що відвідати?
Луцький замок звісно! Але не ним єдиним. Почати варто з Театрального майдану — головної площі міста. Саме тут проводять різноманітні концерти, виставки та інші культурні заходи. Це одне із найулюбленіших місць зустрічей молоді. Майдан отримав свою назву від центральної будівлі — Волинського академічного музично-драматичного театру, а одразу навпроти нього розташована головна святиня Луцька — Свято-Троїцький кафедральний Собор.
Ще одним відомим храмом у Луцьку є Костел Святого Павла і Петра. Його ще у XVII столітті збудував італійський архітектор Джакомо Бріано. Славиться костел і своїм органом та неперевершеною акустикою — часто тут відбуваються концерти класичної музики.
А от однією з найбільш ефектних споруд сучасного Луцька вважають лютеранську кірху. Особливо полюбилася вона туристам за свій різкий шпиль. Її у неоготичному стилі збудували німецькі колоністи на початку ХХ століття.
А одразу поруч з нею розташований будинок з химерами. Так-так, я не помилилася, — Луцьк, як і столиця, має такий. Навколо нього переплітаються міфічні істоти, леви, птахи та інші чудернацькі скульптури. Його створив, або краще сказати — створює, луцький скульптор Микола Головань. Над ним він працює вже більше 30 років.
Ну і нарешті Луцький замок. Історія мурованого замку нараховує понад 600 років. Він витримав чимало пожеж та нападів, однак і досі залишається найвеличнішою спорудою міста. Замок має три вежі: В’їзну, Стирову та Владичу. Для відвідувачів відчинені лише дві — В’їзна, на яку можна піднятись із екскурсоводом, та Владича, де розташований музей дзвонів. Окрім того у приміщенні колишнього суду на замковому подвір’ї діє художній музей, а у колишній канцелярії — музей книги. Окрім історії, замок може розповісти і чимало легенд.
Де поїсти?
Ціни у Луцьку дуже демократичні, тож з вибором закладу харчування проблем не виникне. Можна обирати будь-який — не збанкрутуєш. Однак є деякі, які допоможуть по-особливому відчути дух міста.
Під час розкопок, у стіні давнього фундаменту було знайдено напівзотлілий манускрипт. Це був своєрідний щоденник королівського кухаря Сварога, в якому той вів розрахунки, нотував рецепти сфантазованих ним страв, описував деякі події з життя міста. Цей манускрипт і став основою ідеї створення 1996 року ресторану «Корона Вітовта». Він зведений прямо під мурами середньовічного Луцького замку. Окрім приготування страв за старовинними рецептами і відповідності їхніх назв князівській добі, тут намагаються відродити і давні традиції.
Культовим серед луцьких закладів став і пивний клуб «Майдан». Саме там збиралися активісти Луцького Євромайдану 2014 року. Клуб і зараз залишається одним із улюблених місць жителів міста та туристів. Дерев’яний інтер’єр, українська та європейська кухня, жива музика щовечора і, звичайно ж, тепла атмосфера!
А смачно, колоритно та по-домашньому можна відпочити в «Добрій хаті». Побувати на вечорницях та скуштувати традиційні українські страви. Такі заклади є чи не в кожному місті, однак українська культура багатогранна, а тут можна відчути саме луцький її варіант.
Дарина Бубнюк
