Якщо ви сядете на маршрутку Київ-Суми, через 3 години проїдете повз дорожній знак «Вас вітає Лохвиця!» і вийдете на зупинці села Млини, що за кілька кілометрів від Лохвиці, то одразу натрапите на … школу. Із шестикутними вікнами і кам’яною вишивкою. Вітаємо, перед вами школа Сластіона!
Насправді таких шкіл на території Полтавської області багато. А, крім того, такі є ще в Чернігівській та Сумській областях. Усі вони належать до комплексу шкіл Лохвицького земства, і збудовані за проєктом Опанаса Сластіона. Унікальність цих будівель полягає в тому, що всі вони зведені у стилі українського архітектурного модерну. (Пам’ятаєте Полтавський краєзнавчий музей в цьому стилі?). Тобто він поєднує в собі народні традиції та бароко.
«Симптоми» Сластіонових шкіл
Впізнати школи Сластіона легко. Перш за все, зверніть увагу на вікна: вони будуть шестикутні, трапецієподібні або прямокутні з півколом у верхній частині. Також можна поглянути на оздоблення фасаду, адже він завжди прикрашений таким собі кам’яним орнаментом. До речі, ескізи цих візерунків Опанас Сластіон брав з альбомів української вишивки своєї знайомої Олени Пчілки. Крім того, подивіться, чи є декоративні башточки (одна чи дві) та двоярусні дахи, які нагадують китайські пагоди. Усе це дасть вам змогу впізнати школи Сластіона у будь–якому селі, коли ви захочете вирушити у мандрівку Полтавщиною, Чернігівщиною та Сумщиною.
А як взагалі вони виникли?
3 травня 1908 року в Російській імперії, до якої тоді входили українські землі, був прийнятий закон про обов’язкову загальну початкову освіту. З цією метою було вирішено створити мережу навчальних закладів, за будівництво яких відповідали земства.
Тому у 1909 році відома письменниця і громадська діячка Олена Пчілка звернулася до Полтавського земства, що мало авторитет в Україні, з пропозицією зводити школи у формах місцевої архітектури. І невдовзі оголосили конкурс на будівництво цих навчальних закладів саме в українському стилі.
Переміг у конкурсі проєкт Опанаса Сластіона, який поєднав місцеві мотиви з передовими світовими технологіями.
Перші школи з’явилися у 1910 році у селах Млини та Голінка Лохвицького повіту. А далі шестикутно-баштово-вишивані будівлі звели і в інших місцях Полтавської губернії.
Скрипучою долівкою українського модерну
Отож, ви заходите в одну зі шкіл. Наприклад, це може бути вже згадувана у селі Млини. Чому саме вона? Бо їй, як і ще деяким її посестрам, вдалося залишитися власне школою і до сьогодні чути дзвоник, що кличе учнів на уроки.
Усередині відразу впадають в око великі вікна, від чого у кімнатах завжди багато світла. Якщо виглянути в одне з них, то можна помітити могутній столітній дуб, який, напевно, знав самого Сластіона. Крокуючи скрипучою долівкою коридору, загляньте у класну кімнату. Там ви побачите розкладну дерев’яну перегородку, яка дозволяє за потреби об’єднувати класи між собою в одну велику залу. На той час, коли будувалася ця школа, такий прийом був справжнім ноу-хау.
53 точки на карті
Коли ви вже оглянули Млинівську школу, не поспішайте повертатися додому. Адже прямо звідси ви маєте змогу сісти на місцевий автобус і доїхати за хвилин 25 до міста Заводського. Там теж є ще одна Сластіонова школа, яка нині є бібліотекою.
Крім вищезгадуваних місць, школи цього архітектора є в Білогорілці, Гаївщині, Луці, Чорнухах, Пісках, Бодакві та в інших. Ось
На пошуки
Звісно, дивитися на занедбані будівлі, а інколи й на руїни, зовсім не виникає бажання. Тому ви почніть із тих шкіл, які збереглися найкраще і до яких можна легко доїхати навіть не маючи власної автівки. Наприклад, Чорнухи, Млини, Заводське (більше інформації
Отож, вдалих вам пошуків та подорожей!
Уляна Лісова